Останні два роки в Хогвортсі пролетіли для мене майже непомітно. Макгонагл виявилася не таким вже й поганим директором. Школа, принаймні під час її « управління» була трохи спокійніше ніж за часів Дамбльдора та в цілому, деякі нововведення жінки дуже позитивно впливали на репутацію і якість освіти школи. Отже, ніхто і не збирався гнати цю жінку з поста директора, її роботу всіх влаштовувала, та й сама вона у політику не залежала нейтральною фігурою, що взагалі чудово.
Крім того, вже через рік на посту директора Макгонаґелл відмовилась від свого поста професора трансфігурації. У неї не вистачало часу ще й на викладання, та і був до того моменту в школі інший майстер трансфігурації, так, Німфадора вирішила затриматися у школі ще трохи, тепер вже як професор перетворення. І щось мені підказує, що залишилася дівчина не від великого кохання до такої роботи, а через мене. Все ж до того моменту, вже встиг залізти в трусики своєї кузини... А заодно і показав всю красу відносин двох метаморфів.
Так, я не на секунду не шкодував витраченого на дівчину часу і ресурсів. Та повністю виправдала мої очікування, підтвердивши заодно і те, що всі метаморфи трохи збоченці. Ілішок Віте в організмі чудово так стимулює либідо, через що у ліжку Німфадора було особливо ненаситною. Правда, я на той момент вже остаточно прижився з власним прокляттям, через що навіть допомога Німпфадори не допомогла іншим дівчатам повністю виснажити мене... Ті в якийсь момент навіть почали намагатися посмічно задовольняти мене, не даючи і пари хвилин на перепочинку.
Але все, чого вони досягли - мені набридло сношитися, а мій боєць, здавалося, втратив левову частку чутливості на цілий день... В якомусь сенсі це можна було б вважати тим самим межам, якби я навіть в такому стані не міг продовжувати трахатися і дуже активно закінчувати, мда. Іноді моє тіло дивує навіть мене, але я намагаюсь про це не думати. Тим більше, що я вже давно звик до самого себе, навчившись насолоджуватися власним прокляттям і тими "особи", які воно за собою несе.
До слова про це, у Іллі з'явилася сестрованка. Белла, навіть незважаючи на свій темперамент і характер, все одно в якийсь момент піддалася інстинктам, попросивши мене заробити дитину і їй. Я ж не став чинити опір, тим більше що відмовити жінці в той момент я у будь-якому випадку не міг, занадто багато молитов було в жінки, навіть та й приховувала її за маскою нахабства і владності. Власне так і з’явилася Ізольда — ще одна моя донечка та майбутня Спадкоємиця Лейстрейндж.
Правда, через народження ще однієї дитини мені довелося форсувати прив'язування собі роду Лейстрейндж. Немовля було потрібно чари, щоб у майбутньому він був сильніший за своїх однолітків. Добре, що я зміг вчасно отримати доступ до пологового комплексу — за кілька місяців до народження Ізольди, навіть якщо мені довелося попотіти для цього. Я навіть спокуси Асторії до того моменту змушений був відкласти, але в кінцевому підсумку це все одно коштувало.
Асторії настільки мене вразили, що Дельфіна намагався прибити і мою донечку... Добро, некримантка дуже швидко заспокоїлася, примирившись із ситуацією. Боюсь, що мені довелося б розв'язати ситуацію радикальними методами. Ця жінка була надто небезпечним противником. Та навіть моя перевага у силі в кілька разів змогла подолати, навісивши на мене не самий приємний прокляття. Так, я вже не можу забути той тиждень під час якої мені доводилося захищати мою нову коханку від власної матері.
Правда, після цього наші стосунки досить зміцнилися, і в цілому я залишився у плюсі, бо заспокоївши свій гнів Дельфіна насправді погодилася з тим, що майбутні її роду повністю лягати на мої плечі... У світлі чого, наступне весілля не стало для когось з мого оточення великим сюрпризом. І навіть цього разу дівчина не брала одну з моїх фамілій, але я все одно отримав доступ до ще одного пологового джерела...
Мда, тепер на території Британських островів точно не знайти чарівника, що б зміг мені протистояти. Все ж за ці два роки я значно додав у силу і майстерність, а наявність відразу чотирьох родових джерел магії, що буквально перенасичують моє тіло магією, робить мене справжнім магічним монстром. До того ж, через те, що магія у кожного джерела була різною, моя енергетична енергія після звикання до нової енергії стала дійсно гнучкою. Це стало особливо яскравим, коли ми одночасно використовували кілька заклинань різної стихії. Та і в цілому магія стала даватися мені ще легше...
Ну а наявність нормальних вчителів, яких я іноді запрошував пряміком до школи, все одно Таємну кімнату більше нікому було відкривати, пом'яте мене, лише полегшило моє навчання. Правда, ідея наймати вампіра в якості свого вчителя з магії крові - не найздоровіша моя думка. Нехай навіть той і зміг просвітити мене на рахунок дуже багато нюансів цієї магії, але методи у цього старого були занадто ... Жорстокі. Під кінець навчання той навіть серйозно спробував мене вбити, « щоб перевірити навики», але куди вже там. Пекло працює чудово і на вампірах, ну а пара шрамів, зажити які до кінця не вийшло навіть з допомогою метаморфізму - будуть нагадуванням про власну дурість та самовпевненість.
Правда, дівчата віднеслись на них, перший час, кілька нервово, особливо в цьому плані виділялася Джіні, що взагалі боялася дивитися на мої груди і лівий бік у перші часи. Ну та нічого страшного, все одно вона з часом звикла і самі шрами згодом стали просто білими відмітками на шкірі, без рубців і темноватого відтінку. До того ж, у Джині все одно до того моменту вже не було вибору. Навіть якби моє тіло продовжувало лякати її, та вже не відмовилася б від мене.
А все через те, що одразу після повернення з літніх канікул та реально з розуму пішла від незадоволеності, накинувшись на мене при першій же нагоді. Чи варто казати, що така поведінка сестри майже відразу ж помітив Рон, у той момент розсортувався з Герміоною, через те, як та відкрито вислала його лісом, не забувши при цьому вельми демонстративно переїхати в мою кімнату... Що вже більше нагадує жіноче гуртожитку.
Мда, Рон на початку того року був трохи невпевнений у собі, стикаючись з ненавистю та обуренням. При тому левина частка ненависті була спрямована саме в мій бік... А тут і його молодша сестричка прямо в коридорі починає обтискатися з його найгіршим ворогом. Патова ситуація, ось нерви у хлопця і не витримали. Той спробував мене вбити банальніше, але зазнав фіаско, отримав кілька досить важких травм і мало не випустився з Хогвортсу достроково.
Після цього стосунки між братом і сестрою були не ахті. А вже після того, як я почав виділяти ту досить пристойні суми « на кишенькові витрати» і дарувати дорогі подарунки... Рона прорвало, він почав кидатися на свою сестру в будь-якому зручному випадку. Так і слова, якими той її доносив були досить й дуже гучні. До того ж, саме в цей момент решта сім'ї Візлі дізналася про її зв'язок зі мною. Ті навіть у Хогвортс з цього приводу прикинулися, закриваючи справжній скандал і бажаючи забрати дівчинку зі школи.
Та, природно, подібного не хотіла, негайно прибившись до мене... Потім я і розібрався з ситуацією, попередньо спричинивши аврорів через присутність перевертня на території школи. Так, Артура того дня приводили аврори зі школи і Джіні відмовилася від родини. Ну, спробувала відмовитися, в силу віку з цим виникли деякі проблеми, але я знову ж таки допоміг дівчині, сказавши на важливий факт того, що батько цієї родини є перевертень. Темна тварюка, що може загризти своїх дітей при першому ж повнолідності.
Такі аргументи були прийняті авроками і міністерством, та й Джіні перестали дивитися надто вже косо. Багато хто зрозумів її ситуацію, підписавши її не найбільш сумлінну поведінку на страх перед зворотом ... Чим та і застосувала її, скаржуся всім і ввесь жах, якого вона зазнала протягом цілого літа з перевертнем під одним дахом. Так, заради такого точно слід було звернути свою увагу на руду дівчинку.
Та виявилася ще сукою, що повністю залежала від мене... Мені це подобалось. До того ж, помста родини Уїзлі за витрачені нерви отримала більш ніж шикарну. І це я ще не пригадую, як швидко я закотив близнюків, що хотіли відкрити магазинчик на Косою алеї. Так, непогано, у мене все добре, а в моїх ворогів - хреново.
Дамбльдор і Волдеморт мертві. Більшість Ордену фенікса мила кров'ю або просто повернулася до того, з чого і почали. Пожирачів відправляють цілуватися з дементорами, рідко коли обмежуючи Азкабаном. По суті, орли вирубують на Британських островах, а велетні знову загнані в ліси та печери... І навіть неприємне особисто мені сім'я Уїзлі опустилося на дно. Артур став перевертнім, уся сім'я втратила годувальника, а старші сини відмовилися втягатися в цю справу. Та навіть Джіні відмовилася від них, повністю віддавшись новій ролі — роль коханки та іграшки для постільних утіх.
Прекрасна розкладка, навіть краще, ніж я спочатку планував... Залишилося тільки закріпити свою владу і добитися безсмертя. Але тут вже весь свій час, я геть тільки диплом про закінчення Хогвортса отримав, а тут уже планую повторити подвиг Фламеля. Навіщо так поспішати? Краще вже підтягнути свої знання і навички в інших школах магії, набратись досвіду та сил, а потім уже можна і вирушати на пошуки безсмертя. Все одно моє теперішнє тіло навряд чи постаріє раніше двохсот років... Занадто багато в ньому змінено, та і кількість Віте впливає.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda