Прихід літа супроводжується початком іспитів і підвищеним напруженням у Хогвортсі. А все через постійні ментальні атаки Темного лорда на Поттера почали давати про себе знати. Хлопець став занадто часто зриватися і акцентувати увагу на своїх снах ... Багато хто вважав, що це просто марення і спроба Поттера привернути до себе увагу, але дехто з них не був безпідставно переконаний у цьому. І все ж випадки, коли його відкриття виправдалися вже були відомі. Ось тільки сам хлопець не помічав своїх союзників, кілька помішаючись на тих, хто його відверто зневажає.
До того ж, цього почали переслідувати постійні нервові зриви, через які той ні раз і не два зривався на своїх друзів та товаришів... Що дійсно відштовхувало деяких хлопців від нього, але основним кісточок його « Відряда Дамбльдора» продовжував підтримувати свого героя. Зрештою саме цей кісточок, що складається переважно з одноклубників з гриффідора і рудої сім’ї, відвів Поттера в лікарняне крило, де той залишився до екзаменів.
Наскільки я знав, директор перевіряв стан свого підопічного. І це не дивно, адже саме через їхній курс зілля хлопець, ймовірно, і повела кудись не туди. Поттер, звичайно, і сам по собі не дуже стабільний індивід, але до нервового зрив той себе раніше вважав що ніколи й не приводив. Отже, у стані Поттера в даному випадку винен виключно директор, ну і Темний лорд, що в принципі і так очевидно.
І все б нічого, але ця помішка Поттера стала для мене проблемою. Адже через свої напади агресії і все ще нестабільний ментальний стан, він став практично непередбачуваним. Одна річ, що за одну годину встигав вкусити розрубатися з Герміоною, попастися з Роном і плакати у обіймах старший Уїзлі, після чого повторити дії в обротаній порядку... Порозбігаючись з близнюками, погойдуючись із Роном і ридаючи Герміоні, зовсім забувши про недавну суперечку з нею...
Ось і що, питається, мені від такої людини варто очікувати? І я не знаю, сподіваючись лише на те, що до початку іспитів заспокійливі зілля дадуть свій ефект, не прикувавши хлопця до власного ліжка. Все ж директор не надто то й поспішав, наскільки я зрозумів, припинити пічка Поттера своїми зіллями, додавши до них ще і сильні заспокійливі ... Що було дуже ефективно в боротьбі з перепадами настрою Поттера, але ще сильніше навантажувало його тіло шкідливими токсинами.
У світлі чого весь план директора опинився під загрозою, що навіть мене починало нервувати. Але оскільки вже старий вважає, що у нього все під контролем, то і я не став в це лізти, зосередившись на своїй підготовці. Це я зараз не про підготовку до екзаменів, а про найчистіших людей, що могли б мені допомогти у виконанні мого завдання. Ну або якщо бути точніше, то підстрахували мене на випадок, якщо щось піде не так.
Добре, з пошуком потрібних кадрів проблеми не виникло. Німфадора знадобилась мені, знайшовши для мене десяток аврорів і нелюдських людей, що виявилися в складній ситуації та були готові ризикнути всім заради дійсно доброї нагороди. Чим я і скористався, попросивши леді Грінграсс зайнятися мотузкою потрібних мені людей, що без будь-яких питань та підозр з боку Тома або Дамбльдора могли б прикрити мене на моєму завданні ...
І навіть якщо ці хлопці не хотіли ризикувати своєю шкурою без зайвих речей, але те золото, що я був готовий віддати тим за роботу, зробило свою справу. Вже до початку літа, у мене на столі в менорі лежало дев'ять магічних контрактів з аврорами, що захищатимуть мене разом із Німфадорою, і також погодилася підстрашувати свого улюбленого кузена. Мені тільки те і залишалося, що чекати слушного моменту та стежити за Поттером.
Останнє потрібно було робити особливо обережно і уважно, але знання про все те жах та жести, що робив Темний лорд, сильно били за розумом хлопця, з чим навіть найсильніші заспокійливі мало допомагали. Сніжному магловському світу Поттеру було важко спостерігати за тим, як Темний лорд розправляється зі своїми союзниками і ворогами... Я навіть не знав, що з цього було гірше, адже зі слів Снейпа кара, ніби одні люди чекали однакової.
Сам Снейп, до слова, останнім часом теж впав у німість Темного лорда, через що ходив вічно злий, похмурий і болісно блідий. А ще я почав часто помічати, як чоловік тремтів від рук і різкість у рухах - очевидні наслідки після того, що він часто використовує людське тіло Круціатус. Я навіть в певному сенсі почав турбуватися про кресту, хоча й не дозволяв собі відволікатися. Але Снейп - це подвійний шпигун, який у певному розумінні заслуговує своєї участі.
Але не будемо про це, тим більше що саме зараз моє спілкування з хрестним повстало до мінімуму. Все ж, коли у нас почалися іспити на початку літа, звичайні заняття стали зовсім необов'язковими для консультування. Ну, оскільки вони не обов'язкові, то моя компанія на них і не ходила, замість того щоб проводити час за власними тренуваннями та підготовкою до екзаменів. Хоча з останнім ми майже повністю закінчили. Зі слів інструктора виходило так, що вже на початку літа ми були повністю готові до різних тестів.
І навіть дівчата все одно хвилювалися, але й далі акцентувати увагу на навчанні ті не стали. А тим більше, що ця літня погода остаточно вступила у свої права і відбивала будь - яке бажання сидіти над учнями. Замість цього дівчата воліли тягати мене на різні прогулянки, кілька разів навіть заводюючи поїхати з Лондона. Добре, у магловському світі я більше-менш орієнтувався, і проблем під час таких екскурсій у нас не виникло. Хоча сумління і параноя далі мучували мене на тому, що я марную час...
Але стоїчно витримував пориви як слід заганяти себе на тренуваннях, чудово розуміючи, що користі від кількох зайвих днів тренувань буде не так вже й багато, а ось від декількох днів відпочинку... Ну, я принаймні збавлю зайві стреси і як слід відтягнутися « на останок». Все ж ризик того, що я можу не вижити під час виконання свого завдання - не мінімальний. Я особливо цінував ці кілька днів відпочинку перед початком іспитів...
А ще я почав залучати Джіні до нашої компанії, дозволяючи своїм дівчатам звикнути до нового обличчя підле мене. Та й сама Уїзлі було корисно поспілкуватися з моїми дівчатами, щоб краще зрозуміти ситуацію в якій та опинилася, і чого саме я у майбутньому від неї вимагатиму, як від своєї коханки... Тому навіть розваги стали мені у пригоді. Та і в цілому я залишився задоволений проведений часом... Тим неприємнішим було повертатися до іспитів, що накрили школу як лавина.
І якщо в минулі роки всі наші іспити приймали самі вчителі, то зараз, оскільки ми здаємо СІВ, цим займалася прийомна комісія. Добре, я дійсно був готовий до цих іспитів і багатьох учасників комісії знав ще з пам'яті молодого Тома... За останні п’ятдесят років багато чарівників так і не залишили своїх постів у комісії. Що не так і дивно, з урахуванням життя сильних чарівників.
А в комісію ніколи не брали навіть слабаків і недоумок. Отже, побачити знайомі обличчя на іспиті було не так вже й дивовижно. До того ж, це допомогло мені та моїм дівчатам впоратися з іспитами. Все ж здавати екзамени було легше, оскільки я знав чого сподіватися від якогось члена комісії. Хоча я впевнений, що ми чудово справляємося з цією ситуацією, але невеликий привілей на фоні інших — це не зайве.
Тим більше, що під кінець іспитного тижня ми всі вже порядку втомилися від всієї цієї нервової системи і атмосфера знеохочення... Все ж, під час таких важливих іспитів багато школярів спадало з розуму, щоб створити цілком особливе, але бридке середовище навколо себе... Ну а ще повернувся з лікарняного крила Поттера часто тріпав мені нерви, так і намагаючись звалити куди-небудь подалі від інших людей.
Я ж кожного такого зникнення сприймав як сигнал до початку дій, сідаючи слідом за хлопцем... Чи варто казати, що наприкінці тижня я вже реально ненавидів Поттера за всі ті кілограми перегорілих нервів і десятки фальшивих крадіїв у моїх помічників в міністерстві. Добре хоч реальний сигнал я з підсумку не пропустив ... Навіть якщо це було легко зробити.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda