- Так, це було дещо несподівано. - Відсторонено прошепотів я, розуміючи, що спільну « перемогу » Поттера і Седрика дійсно навряд чи хтось зміг би уявити. Але вона відбулася, тому що хлопці, домовившись між собою, одночасно взялися за кубок, перш ніж перенестися кудись за горизонт. Куди саме, поки що було незрозуміло, але моє заклинання в будь-якому випадку не розвіялося, обіцяючи вже через пару секунд передати всю необхідну мені інформацію.
Власне, так воно і вийшло. Заклін дійсно спрацювало як треба, повідомивши, що Поттер опинився на цвинтарі і вже був паралізований якимось хмирим у масці Пожирача смерті. Саме це і я сказав Дельфіні та головам загону найманців, поспішаючи тих як можна швидше з'явитися на місце проведення ритуалу. Правда, підганяти тих було не потрібно, наш ударний загін і так рвал жили приготована спільна трансгресія в потрібне місце.
Ніхто з нас не ризикнув, якщо ми самі маємо власні сили для трансгресії. Це мало того, що позбавить нас переваги несподіванки і не дозволить здійснити єдину неминучу атаку, так ще й надзвичайно небезпечно. Все ж ми сумнівалися, що Темний лорд не був захищеним від телепортації різного роду, а тому самостійна трансгресія була надто небезпечна. Магі ламано могли « врізатися » у бар’єр, який з'явився на потрібному місці вже як фарш.
Ніхто так не ризикував, через що рух наших сил трохи затягнувся. Але це було не критично, тим більше, що ми заздалегідь знали про деякі проблеми одночасного переміщення майже двох сотень чарівників, а тому були готові до чогось подібного. Нашим фахівцям тільки те і потрібно, що задати потрібні координати для вже готового портала, а це не тривало більше п'яти хвилин...
І ця заміна навіть не стала особливо на щось могла вплинути... у теорії. На практиці все як завжди дещо відрізняється від плану. І головною проблемою цього разу стало те, що ми не впровадили того, щоб Том найняв для власного воскресіння більш ніж досвідченого фахівця у некромантії, який сильно прискорив проходження ритуалу і також взяв деяке охорону, яка декілька збила наш ударну команду...
Мда, ось тут ми якось прорахувалися, будучи впевнені, що Тома банально немає коштів на щось подібне. Так що вже там, пам'ять Пітера прямо говорила, що саме він в кінці і повинен буде виконати ритуал, до чого сам анімаг дуже активно готувався підлі Темного лорда. Але після того, як Імперіо скинув Пітера, Том вирішив піти на ризик, зв'язавшись з деякими своїми послідовниками заради безпечнішого проведення ритуалу...
Що ж, тут він нас переграв, але я все ще не особливо те і турбувався про подібних форс-магадорах все ж майже дві сотні магів - це більш ніж серйозна сила, щоб її змогли зупинити такі дрібниці. Мене навіть не бентежила інформація про те, що Том вже фактично відродився у вигляді лича на момент прибуття нашої ударної групи. Це, звичайно, була неприємна новина, адже тепер його душа дійсно навряд чи вийде полонити, а значить доведеться зосередитися на ослабленні Тома або, в найгіршому випадку, його черговим знищенням.
Власне, саме на цьому і зосередилися ми розуміємо найманці, швидко зрозумівши різницю у силі між ними та Томом. Хоча тут, мабуть, відіграла роль слава самого Воландеморта, а також наш інструктаж, яким ми промивали мізки найманцям протягом багатьох місяців. І це навіть дало свої плоди, адже хоча воскреслий Темний лорд був значно вищим за наші сподівання, найманці швидко виробили тактику боротьби з ним, розбившись на невеликі групи, кожен із яких мав своє завдання... Хтось захищав велику масу чаклунів від атаки лича, хтось атакував самого лорда, дехто намагався надати першу допомогу пораненим, а хтось стежив за тим, щоб навколишнє кладовище раптово не навернулося в некрополь ...
Останні, як показала практика, сильно об'єдналися, ну або якщо бути точнішим, то навички наших некромантів, в тому числі й сама Ділфіни, недостатньо для того, щоб протистояти тільки створеному личу. Той банально перенаправив остаткову енергію від ритуалу, що спочатку повинна була допомогти найшвидшому набір сил для Тома в могилі на кладовищі. А наші некроманти нічого з цим не змогли зробити, нехай активно намагалися зупинити створення інфералів та трохи складніших умирань — запирів.
Зрештою саме це і зіграло свою роль у битві, але кладовище на якому проводили ритуал було великим та старим, проте свіжих могил там було передостечно... Що в результаті вилилося у масове повстання не найслабшої жили під контролем повноцінного лича, що за життя був одним з найсильніших чарівників на Британських островах. Страшний прорахунок, що коштував більшості наших некромантів життя.
Старі, в більшості свого, маги банально не встигли що-небудь протиставити цілу ораву нежитю, а найманці не змогли вчасно перебудувати власний побудова для захисту слабкого ланцюгу, будучи зосереджені на Темному Лорді... Це була поразка. Хоча навіть самі некроманти дуже швидко і ефективно заспокоювали тих самих інфералів, але вже в момент повстання неживи я зрозумів, до чого все йде. Занадто в невдалій позиції виявилися некроманти, та і Том збожеволів будь-які наші очікування...
Та й сам Волландеморт, знову ж таки, сильно перейняв наші очікування, нехай і не в плані сили. Саме цього ми сподівалися від того, хто народився Томом. Той і в часи минулої війни був цілком здатний одночасно протистояти відразу кільком сотням противників, його зазвичай натовпом і намагалися утиснути ... Так що так, чогось подібного ми від Темного лорда і очікували, інша справа, що ми сподівалися на те, щоб Тому довелося деякий час після ритуалу відновлювати свої сили.
Але ні. Можливо, наявність досвідченого некроманта, який проводив ритуал, а зараз вже обернуте спочатку в тіло, і потім у невід зіграли свою роль. Ліч відновився якщо і не повний сил, то десь близько того. Мабуть, сам ритуал був дещо змінений, заплутавшись, наприклад від тієї сили смерті, що десятиліттями акумулювалось на кладовищі... Блядство, ситуація витрачалася дійсно погакована.
Добре, Дельфіна не постраждала на відміну від інших некромантів, коли вона перехопила управління загону і зосередилась на Томі. Що було абсолютно правильною тактикою, адже почни найманці розпилювати свої сили ще і не жити, як Том банально задав би тих стійкою. Так, найманець з ідеї не міг би провернути Тома, але це тільки в тому випадку, якщо наш загін був до такого ж готового.
По суті, відчувши близьку смерть, найманці ... Ні, панікувати вони не почали, все ж професіонали своєї справи, але ось спільна робота вже почала здавати. Все ж у великій кількості магів були і свої недоліки, головний з яких можна було назвати роздробленістю та мала гармонія подібної орави чарівників. І якщо на початку це було прийнято, що і непомітно, все ж кілька основних планів ті відробили в досконалому...
Але ось в ситуації, коли нароблені стратегії недоречні, найманці почали дуже швидко розбиватися на групи. І тому, з огляду на це, ми б воювали не проти двох сотень магів, а лише проти цілої купи окремих груп, які мають тільки десять індивідів. І я впевнений, що той в найкоротші терміни міг би вибити одну групу за іншою, особливо якщо б ці групи почали ще й розводитися на навколишньому середовищі.
Загалом так, Дельфіна обрала найбільш оптимальну тактику, різко очоивши, а у тій це вийшло лише через контракти, що зв'язують найманців, всю натовп магів і кинувши всі їхні спільні зусилля на знищення Тома ... І це навіть дало результати, адже Воландеморт пішов у глухий захист і найманці дуже швидко скористалися своїм успіхом. Правда, це була перемога, адже за фактом у Тома залишалось ще достатньо сил на п'ять-сім хвилин бою, а ось Дельфіна вже вважалася що і знадобилася...
Так, могильна некромантка не просто так кинула магів в бій, сподіваючись, що вони раптово відключать власний інстинкт самозбереження. Ні, так це не працює, тим більше, що врятуватися дуже швидко б розірвала з тими чарівниками, які забули про неї. Ось і довелося Дельфіні в кой-то вічно довести оточуючим, що вона не просто так носить своє прізвище. Фактичний глава роду Грінграс здорово так вдарила по армії неживи чимось особливо забійним і масштабним, на деякий час дійсно дозволяючи найманцям забути про не жити.
Але тільки на деякий час...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda