Час наближався до другого випробування, і манія була досить важливою. В основному через те, що під час випробування Поттера цілком могли спробувати викрасти, а значить я повинен був бути на чеку, щоб в разі чого вчасно подати сигнал Дельфіні. Вона зібрала досить велику групу найманців з германії, а також „запропонувала" своїх далеких родичів із континенту — дуже досвідчених і некромантів, які мали б в разі чого рвати під прикриттям наземних будинків у призначене мені місце.
Звичайно, такі приготування коштували нашим роду дуже і багато ... Не те щоб ми взагалі без грошей залишилися, але банківські рахунки двох родів спорожніли приблизно на третину. Гроші та деякі артефакти пішли в оплату професіоналів своєї справи. І продовжують тиснути, адже зміст понад сотні магів не такий вже й щасливий. Добре, що найманці не вимагають місячного зарплатні за конкретне завдання. Але навіть так, забезпечити їх перебування в одному місці досить дорого...
Хоча, якщо бути відвертим, такі витрати не настільки вже й важливі для наших поколінь. Просто в силу того, що більша частина надокучності, щось близько дев'яноста відсотків від нашого грошового стану, весь час перепливає з рахунка на рахунок, допомагаючи регулювати ситуацію на ринку і бізнесі в цілому ... Так, третя сума грошей - це лише частина тих коштів, які ми заклали на « витрату» по типу покупки їжі, одягу та інших розваг.
Не серйозно, тим більше, що наші банківські комірки вже дуже скоро поповнюватися. Та й галеони не є найважливішим показником добробуту. Будь-який більш пристойний рід воліє інвестувати марні по свічці "в себе". То бий у рухоме і нерухомість майно роду. При цьому до руху в основному стосуються всіляких артефактів і експерти-маги з довічним контрактом. Так, наприклад, ув'язнений з нашим сімейним цілителем, що до самого труни обприскається стежити за здоров"ям членів роду Малфой.
До того ж, є ще і менш очевидні ознаки сили та багатства роду. За типом тих же бібліотек і стратегічних артефактів, за типою Малфой Менора та будинку на Гріиммо дванадцять, коли будинки, а іноді цілі особняки, перетворюються в повноцінні дефекти, чия вартість подібна до кількох річних бюджетів всього міністерства магії тієї ж Британії...
Але це мене щось вже десь туди занесло. Все ж таки, якщо мене хвилювало питання про гроші, то та частина мене, що дісталася мені від Тома Молодшого, хай і в’яло, але навіть через стільки часу нагадувала про себе, здаючи шию у приступі пожадливості. Правда, на фоні того, що наш план почав здійснюватися, а у нас в руках виявились достатньо сил, щоб протистояти лорду, і піди щось не за планом, подібні дрібниці пропали.
Якщо Волдеморт особисто не припиняється до мене в Менор вимагатиме безмежної вірності і покарання за неслухняність... Так, заради запобігання цьому сценарію я був готовий затиснути власну жадібність, розриваючись майже з половиною майна двох далеко не бідних родів. І це я зараз навіть не про Грінграсс, нехай Дельфіна вклалася у цю справу не менше мого, а про свої два роду, до кім тепер належить і рід Блек.
Загалом так, ми з Дельфіною були готові до кіднепінгу Поттера. Кілька місяців нам вистачило, щоб реалізувати зависаюче від нас частину плану і зайнятись в очікуванні важливої події, намагаючись не висвітлювати перед міністерством магії. Наш чиновник міг би дуже не сподобатися такому зосередженню в одній руці. Так що так, можливого кіднепінгу Поттера на другому випробовуванні турніру ми чекали на нього, не бажаючи наражати себе на небезпеку.
Правда, незважаючи на наші надії, потенційних викрадачів щось не дуже те і спостерігалося. А другий етап був просто чудовим шансом для лорда викрасти свого ворога. Той, як відомо ось вже з місяця як, повинен був проходити в водах чорного озера, з якого тільки нещодавно зійшов сніг... І за яким дуже важко встановити нормальний нагляд. Магічні обурення від джерела замку дуже заважають закріпитися спостереженнях чар.
А проводити над чемпіонами ритуали з типу того, що я у свій час провів над Поттером для закріплення на парні слідчих чар, ніхто не став би. Такі заклинання мало те, що стосуються умовно розрешеним в Англії, а значить на них вимагалося особливого дозволу, так само й самі чемпіони були не дуже то і задоволені як махаючи з власною тушкою. Так що так, стеження за чемпіонами на цьому етапі залишає не найкраще.
Як на мене ідеальний шанс для викрадення, але їм дійсно не скористалися... Я навіть пошкодував, що з'явився на трибуни. Побачити початок і кінець змагань - це трохи мало, щоб змусити мене сидіти під холодним вітром добрий час. Я взагалі прийшов на цю подію лише заради можливості оцінити реакцію того самого директора на зникнення обраного. Але не зросло...
Шкода, що насправді, хоча я і розслабився злегка, розуміючи, ніби судове викрадення має статися не сьогодні. Звичайно, розслаблятися ще рано, але і стиснути п'яту точку так, щоб в неї і голка протиснутись вже не могла. Підречення Темного лорда відкладається на невизначений термін... Найімовірніше, що до фінального етапу змагання є більш ніж прийнятний. Дельфін зможе зібрати під нашим початком трохи більше сил. Та й переговори з іншими родуми, що точно ні як не пов'язані з пожирачами смерті кілька затягуються...
Загалом так, були в даній ситуації і плюси, нехай Дельфіна і передала мені тільки найкращі побажання з боку найманців, яких змусили сьогодні весь день провести у великій бойовій готовності... Шкода, що я з тими особисто не зустрічався, облив би першосортним лайном за такі побажання. Тим більше, що ще вчора дані коміри вельми активно підтримували мою параною, та й самі були не проти швидше закрити свій контракт.
Але нехай їх, я ще звертатиму увагу на деяких найманців, тим більше, що поруч тих як би і ні. Краще зосереджуся на розборі нової інформації, що ж з'явилося сьогодні. Іноді, коли ворог не діє, він може сказати куди більше навіть найактивніших воєнних дій. Хоча, звичайно, в даному випадку все кілька не так, але я все одно зрозумів досить важливі обставини відносно нинішнього стану Воландеморта.
По-перше, якщо припустити, що відсутність кіднепінгу на другому етапі змагань - не проста блажа Тома, то можна сміливо заявляти: що становище у Темного лорда не заздрить. Хоча б через те, що основними причинами, по яких той тягне з викраденням, може бути лише дві. Перша - у лорда мало людей, щоб викрасти Поттера. Це малоймовірно, адже фанатичних поклонників лорда все ще достатньо і на волі. Нехай вони живуть тепер переважно в Лютному, а порядних чарівників — ні.
Друга ж причина, яка є більш вірогідною: Том чекає на всі необхідні еліксири для ритуалу і проводячи паралельні ритуали улюбленого... І ця обставина, в яку я особисто охоче вірю, прямо каже нам, що спеціалістів у Воландеморта зараз дійсно немає. Адже досвідчений зіллявар, навіть не рівня нашого декану, здатний створити всі необхідні склади для ритуалів за місяць. Але через брак роботи вони будуть змушені досить довго наполягати на тому, щоб обріли необхідні властивості для ритуалу.
Ризикую припустити, що зараз у Тома в помічниках один лише Пітер, а отже і час підготовки ритуалу повинно бути досить серйозним ... У такому світлі я навіть починаю сумніватися, що на Поттера виконувати замах хоча б на третьому етапі змагань. Він може втратити іншу можливість, можливо навіть через ті самі обставини.
Ну, це тільки якщо не згадувати про божевілля одного з донорів моєї особистості. Том, в останні роки свого життя конкретно так помучився розсудком. Так ще й тринадцять років у вигляді привида не дуже то і сприяють здоровому глузду та загальній адекватності розумний... Ризикую припустити, що Том зараз досить безумний, щоб навіть його фірмова логіка і холодний розраховували перед його раптовими хотами ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda