Знаєте, закінчуючи трохи вище за рамки пристойної прогулянки з сестрами Патіл, і розуміючи, що наступною та останньою дівчинкою в черзі буде Місяць Лавгуд... Ну, я очікував від цього побачення чого завгодно, але точно не спокійно прогулянки по вечірньому замку або сусідньому саду. Власне так воно і вийшло, ось тільки винна в цьому була зовсім не Місяць.
Та якраз дивно притихнулася, вводячи себе майже як зразкова дівчинка на першому побаченні... При цьому емоція самої когтевранки відповідала тому самому образу, що взагалі дивно. Нормальною, навіть в моєму широкому розумінні цього слова Місяць ніколи не була. Та була аномалія, складна й не передбачувана, але корисна і вірна моя... Власне, нічого і не змінилося, просто тепер до писхопортрету дівчинки додалася й її здатність, в виняткових випадках, перетворюватись на милу та сором'язливу особу, що є абсолютно протилежністю звичайному Місяця.
Так, несподіване відкриття. Таке відчуття, ніби я знайшов спокійну і безпечну полянку прямо посеред кишачого демонів лісу. Дивне відчуття, а асоціації у мене взагалі з ряду геть, хоча б через те, що про демонів я знаю лише те... Ну і парочку заклинань, що в теорії повинні працювати проти цих потубільних тварей, від Тома спадщина отримала. Але не будемо про це, тим більше що я цілком умів насолоджуватися такими моментами. Цікаво було подивитися на поведінку такого Місяця, коли справа дійде до поцілунків...
Шкода, що мені так не вдалося затягнути Місяць у вузький куточок під свіжими гілками омели. Наше побачення банальним чином перервали... Трохи не проклявши мене чимось особливо зубодробальним. Ну, принаймні, моя інтуїція буквально звила, коштувало мені гнилисто-зелений промінь заклинання, то дуже на пристойної швидкості летів прямо в мене ... Чесно кажучи, таких сюрпризів в обличчя на території замку я якось не очікував.
Настільки не очікував, що навіть у відповідь атакувати не додумався... Потім це бажання і зовсім зникло, коштувало мені тільки почути парочку знайомих голосів. Флер Делякур, з декільком я танцював зовсім недавно, і Роджер Дейвіс, когтевранець, що проносив в Хоґвортс алкоголь для наших спільних п'янок із болгарами. Він же сьогодні відкривав бал під ручку з піввейлою. І ось тільки раз дійшло до таких заклинань, то « побачення» даної пари кілька не поставилися.
І якби ситуація трохи інша, то я б залишив все так як є, але Флер цілком собі може за себе обстоювати, та і маю справи важливіші ніж... Ось тільки я не звик прощати інших напад на себе коханого. Так, шальне закляття не варто вважати повним нападом, ось тільки сила і небезпека даного заклинання якось різко вибили з моєї голови же думки. Не зміню я своє тіло метаморфізмом і магією крові, так мені б банально не вистачило швидкості реакції ухилитися від цієї пакості ...
А тому, залишатися байдужим я не збирався. Занадто високий був ризик отримати чимось дійсно небезпечним про між очей. Не просто так я злякався від одного тільки виду даного прокляття, щоб зашпареним вжем вкорочуватися з траєкторії цього проклятня ... Я навіть забув про Місяць у своїх руках, запустивши дівчинку на землю. Добре, та не ображалась на мене з цікавістю дивлячись в сторону зачарованих, створених спеціально для цього бала, кущів.
Мда, йти в сад було явно не краща ідея. Мало того, що тут було найбільше учнів і студентів, тому що це місце насправді красивим, ідеально підходячи для романтичних побачень. Тут ще й прохолодно було, просто в силу того, що чари не до кінця звалювалися з тим морозом, який сьогодні стояв на вулиці... Так тут ще й прокляття забійні виявляється, в різні сторони літають. А так те думав, що у нас з пам'яток є тільки живі феї...
Мда і ще раз меда. Негарно перед Місяцем вийшло, але я вже якось загладжу свою провину... Відразу ж після того, як здам двох дебоширів особисто до рук до декану. Він, до слова, був викликаний мною ось тільки що. Після сутички з Крамом я спеціально зачаровував блокнот із протієвими чарами таким чином, щоб при поданні в нього краплі моєї магії Снейпу відправлявся крик про допомогу і зразкове моє місце розташування.
А поки Снейп не з'явився сюди з паличкою наголо, я сам трохи попрацюю своїм магічним інструментом. Поблизу табору швидко змінилося місце, аж поки когтевранець вилетів з кущів прямо на зустріч. Мені навіть йти нікуди не довелося, щоб паралізувати знайомого хлопця комбінацією найпростіших чар ... Але Флер не зміг так просто розібратися.
Та мало того, що була в шаленстві, замулюючи свою магію буквально палати навколо свого тіла, так та й у Вейлу трансформуватися почала... Навіть крило за спиною почало виявлятися, що було більш ніж показом сказу дівчини. І ось я чесно не знаю, що саме з нею зробив Девіс, щоб так розбесити дівчину, але я вже заздалегідь на стороні француженки. І ні, справа не в тому, що "чари" Вейл Делакур у такому стані здатні проняти навіть мене...
Ні, це не впливає безпосередньо на моє прокляття. А з рештою я вже навчився справлятися цього літа, відпочиваючи у борделі цих гарячих птахів. Просто я розумію, що привести дівчину до такого стану, навіть якщо та і є досить запальною особливою, це потрібно дійсно спробувати... На секунду мені навіть захотілося кинути паралізованого хлопця під ноги розгубленої дівчини, але я швидко подав у собі такий недушний порив.
Натомість я облив напіввейлу крижаною водою, сподіваючись повернути тій хоча б частину здорового глузду... І її вогонь злегка загасити. А те ж, що оточують кущі і дерева, хоча зачаровані по самому не балуй, все одно відмінно горять у полум'ї магічного створіння... І ні, я не намагаюся ображати Флер такими словами, просто за законами магічної Британії вейли - це насправді напів розумні чарівні створіння. Але не будемо про тупість і неписьменності наших чинуш, мені тут потрібно якось розгублену Вейлу всмирити...
Так, крижаної води не вистачало, щоб заспокоїти дівчину. Я повинен був вступити в пряму конфронтацію, щоб та не прикінчила бідолашного когтевранця прямо у мене на очах... Буде не дуже красиво, якщо я допущу щось подібне. Та й можливість начепити поводок на спадкоємця досить старий, нехай і не дуже багатого, чистокровного роду зайвих буде немає. А після сьогоднішнього порятунку життя той вже нікуди не дінеться, особливо якщо я попрошу в нагороду за порятунок досить велику суму...
- Багато думаю! - Силою виривати себе зі своїх власних думок і прячи місяць у своїй спиною, буквально прошипів я. Звичка думати про зовсім ліві речі під час бою мене відверто безвиходьла, тим більше, що вейла раптом виявилася дійсно сильним противником. Заклинання в мене летіли більш ніж серйозне, а вже відомий вогонь Вейл ... Та той навіть воду мою забруднював, хоча я і сам не новачок у стихійному магії.
І це відверто безупинно, тим більше, що сам я не збирався все серйозно битися з дівчиною. Це не просто розкриє деякі мої здібності, так що і сенс в даному бою було не так вже й багато. Навпаки, я міг бути крайнім з приводу того, що на мою голову висунули звинувачення у нападі на іноземного чемпіона... Бесит!
І тому що ментальна магія на цю особливу діє прямо відверто. Вейли взагалі мають дуже серйозну захист з цього боку, побічний продукт їх шарма, так що Флер ще йментальна магія була добре знайома... Ну, з тією частиною, де йдеться про захист розуму. Здавалося, що ні про яку самоконтролю дівчина не чула.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda