- Драко Малфой... - Подавши власний сттон, прошивав на мене повний чоловік з серйозною такою залисіною, яку раніше я не звернув уваги. - Ты... - Почав було щось кричати чоловік, але я перервав його, зарядивши ногою в пахло ...Просто у відметку за те, що ця пада змусила мене носитися по всьому Хогвортсу в спробах зловити його. Це неприємно, знаєте, носитися за щура по всьому замку лише через те, що калічити або вбивати той біль не можна. Безсит, дуже бісить.
Власне, саме це роздратування і змусило мене завдати ще парочку досить болючих ударів по тілу Пітера. Добре, заклинання немоти чудово приховувало всі його стони і матери. Інакше, я міг би ще сильніше розлютитися і не обмежуватися простими ударами ногами. Але не суть, головне, що « мова» я спіймав, залишилося допитувати того і стерти пам'ять про те що сталося.
Правда, робити це посеред коридору Хогвортса я не збирався, чи мало який студент вирішив залишитися сьогодні в замку. Я маю дуже близько звідси, раніше вбудований клас. І нехай той як би не був призначений для допиту, але я все одно вирішив використати його, відвівши жирного мага саме туди... Правда на ліжко того звантажувати не став, нехай вже на підлозі повалиться. Йому все одно вже дуже скоро буде пофіг на його теперішнє становище, а мені постільне, нехай і трансігуроване, псувати не хочеться ...
Мені взагалі даний клас псувати не хочеться, але кандили для щурів з найближчого столу я ж трансфігурував. Це вже перестраховування, скінчено, але краще вже передимати, ніж недобрити. А тим більше, що робота з розумом Пітера мені належить дуже велика. Упевнений, той знає дуже і досить багато, щоб я ось так просто обмежився простим скануванням його розуму. Ні, я збирався прошерсти його розум навряд чи до його шкільних спогадів...
Що, взагалі-то не так вже й легко зробити, та і деякі навички в ментальні магії у Пітера ж малися. І нехай зламати волю цього чарівника у мене вийшло досить легко, ось тільки висока кількість ментальній енергії даного чаклуна все одно виставлялися не найкращим чином на моїй роботі... Через що я, власне, замість запланованої години простояв над Пітером більше трьох годин. Так само, коли він натягнувся на кінець, то тепер змушений терпіти моторошну мігреню і зупиняти кров з носа.
Добре, останнє було зробити зовсім не просто з моїми тенденцією, та і отримана з розуму цього мага інформація того однозначно коштувала. Одне те, що цей кадр понад десять років жив у сім'ї Уізлі, тільки час від часу пропадаючи, щоб походитися трохи в своєму людському тілі вже дало мені дуже і багато чого... Правда, секрети рудої родини мені не так вже й потрібно, але зайвою все ж таки не буде. Авось вдасться шантажувати ту ж саму Джині компроматом на її батька, що виявилася далеко не так чистий на руку, як хоче це показати.
Але це вже так, праздні думки, що загубилися під цією грудкою надзвичайно цікавою і дуже цінною для мене інформації ... А таковий було дійсно багато. Повний перелік усіх учасників як Пожирач смерті і Ордена Феніксу коштував багато, тим більше, що в тій та в цій групах затіснилося чимало знайомих мені чарівників... на яких сам я б ніколи не подумав. Правда, навіть такий компромат все одно втрачався на поні ключову новину - новини про відродження Воландеморта.
Так, поки що стан Темного лорда важко назвати повноцінним відродженням, але той вже зайнявся тілом гомункула, почав відновлювати власну силу. А до кінця цього навчального року той і зовсім збирався повернути собі повноцінне тіло високого лича... Чого я не хотів допускати. У мене навіть був спосіб зірвати це саме відродження, але поспішати з цим не коштувало.
Хоча б через те, що зараз у мене в руках є EДІНСТВЕННИЙ помічник Воландеморта, який тепер може допомогти тому з відродженням. А це, само собою, відкриває для мене широкі простори для манейра... Правда, піти коротким шляхом і банально вбити гомункула - ну кращий варіант. Хоча б через те, що у Темного лорда повинно залишитися ще багато хрестражів. І він в будь-якому випадку знайде можливість повернутися у цей світ, просто трохи пізніше.
Зараз же, банально зайнявши Пітера, я можу зробити з Воландемортам майже будь-що. При цьому сам Том, у своєму нинішньому стані, навряд чи зможе виявити моє заклинання на своїй няньці ... Не погана ідея, в загальному, тим більше, що у розумі Пітера все ще залишилося багато моєї ментальній сили, працював я досить грубо, тому що поспішав, щоб тільки посилити мій Імперіо.
Так і сам Пітер не сказати щоб сильний маг, щоб я турбувався про те, що він зможе зняти моє заклинання. Тут вже краще турбуватися про те, що цей кадр взагалі зможе виконати мій план по усунення Темного лорда ... Все ж поки що всі мої думки скочуються в сторону зміни ритуалу відновлення, що повинен буде зробити з Тома будь-кого, але не вищу не жити з величезним об'ємом магічної сили і майже що повним відсутність слабкостей.
І нехай цей план був більш ніж ризикованим, та й подумати про те, як найкраще вивернути всю цю ситуацію, мені в будь-якому випадку коштувало. Але я вже зараз був готовий відправити Пітера назад до свого лорда. Все ж таки, той прибув до замку тільки для того щоб проконтролювати роботу фальшивоїГрюма, а значить обшиватися тут занадто довго не міг...
Власне, саме через останній факт я і був настільки поспечений у своїх діях, коли дізнався мету знаходження щурів в замку в першу ж чергу. Через нього ж, до речі, я був змушений так швидко приймати рішення про підкорення Пітера, практично не залишаючи собі часу на роздумів ... Тепер мені просто потрібно було відправити Пітера назад з потрібними вказівками і звістками для Тома, щоб не викликати у того липких підозр.
Я маю добре подумати, зважити всі за і проти та вирішити для себе, яким чином мені варто зіпсувати життя колишнього пана мого батька... Пам'ятайте, що Дамбльдора і те, наскільки багато пропусків у пам"яті Пітера були пов'язані з ним. І ці "проби" були більш ніж природні, в тому сенсі, що пам'ять Пітера ніхто не стирав. Швидше той сам давав магічну обітницю, що і приховував від мене пам'ять даного мага.
Мда, подумати дійсно є над чим, але поки що мені краще буде повернутися в вітальню слізерін. Згідно з гаслом, що наближається до гамона із підлітків, перше випробування турніру підійшло до кінця. Що не так вже й погано, але правдоподібною легендою, чому я не бував на зорових місцях, придумати ж треба. Навряд чи ви вийдете на поганий стан здоров'я, занадто багато зараз у замку кваліфікованих колдомедів...
Доведеться знову все валити на справи роду ... Але дівчата, мабуть, все одно мені не повірять, почавши полоскати мізки на тему того, як не добре я вчинив, залишивши тих самих. Але це нічого, терпіти жіночі обурення для мене вже як би звично. Тим більше, що в даному випадку я навіть не совру спеціально, адже відлов щурів у цьому випадку дійсно модно вважати вчинками роду ... Та що там, у Пітера навіть компромат на мій рід мався, що вже говорити про решту.
Правда, дівчатам навряд чи вдасться це пояснити, доведеться відігрівати серйозну злість і сильну втому, щоб мене не турбували. Ну не до дівчат мені зараз, голова і так гукає від складних думок та комбінацій можливих планів, а тут ще цю малолітні дури. Ні, вже виринають із себе дуже несвідомого і злого главу роду. Я хочу, щоб у мене були позитивні емоції.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda