З включенням Нарциси в активний фазу бою, розклад сил різко змістився у наш бік. І це відчули всі, навіть Дафна, яка стояла за спиною Нарциси. Занадто різкі і кардинальні зміни в малюнку бою відбулися, щоб хоч хтось тих не помітив... От тільки розуміння того, що відбувається, ніяк не допомогло моїм противникам хоч щось зробити. Ті почали викладатися на повну, як тільки, що ми не така вже й беззахисна здобич.
Зараз же, вимушені відбиватися від спільного напору матері і сина, що атакують якось різко перетворились у захисних. І що особливо приємно, ті і бігти то нормально не могли через власну атіопаційний бар'єр. А втекти тим дуже хотілося, бо хоча вони не зважали на перевагу інших, то швидко здалися. Моя магія виснажувала захисні чари противника з кожною секундою все сильніше і більше. Та й прокляття Нарциси робили свою справу, послаблюючи і доущалки лякає потворних у масках.
Про ментальний тиск, град звичайних заклинань, трансфігурацію Нарциси та інші "молочі", що ми спокійно попустили в хід, я навіть не буду згадувати. І так зрозуміло, що противнику було дуже і весело. Якщо б не артефакти, які обвішували акі новорічні ялинки ми б вже їх зомнули... І хоча це також стосується нас, на початку заварки саме артефакти прийняли більшу частину урону нашої Трійці.
Але не суть, головне, що противники поступово здавали, а підмога до тих не дуже то й швидко поспішала. Та буря магії, що ми влаштували навколо місця битви відлякувала навіть найбільш буйних... І аврорат, віттях, спрацював досить оперативно, вже почав фіксувати нападників, нехай і тільки за рахунок свого числа та тих небагатьох ветеранів що ще залишилися у Австрії після війни з Воландемортом. Загалом так, перемога швидко наближалася...
І ми її ж наздогнали, спочатку вибивши з ладу сімох противників, прорив стихійної магії вогню і вітру просто спалив тих до чортів собачим, та й пікнути не встигли. Так, ось так просто, одна атака, яка пробувала оборону ворога, забрала більше половини нападників... Після того, як ми запозичили ще й величезний перевіс у магічній могутності, все ж нас підтримували родові джерела, а ось противник вже почав втомлюватися, ми зомнули і інших.
Так, домагання ворога вже не було настільки швидким, від природи магії вони захищалися незважаючи ні на що ... От тільки тих це все одно не рятувало. Один нещасливий маг не зміг стримати ментальні щити під моїм напором, втрачаючи свідомість а після і життя. Той ще один невдаха не встиг ухилитися від особливо пакостного прокляття, буквально вибухаючи зсередини. Загалом відбилися... І навіть найбільш паливних слідів забороненої магії не залишили. Мій вогонь знищував більшу частину доказів, у тому числі тіла вбитих нами чарівників...
А те, що залишилося після битви цілком собі можна було звалити і на нападників. Тим більше, що наші палички все одно ніхто не наважитися перевірити. Не після того, як ми прийшли до міністра в палатку за його ж запрошенням, а опинилися, зрештою, залучені у розбірки такого рівня... Тут вже настав час міністру виправдовуватися під градом наших питань. А питання ми збиралися задати тому що ні на є незручні, щоб неважно було.
І про свою помсту я не забував. Занадто вже ті в наглу кинули нас на розшарування противника. За подібну витівку я просто зобов'язаний потріпати нерви всьому міністерству. Ну а вже після того, як провинних аврорів з ганьбою виженуть з Арората, віднявши перед цим їхні фірмові червоні мантії, ними займуся я... Вірше сказати назначені мною люди, що повинні буду провести таку собі акцію залякування ... і усунення.
І нехай обізнані люди відразу ж зрозуміють, звідки вітер дме, ось тільки я подбаю про те, щоб до мене і моєї сім'ї було не підкопатися. А та вже вони думають що і скільки хочуть, я в будь-якому випадку залишуся у плюсі, створюючи цим своїм впливом репутацію. Не найкраще, що ні говори, але й слава чарівника, не вибачаючи образи, мені не завадить. А там можна буде приховати цю мою « містку сторону» під блиском грошей та інших своїх деянь.
Але це все потім, зараз мені важливіше було заспокоїти Дафну і знайти її батьків. Дівчинка тремтіла від жаху, наче б не намагалася тримати себе в руках. Так, пролетіють над головою прокляття і авади нікого не залишать байдужим, а вже мій вогонь взагалі був тим ще видовищем... Як би у Дафни тепер фобії який-небудь не з'явився. Хоча все одно треба швидко заспокоїти дівчину.
Власне цим я і зайнявся, мало не на руках відніс свою наречену з поля бою. Так, навколо все ще гримували заворушення, здається деякі вболівальники під шумок вирішили залагодити свої суперечки, що навіть більше накочувало ситуацію... Але мене все це мало хвилювало. Тим більше, що Нарциса чудово поводилася з нашим захистом від шальних заклинань. Та й аврорат проти нас не реагував, то тим самим виявив себе в жінці Нарцису. Та, все ж, персона видна, з дуже пам'ятною зовнішністю, щоб навіть молоді аврори не приставали до нас.
Загалом так, місце основних заворушень ми залишили відносно легко після входу до поблизького лісу. Там же я почав заспокоювати Дафну. Словами, дотиками, грою голосу і навіть краплиною, ментальною магією. Отже, робив все можливе, щоб дівчинка якомога швидше заспокоїлась. Намагаючись якнайшвидше покинути зону, яка накрила антипараційний бар’єр, я не забував працювати ногами.
Незважаючи на моє бажання якомога швидше висловити міністру все, що я про нього і про всю цю ситуацію думаю, я все ж розумів - зараз це дещо недоречно. Та й зв'язатися з Грінграссами не завадить. Ті, я впевнений, вже повернулися у свій менор, залишивши захист Дафна на нас. Ну, це було б максимально правильне рішення, особливо якщо згадати, що з батьками Дафни була ще й Асторія. А її то вже точно потрібно було захищати в першу чергу.
Загалом так, потрапити в рідний менор не завадить від слова зовсім. Я б взагалі в Блек хаус звалив, все ж захист там трохи кращий, ніж у нашого менара, але в пологовому гнізді моєї матері досі відбувається певний безлад. Надто багато темних артефактів зібралися в одному місці, щоб зробити той будинок безпечним у такий короткий час... Це для Блеків такий безлад в порядку речей, я ж, наприклад, дуже нервно реагую, якщо мумфікована рука моїй якійсь там бабусі раптом вирішить мене придумувати ...
Але Дафні у тому похмурому місці, а також дещо небезпечне місце я взагалі не вирішую. Не в її нинішньому стані на пам'ятки стародавнього роду дивитися. Наступного літа я приберу все це, а потім покличу своїх знайомих на «новосель ». Тепер же там краще взагалі не з'являтися, від гріха подалі. Я навіть ельфів не відправляю, щоб ці нещасні яку гидота не схопили, різко ставши мертвими або, що ще гірше, божевільними.
Так що так, тільки Малфой менор і ніяк інакше. Там гарно, тепло і взагалі - це майбутній дім Дафни, нехай звикає... Ні, але це не так. Трохи заспокойтеся в моїх обіймах дівчинка банально заснула, прямо під час мого бігу. Ту навіть не найрівніші поколювання в моїх руках ніяк не бентежили. Моя наречена лазила, почавши досить спокійно попалювати мені в груди...
Так, я перестарався її заспокоїти. Ну і нервове перенапруження, кінець кінцем, впливає. Ось як швидко дівчинка зморила, незважаючи на не найскладніше положення...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda