Обмовлений час навчання у майстрів промайнуло дуже швидко. І оком моргнути не встиг, як на дворі вже прийшло 15 серпня. Мені і Пенсі довелося попрощатися зі своїми вчителями, залишивши Німфадору гризти грант магічної науки на самоті. Ну, тут вже нічого не можна було зробити. Пенсі якраз 15-го числа повинні були забрати додому батьки, для підготовки до Хогвортсу.
Мене теж чекало багато роботи. Адже хоча Нарциса взяла на себе більшість обов'язків, деякі речі я все ще повинен був вирішувати самостійно. Та й не хотілося мені зараз занадто вже напружувати матусю... Що насправді завагітніла і тепер буквально плаває по менору, осліплюючи всіх людей та за допомогою своїх внутрішніх свічок. Так, жінка була справді щаслива через вагітність. Рада така, що навіть не могла дотриматися звістки про таку радісну подію в колі сім’ї...
Але вони і не страшно. Радість Нарциси стала чудовою причиною для жінки заявити щось на кшталт: « Тепер мій чоловік залишиться зі мною назавжди... Ну і ще більшу піднесену ла буду, що простий народ, та й взагалі все навколо, з задоволенням проковтнули. Я не могла сам слідкувати за вагітністю. Та й при народженні свiй першої донечки бути не буду... Але давайте не будемо про погане.
Тим більше, що зараз Нарциса по справжньому щаслива і, здається, закохана в своє теперішнє життя... Що і не соромиться продемонструвати мені при будь-якому зручному чи не дуже випадку. Ну право слово, кілька разів нас мало було Німфадору не застукала в дуже цікавому положенні, коли Нарциссе раптом злізло у голову віддатися мені прямо на обідній столі в головному залі. Що вже казати про майстрів, що вже через місяць навчання дивилися на нашу парочку з деяким підозрою...
Правда, на рахунок майстрів я особливо не хвилювався, навіть якщо вони щось там зрозуміли. Ув'язнений мною з ними контракт в будь-якому випадку не дозволить тим розповісти хоч комусь про цей рік і все, що під час того відбувалося. Цей контракт коштував мені особливо дорого, оскільки майстра не зможуть навіть записати таких іменних клієнтів як Малфої у свій послужний список... Але за кількість золота, що я відвалив їм, вони могли змірятися ще й не з таким.
Блін, це прозвучало навіть якось зло. І я зовсім не шкодував, що скинув стільки золота на рук висококласних фахівців. Вони відробили кожен галіон, який я заробляла, щедро ділячись своїми навичками та знаннями. Навіть не дуже надихаючий мене за початком навчання цілителівство повністю себе обкупило. Чого уд там, якщо вже після місяця занять, завдяки своїм навичкам в ментальній магі і відповідному дару в магії зцілення я перейшов до дійсно цікавих речей.
Так, магія колдомедів виявилася більш ніж цікавою. І я зараз говорю навіть не стільки про самого зцілення, скільки про супутворчі способи магії з типу благословень і різкого роду сканерів. Такі вміння не лише для зцілення важливі, але й можуть стати знаряддями і навіть зброєю в руках. Я навіть і не думав недооцінювати власне зцілення.
Адже всього за півтора місяця, ну трохи більше, я навчився дуже зносно лікувати фізичні травми, знімати більшу частину простих проклять, а також впливати на енергетичну систему пацієнтів нехай і в надзвичайно вузькому спектрі... але це все одно дуже круто, особливо якщо згадати, що я отримав не тільки теоретичний, але й практичний досвід. Правда, мені краще не поширюватися, що такий досвід у мене є. Падаль з Лютного звичайно ніхто не буде шукати, але й знати про те, що в моєму менореї зовсім недавно було спущено « під ніж» більше двох десятків чарівників і чаклунок, точно не варто. Нікому, взагалі...
Загалом так, моїм навчанням у місіс Аддерлі я був більш ніж задоволений... Нехай мені і довелося віддати як частину оплати деякі досить рідкісні та цінні інгредієнти, потрібні для якихось цілком специфічних медичних зелень. Але нічого, я не збіднію, а Ава Аддерлі вже погодилася взятися за моє навчання і наступного літа теж. Власне так само, як і Олександр Фішер, я дуже задоволена своїми успіхами в дорозі до пізнання метаморфізму.
Ну, тут я і сам був більш ніж задоволений. Настільки задоволений, що не постив би взагалі втопити свого вчителя в золотій золотасті, нехай він сам про це і не підозрює. Ось просить премію - я заплачу, а так, плід втратити трати на порожньому місці, мені все ж не хочеться... Хоча я готовий віддати належне за знання, але дуже добре. Дуже цінним виявилося те, що мені передав Олександр.
І тут справа навіть не в тому, що уроки німця дозволили мені дуже серйозно просунутися у контролі над власним тілом. Ні, це звичайно було дуже круто, але головне чого мене навчив Олександр - створення псевдогресії та її "забезпеченням" своєю власною аурою... Що на практиці вже дало мені змогу збільшувати ту чи іншу частину тіла до величезних розмірів, які раніше я не міг просто за визначенням. А вже дивлячись на цю здатність стоку зору перспективи я взагалі готовий битися в ейфорічному нападі.
Одна думка про те, що я зможу порівняно легко для мене перетворитися в справжнього гіганта будожує свідомість... Хоча я б і не сказав, що здатність збільшуватися так вже й важлива для мене, але пам'ятаючи трансформацію Олександра в величезному бику, щоб заповнити собою не найменше приміщення у моєму менорі. Так, я банально хотів навчитися чогось подібного, а вже як використати цю здатність я вже здогадуюсь, точніше сказати вже придумав, просто не впевнений, що все з моїх думок спрацює. Нам бракує навичок для перевірки власних ідей.
Але навіть так, я був дуже вдячний Олександру. Адже він показав мені шлях, як я можу розвиватися і далі. Тепер я навіть без його прямої уваги зможу покращити свої навички дуже і досить довго, перш ніж впрягся у якусь там стелю. Але відмовитися від нового контракту наступного літа я навіть і не подумав, тим більше, що Олександр був не проти ще раз погости у нас в менореї...
Дуже подобається спустошити наші винні погреби, алкаш зі стажем, блін. Добре хоч би відрізнити кращі вина від просто хороших він ось абсолютно не здатний. А то мене могли б і приступи пожадливості накрити. Ці галіони тікають до моєї кишені стабільною рікою, дозволяючи витрачати гроші не особливо на суму покупок, а вино — товар штучний. Особливо віком за півстоліття...
У цілому так, наступне літо обіцяє бути достатньо насиченим. А мені наступного року потрібно буде ще і майстра для Чжоу Чанг та Дафни шукати. Першою, закінчуючи п'ятий курс Хога, остаточно відійде в мої руки, позбавляючи захисту школи і ставши повністю безправною. Її я збирався оселити в менореї на постійному фундаменті, віддавши матусі на виховання, нехай собі помічниця вирощує. Дафна ж, на права нареченої, моторошно мене образила, що цього літа я не покликав ту до себе... що її батьки не відпустили... але все одно дме на Пенсі. Мило, але потрібно буде заспокоїти дівчинку, вона у мене, звичайно, не сказати, щоб занадто ревнива, а також виробляти зайві проблеми не варто.
Загалом так, я вже в очікуванні чекаю наступного літа... І того скандалу, що мені влаштує Дафна, дізнавшись про мою китаєцьку. Це її батьки вже в курсі "покупки" моєї матусі, сама то дівчинка так і прибуває у солодкому незнанні... До речі, у нас з Грінграссами ще на початку літо відбулося відокремлення розмови про мою « розпутність », але згадка нової мутації мого прокляття, як я і думав, закрила майже всі гострі кути розмов... Це не я, це у мене така хвороба.
Правда, навколо про цю хворобу краще не знати, нехай мені і дуже хочеться використовувати ту для сови вигоди. Але ні, нехай моя слабкість так і залишиться секретом для широкої громадськості, тим більше, що дочка Нарциси і таким чином породила багато підозр. І зараз мова йде не про злих мов, що вже встигли ці самі мови прикусити... Ні, зараз мова йде про те, що Люціус, або його батько, перед своєю смертю якось помер, щоб обійти чи послабити родове прокляття, породивши другу дитину...
Дехто навіть почав думати, що ця дитина була справжньою причиною смерті батька. Це прокляття зруйнувало чоловіка, що якось примусив його обійти. Звичайно, безглуздість жахлива, але багато хто в це дійсно вірять, не розуміючи природи нашого родового прокляття. Мда.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda