Мда, круциатус у Нарцісси більш ніж гідний. Кричер продовжував роздратовувати і дико звиватися на землі ще близько трьох хвилин. Могутній, навіть у Тома в свій час не міг змусити свою жертву страждати більше двох хвилин. Що вже тут про мене говорити, все ж я ще навіть і не тренував непростимі закляття. Так, перевірив навички, не більше того. Але зараз у мене немає особливого необхідності в непростимих. Навпаки, було б неправильно засвітити таке прокляття перед людьми.
Ну не суть, головне, що заклинання матері я оцінив. Що вже тут говорити про бідного Крічера, що тільки що піну з рота пускати не почав, збігаючи з розуму від всепоглинаючої болю. Але той, хто більше не хотів нас переносити до будинку, коли йому було боляче через те, що він сильно мучився. На перший погляд крициатус навіть допоміг Крічеру позбутися частини власного божевілля. Навіть погляд ельфа став якимось більш ясним і чистим.
Правда, тимчасове просвітлення ніяк не допоможе ельфу уникнути смерті. Божевілля не так вже й легко вилікувати, та і не стоїть даний старий хоч трохи моїх зусиль. Ельфів у роду Малфой більше ніж достатньо, ми навіть продаємо іншим родом частину молодої популяції ельфів, далеко не всі готові довіритися молодому ельфу з того ж Хогвортсу. Немає сенсу завдавати собі « перевиховання» даного старого ельфа...
Хоча і вбивати його відразу ж ніхто з нас не квапився. Нехай ми і потрапили всередину будинку Блеків, але це ще не означає, що тут нам безпечно перебувати. Навіть Нарциса, що мало не виросла в цьому будинку, не могла похвалитися тим, як почувається себе у даний момент хоч би чи безпечно. Все ж цей будинок дуже довгий час перебував на консервації, щоб це не сталося.
Так, навіть стоячи в будинку Блеків я відчував легкий тиск, від усіх тих чар і ритуалів, що колись проводилися у цьому менорі. Здавалося, що самі стіни висиджують на непроханих гостей і хочуть розчавити їх або хоча б викинути геть із гнізда стародавнього темного роду. Але це було лише відчуття сили магії самого дому. Я не просто так казав, що у Блеків навіть цілі будинки є величезними артефактами.
Зараз я бачу такий приклад, який вселяє в мене екзотичний трепет. Навіть старший Том бачив щось подібне лише раз. І це за більш ніж десять років подорожі в пошуках нових знань і більшої сили. Загалом так, будинок мені в спадок дістався дуже навіть не простий. От тільки підкорити той собі буде досить важко. Нехай я раніше вже прив'язував до себе камінь роду, через що тепер можу в домі тягнути з пологового джерела залежну кількість енергії.
От тільки раніше я прив'язував до себе рідне джерело. Я народився там, де жив понад десять років. Тепер же я мав стати господарем нехай і не чужого, але й далеко не так вже й власного джерела магії. До того ж, раніше це джерело належало одній з найсильніших сімей магії Британії, що вселяло в мене додаткові побоювання. Можна навіть сказати, що я банально боявся прив'язувати до себе настільки сумнівне джерело магії ...
Але треба. Більш ніж вигідна ця подія просто не дозволяє мені піддатися власним страхам і побоюванням... Хоча я не багато прогулювався по пологовому гнізді Блеків, але дозволив собі. Ну, мені треба було виграти для себе небагато часу щоб зібратися з духом. Вам не буде заважати читати й розуміти своє нове майно. Правда була необхідною. Іноді, навіть від звичайних їдальня і табуреток у цьому будинку розбило такою кількістю магії, що я мимовільно вражався божевіллям Блеків... Ну а як ще назвати те, що ці монстри зробили з власною меблями. Хоча, звичайно, ідея перетворити звичайний стіл на веселого голему, що складається з десятків готемів менші... Так, мені це безумовно подобається. Що я і не перестав висловити Нарцисе, навіть почав замислюватись про подібну підробку вже в нашому будинку...
- Я вже не думала, що хтось зможе оцінити цю оригінальну підробку Сіґнасу. - Роздався трохи сухий, але дуже злий голос звідкись зі стіни. Від несподіванки я навіть четь було не почав штовхатися убійними заклинаннями, але вчасно стримав себе, карем очі зауваживши картину ... Незвичайна картина, треба сказати. І не дивно, бо на ній зображено офіційну дружину колишнього голови — Вальбургі Блек. Ні, живі портрети родичів є рідкістю у магічних домах.
Інша справа, що на стіні висів не звичайний живий портрет, а, здавалося, повноцінний привид, ув'язнений в портреті. Ніколи такого не бачив і навіть не чув про таке. Дуже цікаво, я просто зобов'язаний буду розібратися з данним феноменом ... Але обережно. Якщо ми домовимося з привидом всередині картини, то його буде найкраще випустити. Той може стати чудовим доповненням до і так відмінної захисту будинку. Не просто так у Хогвортсі цілі громади привидів живуть. Вони не тільки для ангуражу, вони ще й остання лінія захисту виступають.
- Привіт, тітко. - Тут же впізнала жінку Нарциса. Трохи схиливши голову в шанобливому поклонінні. Як і мало бути, коли зустрілися зі старшим родичем... Ось тільки клонуватися перед картиною - це вже щось із серії геть. Хоча, як я чув, саме Вальбурга була тією, хто навчав трьох сестер Блек етикету... Так, так. Тепер я розумію поведінку матері. Іноді я також ледве стримувався, щоб не почати спілкуватися з Нарцисою лише в рамках етикету. Особливо коли та злиться, так...
- Нарциса? - Так само дізнався портрет-привид свою вихованку. - Я вже не думала зустріти тебе в цьому будинку... - З якимось незрозумілим мені дивним, сказала жінка з портрету. - Але ж це не так. - Швидко похитала та головою, зустрівшись поглядом з моєю матусю. Що була трохи не в дусі, так. Я прямо ж відчував її спрагу вбивства направлену на портрет-привид. - Куди цікавіший цей молодий чоловік. - Тепер вже на мене переключилася літня жінка, намагаючись прожити в мені діру своїм холодним і озлобленим поглядом.
- Драко Малфой... Зовнішній глава роду Малфой, а тепер ще й роду Блек. - Змучився я, повністю проігнорувавши погляд портрета. Смерти у мене все одно нічим не вийшло б, тим більше що привид був намертво прикутий до портрету без можливості переміщатися між картинами. Загалом так, зробити мені хоч щось даний шматок тканини не міг ... Хоча я і підозрював, що ця картина якось підключена до захисної системи будинку. Не просто так та тут висить.
- Як це розуміти. - Звела брови до переносниці жінка з портрету, глянувши на меян тепер вже з відвертою люттю. І знову ж таки, я не повів бров'ю навіть і до того, щоб відповідати привиду. Та і так повинна була все зрозуміти з моїх слів, отже питання з її боку - чистої води невдоволення подібним розкладом.
- Не розпікайтеся, тітко. - М'яко звернулася до портрету Нарциса. При тому я відчував, що тій і самій не подобалося поведінка цього шматка тканини, але та все ще воліла залишатися ввічливою зі своєю вчителькою. - Драко – єдиний кровний спадкоємець, до якого і перейшло все майно роду Блек. Якщо ж він зможе підключити до себе вівтар роду, то і лордом зможуть зватися більш ніж обґрунтовано. - Роз'яснила ситуацію Нарциса.
- Він не зможе. - Вперто заявив портрет, не бажаючи слухати свою живу племінницю. І даремно, адже дійсно серйозних проблем з підключенням до вівтаря роду я не бачу. Цей зараз повністю безхозний, а магічні я більш ніж сильний, щоб витримати майже будь-який потік чарівної енергії ... Що і продемонстрував Вальбург, почав тиснути на її сутність своєю магією...
Ну і обличчя, за допомогою метаморфозму, зробив пошматовано. Просто для пущого ефекту...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda