- Здав? - Бодро хапаючи мене під кісточок, питає Парваті Патіл. При цьому питання було чисто символічною, тому що з аудиторії я вийшов першим і особливо засмученим не виглядав. Швидше вже насильницько спокійним і трохи задумливим, але це дрібниці... Та й не сумнівалася індіанка в мені, хоча б через те, що бачила частину моїх тренувань.
- Ага. - В’яло кивнув я, борючись з бажанням протяжено позіхнути. Перший іспит цього року видався на диво нудним. Я навіть розгубився, прочитавши теоретичні питання і зрозумів сенс практичного завдання. Просто розгубився через те, що за часів Тома подібні питання і ставили, то виключно зручки заради... Я займався окремо зі Снейпом і за допомогою звичайних занять у безшляхетному чаклунстві, вже встиг і запамую, що сьогоднішня шкільна програма дуже поступається такою за днів Тома.
Ні, під час деяких уроків я таки отримував підтвердження втрати цієї системи, але якось не звертав уваги на ті речі. Важко, знаєте, замислюватися про щось, намагаючись створити нехай і знайоме, але рідко використовуються закляття, без палички. Хоча ні, паличка в руках у мене таки якраз була, ось тільки магічна ту можна назвати лише тому, що створена вона по засобу трансфігурації з носового хустка.
Так, для маскування своїх тренувань я використовую такий ось муляж чарівної палички. І мене до цих пір ніхто не спав, хоча заклинання у мене виходять далеко не завжди, і щоб не відстати від решти класу, я іноді стаю своєю реальною полчкою. Іноді мене навіть дивує неуважність вчителів... Хоча за днів Тома вчителі також не могли похвалитися особливою спостережливістю, так що тут все в рамках традиції. Але не про те мова...
- А де Падма? - Все ж, повернувшись в реальність, запитав я. - Наскільки я знаю, іспит з трансфігурації у тій повинен був закінчитися як пару годин тому. - Додав я, згадуючи розклад когтевера. У тих іспитів з трансфігурації був першою парою, а не як у нас, чари на третій.
- Я виграла у тій право першою зустріти тебе після екзамену. - Весело промайнула дівчина, сильніше вчепившись у мою руку. Я просто зітхнув від такої відповіді, змушуючи дівчину сміятися. Ось тільки мені було кілька не до сміху, просто в силу того, що такі ось змагання за мою увагу до добра не довели. Хоча, я все ж дуже радий, що дівчата не намагаються витрути з мене більше часу на себе улюблених. Чують, зарази ця річ, що вимагати з мене щось не буде. А якщо спробувати, можна ще й у мінус піти.
- Ясно, зрозуміло. - Просто відповів я, щоб не плодити загублену тишу. - І довго ви так збираєтеся битися за мою колоду? - З якоюсь усмішкою, але цілком серйозно, запитав я. І Парваті, здається, відчула мою серйозність, трохи підірвавши свою усмішку. Було видно, що спілкуватися з серйозним мною тією все ще кілька незвично. Це в звичайному спілкуванні я спокійно відкривав інтровертну натуру дівчинки, а ось коли мова заходить про серозні речі... Тут дівчинка ще не достатньо до мене звикла, нехай і намагається цього зовсім не показувати.
- До тих пір, поки остаточно не звикнемо до тебе і один одному... У цьому сенсі. - Трохи пом'якшивши, відповіла мені дівчинка. Її відповідь була більш зрозумілою, але я чудово відчував, що новина про можливу одруження на одному чоловікові кілька розжарювала відносини між сусідніми людьми. - Але тобі в будь-якому випадку не варто турбуватися з цього приводу. Ми не будемо тобі вирішувати. - Остаточно опустивши очі в підлогу, поривисто додала дівчинка ... І ось як тільки у неї виходить поєднувати в собі цю пристрасть і незручність.
- Я і не переживаю з цього приводу. - Легко потиснув я плечима, не забуваючи при цьому трохи підбадьорюючі посміхнутися дівчинці. - Просто я б не хотів, щоб мої дівчатка зірвався між собою. - Я м'яко виніс, забираючи руку з захоплення дівчинки і опускаючи ту на талію Парваті. Подібний жест спрацював якнайкраще, кілька розслабляючись і разом з цим сумна дівчинка. Негативні емоції, які не допускають дівчат і далі мучити себе складними думками.
- Ми не будемо. - Млея в моїх обіймах пообіцяла дівчинка. Я ж лише кивнув тією, повертаючись до власних думок. Не треба було й далі вести світську розмову. Ця дівчинка зробила швидкий поступ у тому, що їй не потрібно говорити далі. Парваті буде більш ніж задоволена і простий прогулянкою зі мною.
А мені дійсно було про що подумати. Все ж вже дуже скоро, буквально через чотири дні, мені сповниться чотирнадцять років. Що ж, у свою чергу дозволить мені цілком офіційно прийняти головування над своїм родом... а також взивати на свої плечі купу проблем з цим родом пов'язаних. Добре, поки що більшу частину проблем можна буде перенести на Нарцису. Мене в будь-якому випадку поки що не будуть сприймати всерьоз, заводячи знайомства лише для галочки.
І мене це навіть влаштує. Просто в силу того, що мені і правда потрібно буде час, щоб у всьому цьому розібратися. А потім, взявши бразди правління у свою руку, я вже зможу мокнути в лайно всіх тих хто колись ставився до мене зневажливо. Так, заради такого тріумфального моменту я навіть буду готовий терпіти некаторну кількість занедбання у свою сторону. До того ж, не тільки я повинен буду інтегрувати в внутрішню політику свого роду і всю його підношну.
Дафні і Чжоу Чанг незабаром також стикнуться з цим. Нехай перша, навіть не дивлячись на свій статус моєї нареченої, все ж буде дуже обмежена в інформації. Для чого все це моїм дівчаткам? Відповідь проста і банальна, ті в майбутньому повинні будуть допомагати мені вести справи роду, взявши при цьому частину роботи на собі... До речі, Нарциси майже не мали обов'язків перед родом, просто в силу того, що Люціус волів би тримати всю владу у своїх руках... Від чого, власне, і помер, перебираючи стимулюючих зіллями, що допомагали йому виконувати всю свою роботу.
А у Чжоу Чанг взагалі вибору немає. Та, як моя рабиня, стане просто чудовою помічницею для мене. Більше того, я взагалі планую звалити на ту, якщо вона виявиться достатньо компетентною, більшість проблем роду особисто займаючись лише важливими справами. Все ж ховати власне життя заради роду, як це робив той же Люціус, я не збираюся. А значить, мені будуть потрібні помічники, що і візьмуть на себе більшість роботи...
Ось зараз я і думав про кандидатів на роль цих найбільш помічниць. А якщо бути трохи точнішим, то кандидатками. Та все ж у моєму оточенні, здебільшого одні дівчата. Сквайров я врахував не беру, ті давно вже звикли бути моїми шістками, але особливого інтересу не представляють. Вони взагалі, якщо бути чесним, зараз просто стежать за мною, час від часу виконуючи деякі мої накази. Навіть стеження майже припинилися, зрозумівши, що можна відсилати звіт батькам, складені мало не з моїх особистих переказ...
Та й приємніше мені, якщо бути чесним буде бачити у себе в помічницях саме красивих жінок. З ними, особисто мені, набагато легше мати справу, навіть незважаючи на те, що серед цих самих жінок зустрічається така кількість меркантильних тварин і стервів, які швидше вже підвищяться, ніж всіх їх порахувати. Але ментальна магія і природна проникливість чудово захищають мене від таких осіб. В іншому ж, мені дійсно буде легше довірити частину своїх справ саме жінці... Особливо якщо та буде гріти мені ліжко, а так само я буду знати ту досить довгий час ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda