Церемонія награбування є гучні назви для, фактично, чергового балету в міністерстві магії. Так, цього разу було досить незвично організувати цю подію. Та що вже там, унікальний. І все ж не кожен день третьокурсників Хогвортсу нагороджують Орденом Мерлін Третею ступеня. І кожен, кого нагороджують, потомок досить багатого й заможного роду...
Останній факт, до слова, і обушував масовість події. Наші батьки, банальнейним чином, вирішили влаштувати піар компанію для своїх дітей, закриваючи бенкет на весь світ, як говорити. Хоча в цьому випадку ця уява була не такою вже й перебільшенням. Все ж, на міністерський бал з приводу нашого гранування був запрошений весь світло Британського магічного товариства... Домовий ельфи Міністерства ще ніколи не знали такої кількості роботи...
Хоча, особисто мене, не дуже то й бентежило кількість гостей на даному заході. Навіть коли їх багато, я ніколи не соромився. Та й бував вже Том-старший на заходах такого роду і розмаху, нехай не в головній ролі. Але воно і не важливо, все одно зібрані натовп не здатна змусити мене хоч щось відчути. Так, це був момент мого тріумфу, і нехай я сам його не заслуговував, але ось скористатися ситуацією збирався в повній мірі.
Артефакт-заколка з самого ранку лежатиме з внутрішньої сторони моєї рукава, готовий в будь-який момент опинитися у мене в руці. Світла макушка моєї матері вже давно виявлена, а план готовий до виконання. Вже дуже скоро між мною і Нарцисою з'явився стабільний канал ментальні зв"язки, за яким жінка ж таки зможе ділитися зі мною не тільки побутовими новинами, але й допоможе мені розібратися із власним прокляттям.
Залишилося тільки дочекатися закінчення кількох довгих промов міністра, нехай потанцювати трохи з власною невістою і подругою, головними винницями цієї тежств, власне. Далі вже можна сміливо запрошувати Нарцису на танець... Під час якого я і збираюся передати тій артефакт мого виробництва ...
Ну а заодно і пожартувати над власною матір'ю. Її солодка катування минулого року так мене і не забута. Я все ще пам'ятаю, як ця сучка пояснювала мене майже до крайньої точки збудження, після чого залишала з носом. Прийшов і мій час трохи пожартувати над тією, заодно подивлюся на те, як відреагує Нарциса на безпомічне чаклунство у моєму виконанні. І її реакція на мій жарт, насправді дуже важлива. Вона допоможе мені визначити, які почуття має жінка.
Добре, міністр не надто сильно затягнув свою промову. Він розуміє, що ніхто довго не буде слухати його балакучу. Ось і він не почав затягуватися, по-швидкому провівши церемонію награбування... Після чого дав слово іншим, не менш впливовим чарівникам. І нехай ті саме так і не збиралися говорити занадто довго. І не почину голови відділу магічної поліції довго говорити. Її максимум - подякувати добропорядних чарівників за допомогу в боротьбі зі злочинністю і не більше того.
А решта міністерства, як і всі інші, обмежувалися лише кількома пропозиціями подяки та хвали. Лише Дамбльдор знову вирізнівся, штовхнувши промову майже більше, ніж сам міністр. Наступного разу він хоче нагадати іншим про свою надзвичайну его. Ну, мене це особливо не зачіпає, нехай старий насолоджується власною величчю і владою, поки здоров'я дозволяє. Куди не було приємніше чути з його уст цей завуалований упряж в стручку Пэнсі, що так незграбно зробила зі звичайною, на перший погляд, палацом.
Ось старий чоловік, ну точно мав свої плани на мого далекого дядька. Можливо, навіть хотів забрати з його допомогою майно Блеків до своїх рук. Не, ну а що? Бібліотеки Поттерів то точно він собі присвоїв. Навіть відділ таємниць і гобліни з більш ніж однозначним заповітом не зміг витягти зі старого павука чесне награбоване майно. І я чомусь впевнений, що не вмирай Сіріус, і бібліотека його роду вже скоро опинилася б у руках старого директора.
Дамбльдор не є дурнем, хоча він і був нешкідливим зовнішньою невинністю. І такий чарівник просто не може не бажати ще хоч трохи посилитися. А бібліотека Блеків більш ніж здатна йому це підсилювати. Одна з найстарших родин Британського острова назбирала у себе багато цікавого.
Мда, а Пенсі справді велика молодець. Простим Секо порушила всі плани павука всею магічною Британії. Молодчинка, після балу ту навіть можна буде поцілувати нероком. Ну, чисто на знак визнання її заслуг. Та й приємно цій буде хоч в чомусь обігнати Дафну. Бо остання - не тільки моя наречена, але й чарівна. Дуже талановиті самі Пенсі, хай її Дар малий і трохи згладжує цей розрив...
Але не про те зараз мова. Попереду мене чекає вечір танців і розмов. Але спочатку, танець з Дафною, що буквально виливає від нетерпіння знову здається зі мною на офіційному заході. Зимніх балів тієї було явно недостатньо... Наші недавні репетиції лише посилили у цьому вогонь бажання. Дівчині подобається танцювати, а також нагадувати іншим, що вона моя наречена, та намагається все частіше.
Але і нехай, вже це мені точно ніяк не заважає. Та й танцювати я все ж люблю. Нещодавно я навіть за будь - яку фізичну діяльність. Енергії та сили в тілі стають навіть занадто багато, щоб я міг надто довго сидіти на одному місці. І тут справа навіть не в моїй фізичній силі, точніше сказати не стільки в ній. Моє фізичне становище вже давно вийшло за межі звичайного, навіть дуже тренованого, чаклуна, ось тільки раніше, чомусь, я не відчував на собі такого дикого бажання рухатися ...
І я навіть підозрюю, чому в мені це бажання взагалі з'явилося. Все ж однією з основних причин, чому Том-старший вирішив вивчати магію крові, була можливість багато разів посилювати своє тіло і прискорювати реакцію. І в нього теж, на початку вивчення, були такі ось спалахи невразливості. Тоді він навчився добре почуватися Віте, і це допомогло йому контролювати себе.
Правда, його приступи були куди слабші. Можливо, вся справа у кількості цього самого Віте, а у мене його, якщо судити по непрямих ознаках, навіть занадто багато для підлітка. Ну або мій фізичний стан теж щось так значить. Сумніваюсь, що Том зі своїм худорлявим і вузькоглядним тілом зміг би так само довго танцювати або навіть бігати. У нього було б чудової витривалості для такого не вистачає, хоча Віте частково і нівелює фізичну шкоду мага...
Загалом так, танцями я дійсно насолоджувався. У мене навіть з'явилась ідея продовжувати наші "репети" із дівчатами і далі. Ну а що? Те, що я люблю притиснутись до мене під час танцю, і це дуже подобається мені. Я не проти познайомитися зі своїм майбутнім станом. Ніхто ж, я сподіваюся, не сумнівається, що тіла даних чаклунів належать мені і тільки мені? Ось і добре, а то мені б не хотілося зіпсувати собі репутацію надмірними вбивствами...
Але геть зайві думки з голови. Перший танець вже закінчується. І як би Дафна не хотіла зворотного, але настав час тієї зміни з Пені. Тим більше що сама Паркінстон вже встигла завершити свій спільний танець з міністром. Фадж, незважаючи на свої горбати, відмінно вальсував, дозволяючи мініатюрній Пенсі почуватися з ним цілком комфортно. Ось нехай тепер Дафна принесе велику честь нашому міністру. Ні гоже порушувати етикет цього заходу.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda