Дивившись на залите кров'ю, але все ще виявлене обличчя скандально відомого злочинця, що по змісті є моїм далеким родичем, я перебував у кілька споглядальних стані. Ось жарт долі, так довго шукати Сиріуса Блека, тільки для того, щоб вбити якусь дворику, виявити цього за її шкурою ... Ну, тепер хоча б зрозуміло, чому ніхто не міг знайти цей рецидивист. Пошукова магія вкрай погано працює на анімагах.
- Вітання, Пенсі, ти вбила відомого злочинця Сиріуса Блека. - Відсторонено зауважив я, точно знаючи, що більше Пенсі панікувати не буде. Та і так останні двадцять хвилин ридала у мене на руках, випрушуючи весь негатив вовні. Зараз та просто морально виснажена для ще однієї істерики. Так що там, побачивши обличчя відомого злочинця, декого вона сама і стратила найпростішим заклинанням, та навіть не здивувалася особливо.
- І що мені тепер робити? - Вяло запитала Пенсі, дійсно не розуміючи, як на це реагувати. Ну так, не кожен день ти чиниш перше у своєму житті вбивство... Тоді з'ясовується, що ти не просто прибила собачку, а цілу легенду злочинного світу, яка змогла втекти від Азкабана. До слова, я тепер куди швидше вірю, що цей кадр дійсно сам зміг втекти з кращих в'язниці магічного світу. У формі пса, особливо якщо брати до уваги його худорлявість, Сіріус дійсно мг вибратися через решітки. Та і плавають собаки, начебто як, непогано ... Поводир подумати про власну аніформу.
- Нічого. - Я відповів. - Дочекаємося прибуття наших батьків, а там вже просто зіллємо їм наші спогади про те, що сталося. І нехай вже вони самі з усім цим розбираються. - У таємниці радісні ситуації, сказав я. Але смерть Сіріуса дуже полегшила мені життя. Тепер не доведеться турбуватися про майно Блеків, воно в будь-якому випадку моє. - Хоча переживати тобі все одно особливо не про що. Міністерство видав наказ для Аврората живим цим псом не брати. Так що тобі скоріше орден виписуть, ніж стануть критикувати за скоєне. - Абсолютно чесно додав я, спостерігаючи за тим же байдужим обличчям дівчинки. Сили на емоцію у тій просто не залишилося.
Ех, відправити б ту назад до замку, відсипатися. Але не можна, у своєму нинішньому стані вона і без чужої допомоги може банально не дійти да замку. Мені ж покидати це місце ніяк не можна, чари розлучаються без постійної їжі з мого боку. Та й просто потрібно ж мені простежити за трупом відомого злочинця. Чи мало що тут може статися в мою відсутність...
Ось тільки мучити дівчину і далі я не став - розчистив сніг на полі, все ще прихованою моїми чарами трансфігурував невеликий диван з землі, після чого накрив визначену конструкцію чарами клімат контролю. Вийшло дуже навіть не погано, як для трьох секунд роботи... А більше витрачатися я не збирався. Я ще не знаю, скільки часу можу чекати на прибуття Дафни з батьками, коли раптом сил на утримання тих хто приховує чар.
- Давай до мене, відпочинемо трохи. - Залізши на диван, запросив я дівчинку собі. Та безребетно підкорялася мені, залізаючи на диван. Правда, та постаралася якомога сильніше від мене віддалитися, кілька бентежаючись у цій ситуації... Але я не дозволив цій людині забитися в найближчий кут, трохи підсумувавши до себе і легонько прибивши ту за талію. Після цього вона перестала чинити опір. Мабуть, у дівчинки банально сил не залишилося для подібного. Недавня істерика дійсно сильно виснажила її.
Досить сильно, щоб вже через дві хвилини після створення мною дивана, та банальним чином вирубалася, м'яко заспівавши в моїх руках. Ну, я на це власне і чекав, не бажаючи мучити дівчину сподіванням. І мені було чим зайнятися, особливо коли я пам'ятаю раптове посилення метаморфізму під час « нестачі» з самим Сиріусом Блеком. Так, якщо я хочу по максимуму скористатися цією можливістю ще трохи посилити власне тіло, мені краще б швидше провалитися в легкий транс, для розгляду нових подій.
Та й тоді раптове загострення інтуїції, під час боротьби з псом, мене дещо зацікавило. Я надто швидко, навіть для спогадів Тома-старшого, знайшов найкращий вихід з ситуації, коли отримав при цьому мінімум ран. Втрата невеличкого шматка м’яса на руці — мізерна плата за перемогу над анімами, що в будь - який момент міг звернутися до злочинця з світовою славою. І мене це дійсно зацікавило. Чи не могло б статися так, що це мій Дар бойового мага дає про себе знати?... Дуже можливо, дуже може бути...
Наступні три години я перебував у стані близькості до медитативного, крок за кроком, в найменших подробицях, згадуючи всі свої свідомі і не усвідомлені дії та руху. І це дійсно допомогло мені зрозуміти, що саме змінив моє тіло « метаморфофізм » як я називаю цей феномен. Правда, я так нічого й не зрозумів відносно своєї гострої інтуїції. Можливо, це дійсно дар так себе виявляє, а можливо, він просто краще засвоєння знань і досвіду, отриманих мною з діадеми.
Важко сказати точно, тим більше, що до кінця моєї медитації в мої стрибнули вже летіли на мэтлах батьки Дафни, отець Пэнсі, Люціус і Снейп, які якимось чином також затісувалися у цю компанію. Хоча, тут якраз зрозуміло, яким чином. Хто працює каміном в Хогворсті є тільки у нього, директора та інших деканів. Та і йому крейсний не турбуватися станом своїх студентів...
Правда знайти мене у цій компанії чарівників не вийшло. Часи я наробив більш ніж якісно, нехай і не виходячи за рамки шкільної програми на перші п'ять курсів. Але не суть, головне, що потім мене знайшли. При тому знайшли саме вони, а не директор зі своїм феніком і загіном Аврората... Хоча отримувати ззбунчку від батька не ставало приємніше. І нехай я розумів, в нектарному роді, його поведінка, але так ганьбитися перед Лордом і Леді Грінграсс, мені було ну дуже неприємно.
Та й увага батька Пенсі мене трохи напружувала. Хоча б тим, що так нічого і не сказав з приводу того що через мене його дочка вперше вбила чарівника... Але п'ять разів нагадало про неприпустимість ситуації, в якій нас і знайшли багатоважні Лорди та Леді, чомусь не ризикуючих зібрати собі гідну охорону. Хоча, в даному випадку все, ймовірно, упиралося під час... Ну і хвилювання за своє чадо, як у того ж Лорда Паркінсон.
Так, нас з Пенсі застукали в дуже вільному позиції, коли сама спляча дівчинка міцно обнімала мене уві сні. І я спеціально не будив ту заздалегідь, сподіваючись оцінити реакцію присутніх на цю картину. І якщо на відповідь батька мені було відверто, хочуть від і був не дуже то й задоволений, то ось реакція інших була дійсно важливою. Хоча б через те, що ці чарівники незабаром доведеться змерти з тим що Пенсі належить мені.
І якщо Грінграсси поставилися до моєї можливої майбутньої коханки більш ніж нейтрально, навіть з деяким інтересом, якщо так можна сказати ... Батько тієї дівчинки був, очевидно, незадоволений мною. Настільки незадоволено, що на крик стримували тільки інші дорослі чарівники, які зібралися тут. А нещодавно цей чарівник дуже наполегливо пропонував моєму батькові заручини між мною і Пені. Невже за останні півтора року цей лорд мав інші плани на свою доньку? Треба більше дізнатись про це.
А то мені, знаєте, якось не хочеться в один приголомшливий момент дізнатися, що моя маленька проклинательниця передана комусь іншому. Влаштовувати зайвий скандал, а можливо і самогубство через власну необачність мені якось не хочеться. Краще вже все знати... Щоб позбутися цієї проблеми тихенько і непомітно, як це й люблять робити вихідці з зміїного факультету.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda