Пам'ятай, я збирався відновити конфлікт з Поттером... Але навіть якось не подумав, що той сам вирішить мене спровокувати, припинивши моє побачення з Дафною. Так, Дафна, незважаючи на власну зайнятість тренуваннями, все ще наполягає на тому, щоб кожні вихідні я організовував побачення за приделками замку ... Але про все по порядку.
Наступного суботнього дня я завагався сидіти кожних вихідних у місцевих ресторанниках, щоб закохані пари полюбляли мене. Тим більше, що за кілька днів до вихідних випав перший сніг. У той час, коли сніг був звичайним, ніхто вже через півгодини не міг розтавати його. Цього року сніг випав більш ніж нормальним, а навіть черевики ховалися під шаром свіжого снігу.
І Дафна була зовсім навіть і не проти такого розвитку подій, нехай той ще й не встиг набридність Госмід з усіма цими кафешками та магазинами в ньому. Це я, успадкувавши пам'ять Тома, ставлюся до цього місця з прохолодою. Воно занадто набридло Тому, у свій час. Так само й саме село з тих часів, що і не змінилося. Всі ті ж магазинчики, все ті самі вулики і будиночки. Здається, навіть війна з Гріндемальдом не зачепила даного місця... Ну чи місцеві чарівники, з якихось власних причин, повернули це місце в початковий вигляд.
Так, мені Гогсід вже був порядний. А Дафна просто погодилася зі мною в тому, що проста прогулянка може бути навіть більш романтичною, ніж прості посиділи у "Трих мэтлах"... Так само атмосфера зимового заборонного лісу була більш ніж приємною. На самих околицях лісу, незважаючи на чутки, які розпустили самі вчителі, було безпечніше. Але велетенські століттяві дерева, а також похмурість цього місця все ще були присутні, створюючи абсолютно особливу атмосферу. Атмосферу Дей ми з Дфною і насолоджувалися... поки не наткнулися на паруочку знайомих грифіндорців.
Це дуже неприємне зібрання, особливо якщо згадати нетривалість і ворожість всіх Візлі до мого роду, що в шостому синові цієї сім'ї були особливо сильні. Так, Рон не стримав своєї поганої вдачі, коли побачив на екрані чудового чоловіка під ручку. Маленький заморорош вирішив вистрелити... нехай і досить грубо, як на мій слізерський погляд.
- Драко Малфой? - Науграно-диво, навіть занадто наґрунтовано на мій погляд, звернувся до мене Рон. - Що ти тут робиш? Я думав, що змії в цей час року воліють сидіти по своїх нірах і не висовуватися! - Продовжив той, чи мало не світившись від власного розуму. Ось точно зірки в небі зійшлися, дозволивши молодший Уїзлі скласти більш-менш пов'язане речення. Йому є чим пишатися, знаєте.
- Це заборонений ліс, Уїзлі. Тут не всі змії впадають у зимову сплячку... Нехай у твоїй компанії ті явно не дуже то й хотіли б знаходитися. - Спокійно відповів я, стаючи в сторону парочки грифіндорців. Греміона дослівно діяла мудро, не втручаючись у цю перепалку. - Я взагалі здивований, що хтось в принципі здатний довго терпіти весь той... Це аромат, що ти вигадуєш. - Помітивши брудне волосся малого, перейшов я в атаку. Так, чисто пристойни ради, да щоб розгнівати того сильніше. Авось яке-небудь заклинання в мене заводить. Можна буде його спокійно проклясти ...
Ось тільки моїм планам було не призначено збутися. Джуніор Візлі просто не встиг відповісти на мої слова, як в мене прилетів смачний такий сніжок, звідкись з лісу... При цьому візуально в тій стороні нікого не було. Та й кілька скануючих заклинань, створених мною без будь-якої палички показували мені тільки порожнечу зимового лісу... Ось лише ще один сонок свідчив про те, що не дуже добре. Мантії-невидимки, що здатні приховати мага від скануючих заклинань, нехай і не найсильніших, досить рідкісні, та й коштують немало.
Навряд чи звичайні діти могли б дозволити собі таку іграшку... Я не вважаю себе звичайним. Мої кишенькові гроші більш ніж достатньо, для покупки подібної іграшки, але то я. У школі не так вже й багато спадкоємців заможних родів... І ніхто з них не використовував би більш серйозної артефакти для нечесної гри в сніжки. Тому я заволочився, боячись особи невідомого невидимої.
Заволокнувся, але від того не менш бадьоро і технічно вхопив свою паличку з кобури, щоб вже за наступну секунду послати у напрямку невідомого хвилю вітру, що підняла собою справжній метиль зі свіжого снігу ... Досвід дорослих Тома чітко показав мені, як найліпше боротися з невидимими ворогами. І все ж, навіть невидимі речі в більшості своїх речей залишаються матеріальними. Завдяки їм їх легко виявити за допомогою субмарних засобів.
У моєму випадку таким чином став сніг, що під час зіткнення з невидимим чарівником розбивався об його фігуру. Власне таким чином я і зміг виявити фігуру, що біжить в мою сторону у мантії-невидимці, пославши ту стандартне Секо та пару оглушливих, розраховуючи на можливе продовження бою ...
Даремно. Нехай мантія невідомого мені чарівника виявилася ось зовсім не простий, заблокувавши всі три моїх закляття, але від яскравих спалахів магії незнаної, мабуть, збився з кроку, пильно нагнувшись на промерзлу землю. Почувся тихий стон невідомого мага, а вже наступної секунду невидима фігура обплели тонкі сталеві змії, не дозволяючи кривднику і пальцем шевельнути... А також відкриваючи нижню частину тіла невідомого мага.
- Не рипайся, Уїзлі! - Направляючи паличку на рудого, що дёрнувся за своєю паличкою, чи мало не ряв я. - Я зараз на взводі, а тому, у випадку чого, на простому Секо не зупинюся. - Трохи тихіше додав я, знову перекладаючи паличку в бік невидимі. На наймолодшого ж Уїзлі вже була навчена паличками моєї супутниць, що нарешті почала реагувати на ситуацію. Хоча, здається мені, та була просто занадто шокована такими різкими змінами в мені.
Занадто швидко я перейшов з вальсивного і навіть кілька лінивого стану у стан повної бойової готовності. На мить мені навіть здалося, що Дафна банально злякалася різко змінюваної « міміки тіла» у моєму виконанні. І це було можливо. Однак мої рухи стали більш різкими і хижими, що на підсвідомому рівні лякало досить чутливих людей.
Нічого страшного. Здається, дівчина вже повністю відійшла від шоку... Та і мені пора ж пізнати особистість таємничого невидимість. А то Уїзлі якось занадто бурхливо на нього реагує. Захищати, наче як, навіть намагається. Правда, направлена в його бік паличка якось різко збила весь настрій рудику. Вон, той навіть не намагається знову підняти паличку, а адже Дафну той, за ідеєю, не дуже то й боїться.
- Так-так, Містор Поттер. А ви, схоже, потрапили. - Трохи не проспівав я, стримуючи капюшон з невидиміки і помічаючи знаменитий шрам під стоячою дибкою чілки. - Цікаво, що з вами зробить Макгонагал, коли дізнається про ваш втечу з замку? - Не менш досить спитав я, згадуючи, що офіційного дозволу залишати замок у Поттера немає. - А вже як будуть дівчата з твого факультету, варто тим лише дізнатися про таку забавну іграшку в твоїх руках. Я бачив, що Поттер не дуже то й вражений минулою загрозою.
А ось можливість розкрити весь факультет, а то і всієї школи, його маленькій таємниці не слабо так налякав хлопця. Хоча, здається мені, він не дуже добре розуміє, чому я згадав лише про дівчат. Здається, хлопчик ще не достатньо доріс до того, щоб приймати мантію невидимий в... досить делікатних справ. Але не суть, головне, що Герміона все зрозуміла, та і сам Поттер моїм погрозом вік ...
- Ти не посмієш! - Мало не прошипів золотий хлопчик, намагаючись вирватися з сталевих оків. Це було не дуже, але воно і не дивно. Трансфігурацію я знаю на відмінно, та і сили в заклинання вклав багато. Найближчі дві години мої ланцюжки-змеї так і залишаться, перш ніж повернутися в сніг та жухле листя.
- О! Повір, Поттер. Я не тільки посмію, я ще й Снейпа сюди назву щоб напевно. - Важливо сказав я, діставши блокнот. Я впевнений, що декан буде радий, коли під новорічні канікули з’явиться подібний подарунок. Я вот йому навіть подарунок запакував... Нехай він використав сталеві змії замість червоної стрічки, але не суть. Снейп навряд чи розбудиться через таку дрібницю. Можливість підгадує Поттеру перекриють будь-які інші недоліки подарунка ...
Потрібно буде потім краще дізнатися, чому крестий так не любить Поттера. А те, що я не люблю свого сина шкільного ворога, здається мені дещо нездійсненним. Занадто явну ненависть декан демонструє...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda