Наступний ранок був справді чудовим. Піддавшись пориву, я вчора так і не повернувся в вітальню слізетин, залишившися ночувати у порожній класі, разом з двома виснаженими дівчатами. Так, відпочив я вчора знатно, нехай обидві дівчата так і залишилися незайманими. Я вирішив не забирати цілу книгу Чжоу Чанґ тієї ночі. Луне ж взагалі нічого не світило — тільки оральні ласки від китаянки і більше того. Я все ще вважав ту занадто молодою для дійсно серйозних ігор, та й однієї китаянки мені в той раз вистачило.
Так, мабуть через шалений збудження, закінчував я тієї ночі особливо активно. Тому моя витривалість закінчилась набагато швидше, ніж зазвичай трапляється з Сяо Нін. Мене дуже стимулювали пружне тіло Чжоу Чанг, миттить невинно вихованого Місяця і вся ця ситуація з покаранням то однієї, то іншої дівчини. І нехай сам в процес покарання я вважаю, що і не втручався, надаючи перевагу задоволенню власної похоті, але ось дівчата явно повеселилися один з одним. Місяць навіть якесь невідоме мені заклинання підвищеної чутливості на своїй обраниці використовувала, що тільки додала наколу у вчорашній секс.
Загалом так, я був цілком задоволений і задовільний. Навіть у голові дещо прояснилося після подібного розвантаження, нехай ситуація все ще і не повернулася в норму. Занадто великий обсяг інформації, що мені потрібно було обробити. Хоч емоційний наколений вже дійсно майже зник. Я вже майже повністю зрозумів битове життя Тома, зосередившись на майже всьому магічному досвіді мага.
І обробляти той було, як би так сказати, і легше, та важче одночасно. З одного боку - магічні практики просто не могли викликати в мене скільки-небудь суперечливих емоцій. Навіть знання про жертви і особливо темних ритуалів викликали в мене лише легкий брезент та щеняючий ентузіазм. Так, далеко не факт, що я взагалі коли-небудь пристосую ці знання, занадто вже ті спеціфічні, але це не означає, ніби я був не радий подібним набуванням. Все, чого ми вчимося, може стати в пригоді навіть тоді, коли воно стосується магії.
З іншого боку - усвідомлення деяких магічних практик, заклинань, а також цілих шкіл магії вимагали від мене просто колосальних ресурсів для осмислення. Тільки вища трансфігурація з цими зубоподробними формулами якої коштувала. Я припадав у священний трепет від однієї думки, що під час чаклунства мені доведеться вивертати свою свідомість в те що представляли собою деякі заклинання з цієї магії. А Том долав...
Шкода тільки, що досвід у безшматованому чарівникстві від Тома мені здалося, ніби і не дісталося. Ну звик Том користуватися паличкою в будь-який зручний і не зручно момент, він навіть вивчив щось на зразок бойового мистецтва, що дало можливість ефективніше вбивати ворогів на ближній дистанції за допомогою палички та декількох досить простих закляттяв. Подібні заходи були викликані індійськими йогамі, чий стиль бою спирався на величезні фізичні параметри та використання магії для ближнього боїв.
До слова, самого Том теж слабаком назвати не повернувся б мова ні в кого. Через активну участь магії крові той, у свої тридцять чотири роки, міг би закочувати в землю не найбільш сильного вампіра. І ця на одній лише фізичній силі, що додає, насправді. Вампіри, знаєте, можуть з перевертнями в повний місяць голими руками боротися ... Але це все лірика, що тільки більше зміцнила мою впевненість у необхідності вивчення магії крові.
Куди більше мене хвилювали навички Тома в безаллоковій магії, а точніше їх майже повне відсутність, і так само вміння у невербальній магії, в деякій тому був дійсно майстром. Так, усну форму заклинань він не користувався майже ніколи, в основному обходився без слів. Та і зубодробальні малюнки паличкою той не виробляв, скорочуючи закляття до одного-двох жестів.
І такий підхід до магії повинен визнати, мав право на життя. Так, без палички Том став майже беззахисним. Чутливість до магії у того теж не спостерігалося... Але в усьому іншому, Том на три голови перевищував мене нинішнього. Цей монстр умудрявся використовувати цілі зв'язки заклинань за мізерні долі секунди. А його стихійна магія вражала мене своєю силою та контролем. Так, Том і тут вивернувся, знайшовши свій відмінний від мого, спосіб контролю стихійної магії.
Цей маніяк просто навчився напоєння ментальною енергією, вселяючи в них жалюгідну копію свого розуму, достатньої, однак для повного контролю над заклинанням. Цікавий вихід з ситуації, коли контроль магії знаходиться в самому зародковому стані. Хоча і без мінусів тут не обійшлося, але для майстраментальні магії ті не надто й істотні.
Загалом так, незважаючи на відсутність у Тома того, на що я в таємниці сподівався, а саме знань і досвіду в безнотковому чаклунстві, поглинання хрестражу все ж було да божевільною вигодою рішення. Томова генія в той самий час компенсувала його повністю сліпоту. Звідси і вилізає абсолютно особливий погляд на багато заклинання, а іноді й на цілій школи магії, що був для мене так важливий. Ось про що в книжках точно не прочитаєш. Такому навіть вчитель навряд чи зможе навчити...
Я не зупиняв своїх занять, а просто об’єктивно поставився до причин... а варто було б таку знайти. Через проблеми з опрацюванням інформації я, як би так сказати, вийшов з тих барок, що сам собі поставив при тренуваннях з деканом. Я показав абсолютно інший рівень розуміння і відчуття бою, якщо бути трохи конкретнішим.
Використовувати закляття над тим переліку, що мені давав сам Снейп або Нарциса, я не спішував, з цим був повний порядок. Проблема була в іншому... Все глибше занурюючись в пам'ять Тома-старшого, я мимовільно перейняв його досвід, починаючи використовувати ті зв"язки заклинань, що раніше ніколи не використовував, і про які навіть не чув. Так що там говорити, багато з прийомів Тома були просто не розповсюджені в Британії. Майбутній Темний лорд дізнався ті далеко закордоном.
І Снейп відчував це, хоча й не говорив про цю особливу претензію. Мабуть, вважав мої навички результатом тренувань з Нарцисою, що мене поки що рятувало. Хоча мій прогрес у невербальному магіЇ все ж викликав в вчителя зілля деякі питання. Я дуже швидко опанував нові чари, надто легко і гармонійно ті вписувалися у мій стиль ведення бою...
І сам стиль ведення бою у мене сильно змінився. Аналізуючи досвід справді досвідчених магів, що у своєму житті сталося з такою кількістю противників, які мені й не снилися, я припинив робити ті банальні і безглузді помилки, котрі робив раніше. Навіть мої рухи почали змінюватись. Я випадково копіював все те, що побачив у спогадах Тома, додаючи ті в уже сформований стиль.
І, думаю, Снейп щось таке бачив в моїх рухах, але знову ж таки, нічого не питав... Поки що.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda