Привикання до навчальної рутини відбулося якось швидко і непомітно. Мабуть, уся справа в тому, що я і так не розслаблювавсь на канікулах. Для мене і нові предмети не стали особливими. Руни та нумерологія нехай і вважалися одними з найскладніших речей в Хогворсті, але знання Тома все ще були при мені, а тому й труднощі у мене не виникли. Навіть з домашніми проблемами не було, дівчата виправно писали за мене ессе. Мені лишалося, що керувати деякі моменти в їх роботах, підганяючи свій почерк під решту роботи.
Про інші речі навіть не варто було говорити, а знайомі вчителі не змінювали своїх звичок. Навіть Люпин не привніс у навчання щось надзвичайно нове. Так, він був кращим вчителем ніж Локонс або Квіріл, але не більше. Мені здавалося, що він просто повторює за учителем, і це у свій час навчав його самого. І це, чесно кажучи, навіть непогано. У минулому молоді люди серйозно ставилися до навчання.
Загалом так, з навчальною програмою у мене не було проблем. Для мене навчання взагалі проходило десь фоном, основна частина моєї свідомості була занурена тренуваннями з креслярним і підготовкою до Галовіну. Хрестраж темного лорда все ще чекав на мене в виручай-комнаті, та і обчислення ритуалу були вже давно закінчені. До слова, сам ритуал я збирався проводити в школі.
Нехай мене і забирали в ніч на Галовін додому, але у батьків під носом темний ритуал мені точно не провести. Тому доведеться викручуватися - проводити ритуал відразу після пар, але до святкової вечері. Добре, ритуал не повинен зайняти надто багато часу, прираховуючи свої обставини з часом. Інша справа — знайти місце для проведення обряду. Хоча тут я кілька утрую.
У мене є лише два варіанти, де можна провести такий особистий ритуал. Все ж влада директора над школою нехай не абсолютно, але відчути такий сильний ритуал на своїй території він просто зобов'язаний. А тому, варіанта з місцем проведення ритуалу у мене лише два - Таємна кімната і "Комнат-комната". Тільки ці два місця захищені від зовнішнього сканування в достатній мірі, щоб я не боявся бути виявленим.
От тільки про Виручай-комунаті знаю не я один. Не знаю, як такий розумний, що знайшов прихований прохід в кімнату Так-іськ, але нещодавно я банально не зміг зайти до Виручай-комнату, оскільки там вже хтось був. Неприємна несподіванка, насправді, але перевірити, хто там засел я не ризикнув. Раптом директор вирішив побалатися, запарившись у такому визначному місці? Я не хотів би напоратися на неприємності в рівному місці.
Тому таємна кімната ставала для мене набагато привабливішою і безпечнішою. Але тільки в тому випадку, якщо васильск дійсно був убитий, а підземний зал зараз порожній. До того ж, саме Таємна кімната знаходиться найближче до магічного джерела, на якому стоїть стародавній замок. Щільність магії в тому місці настільки висока, що її може відчути будь-який чарівник, навіть сквіб, при деякому від'їзді, на це здатний.
Ще один плюс в сторону Тайної кімнати, як місця для проведення ритуалу. І ще одна причина зустрітися туди при першій же нагоді... Це було надто цінним місцем для мене, у цьому замку. Все ж таки Хогвортс був вогнестійкою Дамбльдора, тут кожен переклад іль картина була його шпигуном. Просто неможливо мені, в такому оточенні, відчувати себе повністю спокійно. Весь час доводилося вибирати місця, де могли б жити портрети тварин, присипати шпигунів і відганяти нейдерних створінь замку.
Я впевнений, що Дамбльдор вже давно замалював такі трюки за мною, але мене це не дуже цікавило. Я вжив грубі методи вирішення проблеми лише в часи наших з Сяо Нін побачень. Ну не можу ж я дозволити будь-яким намальованим леді і джентльменам спостерігати за тим, як я розважаюся зі своєю коханкою ... Нехай директор, напевно, вже і встиг з'ясувати цю частину мого життя. Занадто той любив все тримати під контролем.
Але це не так вже й погано, як може здаватися на перший погляд. Зараз директор твердо впевнений, що я приховую свої стосунки з китаянкою. Упевнений, той навіть вважає, що у нього є на мене компромат. Але, насправді, вся ця ширма чудово виручає мене, коли я дійсно бажаю сховатися. Все ж ні картини, ні привиди, не можуть виявити мене під чарами приховування, а залишити ложний слід з сплячих картин іноді буває корисно.
Саме ці речі я використав, вирішивши погуляти нічним замком, а потім заодно і зазирнути в один особливий туалет. Я прогулювалась на другий тиждень навчання, коли учні трохи заспокоїлися і нічні коридори сильно загубилися. Ні, зальотні студенти все ще зустрічалися на моєму шляху, але не кожні ж мать вашу, три хвилини, що вже непогано.
І сам туалет плакси Міртл пустив, що можна вважати вдалим. Капризний привід рідко покидає свій улюблений туалет, зазвичай його доводиться « усипляти» особливою магією для боротьби з привидами. У той же день мені подібні викрадення не знадобилися. Чого я був тільки радий. Я не дуже хотів мати магічну силу перед битвою з вамиільською.
І так, у Таємну кімнату я йшов з твердою переконаністю в те, що василіск же живий, і мені ось вже зовсім скоро належить зустрітися з ним. Мені було важко повірити в смерть настільки реліктового створіння. Я завжди був на гірше. Це було легше взяти на себе удари долі, а якщо найгірші побоювання не підтвердилися, то я міг би радіти навіть відверто. Адже могло бути і гірше, правда...
Так, життя Тома було таким. Звичайно, людина просто не може розвинути такого підходу до справи і життя в цілому. А Том вотсно зміг, і навіть мені у спадок передав. Але я не проти такого. Капелька параноїї ще нікого не згубила, а якщо вірити одному знаменитому сарану, то без неї взагалі жити неможливо.
Правда, у моєму випадку ця параноїя не виправдалася. Василіск і правда був мертвий... Я був мертвий у тайній кімнаті, випускаючи отруйні пари отрути. Сильного отрути, повинен сказати. Нехай той і не дотягував до того, що був у василізка за життя але навіть пари легендарного отрути могли пробити добру половину магічних щитів з мого арсеналу. А Том, перед своєю першою зустріччю з васильським, непогано так піднаторіл у всьому, що стосується захисту від отрути.
Але мене такого сюрпризу все одно не зміг проняти. Я готувався до зустрічі з живим васильським, а не якимись там парами його отрути... До цих пір не вірю, що король змій впав. І впав, судячи з ран, від меча Поттера. Ну, точніше буде сказати від меча Гріфіндора, але використовував то тим Поттер ...
Від усвідомлення того, що Поттер дійсно вбив тисячолітнього василіску, мене аж озноб пробив. Не думав я якось, що у цього хлопця вистачить яєць кинути виклик справжньому, матір вашу, василіску. А втім, той навіть магія майже не використовувався. Ну не може знати вторинник, так ще й відстаючий у навчанні, досить серйозні закляття. Отже, Поттер завалив Василіска майже як останній магл, просто розмахуючи мечем, нехай і магічним ...
На секунду, я навіть почав боятися цього хлопчисько в окулярах-велоспедах, але тільки на мить. До мене швидко прийшло розуміння того, що Поттеру допомогли, осліп василіска явно не зусиллями мульця. Наприклад, він був хоробрим. Ну, щоб перед боєм в штани не наклав, не більше того ...
Все для себе вирішив і не поставився до ролі директора у всьому цьому розумінні, що цілком собі міг контролювати кожен рух своєї зміїки, я викинув зайві думки з голови. Мені потрібно було в короткий строк очистити Таємну кімнату від отруйних пар і готуватися до майбутнього ритуалу. Оскільки таємна кімната втратила свого законного господаря, я її прибудую під свої потреби.
Головне, допрацювати захист кімнати щоб всякі Поттери тут більше не шастали. Ну і з тухою василіска потрібно щось робити. Не такий дорогий і унікальний інгредієнти тут пропадатимуть, піде на потреби нужденних, то б'єш мої потреби...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda