Збираючись повертатися з Німеччини, назад у Францію, я ненароком помітив, що Абраксас виглядає якось блідо. Малфої не дуже відрізняються від інших, вони трохи бліді. Ось тільки, я був досить уважним людиною, щоб помітити, навіть такі незначні зміни. Та й легкий відпочинок діда, я просто не міг не помітити. Якщо під час нашого перебування в Японії та Індії, та й була незамітна, то у Тибеті вона повністю проявила себе.
Правда, спочатку я подумав, що вся справа у розрідженому повітрі, настільки легендарного місця. Частково так все і було, розріджене повітря, а також погана фізична підготовка дідуся, дійсно був однією з головних причин відпочинку Абраксаса, ось тільки та не зникла ні в Китаї, ні Німеччині. Дід так довго і не міг дихати, щоб приховати це.
Тепер, повертаючись до Франції, я прямо відчував, напруження, що виходять від старого мага, зростаюче з кожним новим кроком. Ні, той все так продовжував триматися бадьорим, час від часу перериваючись на глухий кашель і стирання поту зі свого зморшистого лоба. От тільки я чудово розумів, що все це - театр одного актора. Абракс дуже не хоче показувати мені, а також іншим в цілому - свою слабкість. Ось тільки підігрівати йому я не став, підійшовши до старого з цілком очевидними запитаннями.
- Старик, може вистачить вже корчити себе не бог звістку що? - Трохи роздратовано запитав я, бачачи як, старий знову намагається стримати свій кашель. І, здається, дрібну тремтіння у всьому тілі. - Я добре бачу, що ти весь час борешся з відпочинком, стримаєш кашель. Ще й косметичні чари не можуть повністю приховати вію блідість. - Продовжив я, зрозумів що старий зосередив свою увагу на мені. Слідкував одразу показати старому, всю безглуздість подальших суперечок, а тому карти я все і раз закрив.
- Ти, мабуть, навіть занадто уважний. - Сумно зітхнув стрічок, дозволивши собі вільно зайти кашлем. Здається, навіть легше було розгадати це. Абраксас дійсно втомився прикидатися бадьорим старичком, весь час наносячи на себе косметичні чарки, і видаючи з себе легкою та енергійну походи. Тепер, коли я почав цю розмову, той дозволив собі викинути весь цей шушер і принизити в моїх очах два десятиріччя. З простого старого, той, якось різко перетворився на стародавню руїну.
І нехай я кілька і урую, але зморшки на обличчі Абракса стало дійсно більше. Його спина втеряла дуже прямоту, а поза так і кричала про велику утому, що випробовує цей чоловік. Про трохи пошарпану шкіру навіть не доводиться говорити. Та взагалі навертала старого, чи не в живий труп, що рухається лише за рахунок власної магії. І, насправді, так все і було. Абраксас ще живий, тільки завдяки своїй магії, велика частина якої йде зараз на боротьбу з ... чомусь.
- Ти помираєш. - Надзвичайно кивнув я, починаючи розуміти стан діда. І нехай причина такого різкого згасання, а сімдесят років для чарівника - це ще середина життя, для сильного взагалі - третя. - Можу я дізнатися, чому? - Запитав я, ледь ребея. Мені було трохи ніяково питати такої гордої людини, про причини її слабкості. Але з іншого боку, я був онуком Абракса. Хто якщо не я, міг його про подібне питати?
- Прокляття. - Важко зітхнув старий. - Три місяці тому, один з російських чарівників прокляв мене. Я так і не зміг зняти прокляття, навіть витративши дев'яносто відсотків особистого стану. Немає зараз в Європі потрібних умельців. А західні мудреці просто не хочуть лікувати чужака. І гроші тут не допоможуть. Вже пізно. В даний момент прокляття вже вразило весь мій організм. Я помру, днів так через десять. - Вбивство спокійним голосом, відповів мені дід, слабо посміхнувшись. І ця усмішка стала дійсно страшною, варто було лише мені почути голос старого. Столь монументального спокою, просто не могла належати живій людині... Абраксас помер. Так, не фізично, але морально, він уже змирився зі смертю. Це неприємно...
- Саме через це ти і вирішив забрати мене на місяць в цю подорож? - Спокійно запитав я, не збираючись піддаватися емоціям. Нехай мені і була неприємна смерть стоїть переді мною людину, але не більше того. За місяць, від початку нашого знайомства Абраксас не встиг вплинути на мене, достатньо щоб я зміг до нього прив'язатися. Я взагалі дуже важко підпускаю до себе людей. А за деяку межу, взагалі не дано зайти нікому.
- Так. Я хотів переконатися, що мій рід не згасне після смерті Люціуса. Твій батько хоч і рідкісний баран, але рід в його руках не зникне. У тобі ж, я не був впевнений... Раніше. - Відповів старі, повертаючись до збору наших речей. Все ж у Німеччині ми затрималися майже на два тижні, а тому й речей тут наших було далеко.
- І в який же момент ти змінив свою думку? - З легким зацікавленням запитав я, теж повертаючись до збирання. У мене була цікавість. І нехай особливою радістю від отриманої інформації я і не отримав, швидше вже деяку толіку розчарування, але це й не важливо. У моїх планах, старий майже не фігурував. Через його смерть я не особливо засмутюся, а легший смуток від факту смерті родича, я спокійно переварю за пару годин, максим - днів.
- У той момент, коли ти запустив в мене Аваду. - Легко знизився плечима старий. - Не кожен маг, знаєш, здатний використовувати такі енергоелектронні прокляття. Висміятися ж його використовувати на очах у десятків людей, нехай і в іншій країні, готові взагалі одиниці. Багатьох навіть відсутність покарання не заспокоює. - Додав той трохи ясності у своє рішення, не розуміючи, що я і так все зрозумів.
Все ж, Авада я кинув в старого саме з розрахунку на те, що він мене випробовує. Якби я був таким небезпечним, то не обмежився б чим-небудь, але куди ви стали неприємним для самого чарівника. Безболісна смерть також є доброю. Не кожен може зрозуміти і прийняти такий простий факт. Пилки Круціатусом, часто набагато більш небажані, ніж звичайна Авада в високі.
- Треба було кинути в тебе Круціатус. Авось мізки б на місце встали. - Протягнув я, чіпляючи на своє обличчя веселий оскал. Та все ж, під час нашої подорожі старий чоловік, вже не раз і не два, викликав у мене приступи сказу. А тому й жарти в його сторону, я відпускав виключно злі. І так, моя заява була саме що жартомою, покликаної розвіяти, трохи похмуру атмосферу між нами.
А якщо хтось не розуміє мого гумору - це проблеми, які є виключно непорозуміння. Вон, Абраксас все чудово розуміє. Ну, чи це на нього так впливає он та кишка, що повинна блокувати тортури, спрямовані в його сторону? Цікаве питання.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda