- Так, це ми трохи захопилися... - Смачно позіхаючи, простягнув я. Очі злипалися і хворі, а в тілі відчувався сильний перевтома, у купі з легким болем. Відвертий стан, і навіть повсякденні хвилі магії, що проходять крізь моє тіло, не могли повернути мені звичайної енергії. Лише годину сну, не зміг повернути мені навіть краплю бадьорості.
Так, нормально поспати мені сьогодні не вдалося. Розмова з Нарцисою затягнулася дуже довго. Майже шість годин ми тільки те й робили, що базікали. Розмова йшла про все, ось взагалі про що. То Нарциса допитувала мене, то я її. Так, я ж запитав матір про їхні стосунки з батьком. І та навіть мені відповіла, нехай і намагалася спочатку відступати. Зрештою я почав краще розуміти дії своїх батьків, а також одне одного.
Навіть їх неприязнь, тепер здається мені не просто спонтанна сварка. Та тепер більше нагадувала мені цю застарілу рану в їх відносинах, що вже майже зажила, але кожна нова сварка все ще турбує її. І в якийсь момент, та може знову відкритися і загнонітися, повністю зруйнувавши їх відносини ... Однак, нав’язаний ззовні шлюб рідко закінчується добре. Це мені з Дафною, дали майже шість років на притирку один до одного, а мої батьки цього шансу були позбавлені.
Їхні заручини відбувалися на шостому курсі, коли кожен з них уже став особою. При цьому, вони не мали між собою ніяких тісних стосунків. Зрештою, весілля наприкінці сьомого курсу було не надто бажаним. Так ще, як я і думав, не занадто то й рівною. Нарциса була продана, роду мого батька. Точної причини Нарциса мені не пояснила, але з контексту виходило, що у роду Блек, в той момент були якісь проблеми. Ось, щоб ті вирішити, і скористались Нарцисою як розмінної монетою.
Не надто приємна історія, але мені вона лише на руку. Нехай я не збираюся хоч якось розкривати свою причетність до майбутнього вбивства Люціуса, але мені все одно стало спокійніше. У разі чого, Нарциса все одно встане на мій бік, проте мене вона любить цілком щиро, без будь-яких прикрас і написів. Та й тужити за батьком, мабуть, не стане, що теж знімала певний тягар відповідальності. Не хочу розчаровувати жінку, що зробила для мене так багато.
Але це все так, порожні міркування. Я зроблю більш глибокі й точні висновки з нашої нічної розмови трохи пізніше. Тепер у мене немає на це часу і сил. Вже до обіду прийде дід, що обіцяв забрати мене портключом прямо у Францію. На той час потрібно було зібрати особисті речі і попрощатися з батьками, коли вони отримали дозвіл на навчання. Та й про простий сніданок, забути не варто, Люціус явно не зрадіє моїй відсутності на настільки важливій події.
Добре, що косметичні чари я знаю достатньо, щоб приховати синці під очима і загальну розгубленість. Мені не дуже хотілося пояснювати свою зовнішність. Тим більше, що Нарциса заступатися за мене, явно не стане. Та взагалі попросила зберегти всю нашу розмову в таємниці від Люціуса. Жінка вважає, що коли Люціус дізнається про деякі деталі наших стосунків, то може спалахнути. Сильно спалахувати.
Але той не терпів, коли щось відбувалося у нього за спиною. А тут Нарциса аж цілу коханку синові знайшла за його спиною. Так само й « заплатила » ту, з власних заощаджень, про які Люціус ні сном ні духом. Ну так, на такі повідомлення батько дійсно міг відреагувати, кілька неадектватно. Тому я присягнувся нічого не розповідати. І я навіть порушувати цю обіцянку не буду, не хочу втрачати обличчя перед матір'ю, та й мені це не потрібно. А вже в своїй здатності тримати язик за зубами я впевнений на все сто.
З таким мисленням я спустився в маленький зал помеття — снідати. Приблизно такі ж думки у мене були і весь час, до самого обіду, поки я стійко витримав увесь той словеннийнос, що виходив від Люціуса. Батько виявляється, що він не в кращих стосунках з дідом. Ось і вирішив змусити мене підганятися проти нього. Не знаю, яка кішка між ними пробігла, але Люціус був твердий у своєму бажанні підгнати діда.
Правда, я його настрій не дуже то й поспішав перейняти, чим сильно того бісив, але не переходив якусь межу, щоб не отримати покарання. Весело, загалом, було. Особливо Люціусу, що нарешті на практиці відчув зміни, які відбулися з його сином. Ось для кого, ранок точно виявилося неприємним. У такому фоні, навіть мій недосип здавався відвертою дрібничкою, тому що батько виводив жовчку в усі боки.
Хоча, я, мабуть, все ж кілька перегнув палицю. Нехай мені і потрібно було відволікти батька від нашого з Нарцисою стану, та й свої зміни треба було показати на ілюстрації, але я був занадто різким. Не варто мені злити людину, що, принаймні рік, матиме над мною велику владу. Хоча, все нормально. Батько ще встигне заспокоїтися, та і мати навряд чи дозволить тому занадто сильно, доторкти мене.
Як вона сама мені вчора зізналася, зараз в їх відносинах і так чорна смуга. Нещодавно Люціуса прокляв, і лише шлюбний контракт зупинив ту, від подібного кроку. І цей факт повинен тримати Люціуса від різких рухів. До того ж, мене не буде в його полі зору. Авто і заспокоїтися, хоча сподіватися на це занадто вже сильно не варто. Люціус занадто злопам'язливий, щоб прощати іншим їх вчинки ...
Абраксас з'явився в Малфой менор, як і обіцяв, до обіду. От тільки до столу, приєднатися відмовився, сівши на багато справ, що він вже запланував для мене. Ніхто не хотів, щоб я забрав його відразу після вечері... І нехай ця розмова і виглядав дуже цинічно та ввічливо, але я відмінно відчував якесь напруження, між батьками і дідом.
І нехай велика хвиля незадоволення і виходила від батька, але й Нарциса дивилася в його сторону, не сказати щоб привітно. Тут, звичайно, своєю роллю є те, що вона як дружина Люціуса повинна його у всьому підтримувати на людях, але з дивакувати мені що в цій ситуації все не так вже й просто. Абраксас, очевидно чимось не догодив моїм батькам, якщо його, навіть у рідному будинку, чекає подібний прийом.
Ну, це я ще встигну з'ясувати у нього самостійно. Місяць є достатнім терміном, щоб вияснити потрібні деталі. Та й сам старий мені поки що подобається. Я відчуваю, що в ньому є якась стрижень, та й до мене він був більш ніж приємний. Здавалося, якби воля старого, і той би взагалі забрав мене з дому, з кінцями. Але ж Драко пам'ятав його зовсім не таким. У голові хлопчика Абраксаса цей похмурий старий чоловік, що вічно брюзить і заважає розважатися.
Так, тепер ще й цьому старому шаблону ламати. Не впевнений, що той сподівається від свого улюбленого внучка, такої дорослої і самостійної поведінки... А може й чекає. Принаймні зі мною все буде гаразд. Не як із дорослим, але як з вже сформованою особою. Мені навіть приємно мати такий погляд від людини, що старша за мене майже в шість разів. Старика скоро вже сьомий десяток стукне...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda