Наступний день приніс багато відкриттів ... не найприємніших, чесно кажучи, але цілком очікуваних. Нехай я й бажав би цього, але розум завжди підказав мені, що Дамбльдор не є людиною, яка випустить ситуацію з контролю. Так воно і вийшло. Гаррі Поттер зробив ще один « підвіг » і врятував Джіні Візлі, що, виявляється, була зачарована самим Темним лордом, нехай і через якийсь артефакт.
Звичайно, багато хто не повірив у цю історію. Навіть мій батько був змушений проковтнути цю версію подій. Занадто той у делікатній ситуації опинився. Як єдиний член старшої ради, що був проти повернення директора в Хогвортс, той вчинив, таким собі, відщепленцем. Так Дамбльдор ще і додати Люциусу вирішив, тонко так обвинувативши в допомогу Темному лордові. Добре, мій батько зміг викрутитися, будучи готовим до свого провалу.
Все ж, недарма я того попередив про всю цю ситуацію в Хогвортсі. Під час останньої нашої зустрічі, нехай і мимолітній батько вже висловив мені своє схвалення, повідомивши про те, що мій дід Абракс Малфой вирішив забрати мене з родини на ці літні канікули. Причин для такого рішення я не бачив, раніше дід не надто то й приділяв увагу Драко, але протитися не став.
Наскільки я знав, Абраксас подорожував світом останні десять років від Франції та Америки до Японії і Росії. Дід побував майже у всіх куточках світу, навіть на краю землі. Упевнений, той і мене полетить до якого-небудь цікавого місця. Тому можна сприймати все це як подарунок за мою недавню допомогу. Батько мені, по суті, так і сказав. Відпустити мене з дідом на цілий місяць, він погодився лише через мої недавні заслуги.
Але це все так, справи майбутнього. Тепер мене більше хвилювала ще одна хвиля поширення хвали одного « героя». Навіть слізеринці не могли не змінити свого ставлення до хлопця. Занадто всі втомилися від вічного страху і побоювання за своє життя. Зараз навіть змії були готові визнати подвиг Гаррі Поттера. Звичайно, не всі були настільки наївними, щоб не розуміти, хто стоїть за цією ситуацією, але загальний погляд до релігії справді змінився.
І я мусив з цим рахуватися. Тепер я не міг продовжувати свою звичку ворогувати з героєм магії Британії, бо інакше опинився б у опалі. Але й визнати свою "поразку" не міг. У такому разі протягом цілого року репутація, яку ми наробили, могла похитнутись. Треба було вийти з посади. Оказатися в ролі переможеного ворога, великого Героя Гаррі Поттера... Все з великої літери, це важливо!... Я не дуже хотів.
І, як не дивно, вихід з ситуації був знайдений досить швидко. Я просто змінив личину, вмиг обернувся з запеклого ворога Гаррі Поттера у простого слизовинця, що вдячний "герою" не менше за всіх інших. Та я навіть особисто, перед усім великим залом, підходив до героя і дякував того за його подвиг. Без іронії та знуди!
Він просто прийшов і подякував, ніж шокував, здавалося, взагалі всіх! Тут не те що самі Гаррі, тут навіть професор Снейп не зміг утримати обличчя. Я дуже вдячний людям, які мене не помічають. Весь великий зал, секунд двадцять перетравлювався ті, що сталися, а сам Поттер, хіба що слини з рота не пускав, сідаючи на мене, як на мову табуретку. Хоча, на мою думку, вона б здивувала інших куди менше.
Загалом так, з ситуації я вийшов просто чудово зробив себе однією із найбільш обговорюваних тем, до кінця навчального року. Так, своїм вчинком я тільки сильніше підняв авторитет Поттера, але воно, не дуже те і важливо. Вже наступного року, подвиг героя буде не настільки яскравим і запам'ятовується. Репутація героя повернеться в норму... ну не зможе цей грифіндорець підтримувати такий рівень інтересу до своєї особи.
Та й не стане, наскільки я бачу. Хлопчик славиться деякими холодами, нехай і піддається загальному духу - загальній святості. Та й скористатися своєю славою він навряд чи зможе, навіть якщо захоче. Занадто вже він ... Гріфіндорець. Це Герміона, при сильному бажанні і доброї ідеї, може бути підведеним до подібних ресурсів. Інші дві третини золота трио, подібні до мозку, не можуть похвалитися.
До слова про дівчинку. Вона, я в окремому порядку, передав свої конспекти і ессе за минулий курс, що вона пропустила. Та і простий артефакт від проклять підігнав. Це своєрідний подарунок з мого боку, на честь її одужання. І нехай сама дівчинка була трохи шокована такою увагою з мого боку, але від подарунків не стала.
Все ж проклятий, під час недавнього медогляду, на тій було виявлено попереджено. Та й ессе у мене були, чи не на два порядку краще, ніж в її друзів. Все ж я відмінник, та й почерк у мене просто прекрасний, розбірливий з завитками і плавними хвилями літер. Загалом так, дівчинка не стала відмовлятися від подарунків, нехай і намагалася острелити з приводу того, що мене підмінили... Або я закохався в одну маглокровку.
Але я з гордістю витримав ці підначки, нічого не підтверджуючи і не заперечуючи. Так дівчинка швидше сама себе бентежила, своїми ж совами та і такі негативні почуття, які були раніше, ця вже не відчувала до мене. Занадто змінився мій образ і моє відношення до неї, щоб дівчинка, продовжувала до мене ставитися як до мерзотника-слізеринцу.
Ну а я що? Я нічого! Просто продовжую грати на контрастах і почуттях дівчини. Ну а заодно, ще й ланцюжок на шиї дівчини непомітно підмінив. Минула прийшла в цілковиту непридатність, а залишити дівчину без нагляду я не збирався. Тільки показати справжню мету цієї зустрічі з дівчинкою, я не збирався відіграти роль « доброї Драко».
Це було непогано. Я навіть розважався з усією цією ситуацією. Не можна заперечувати власне задоволення від вдалого виконання плану. Я буквально кайфував, як змінюється до мене відношення, подружки одного національного героя. Того гляньте в майбутньому, зможу здорово пожартувати... Зробимо одного оленя повноцінним оленів. Хоча тут мова йде швидше про Уїзлі. Той дивиться на Герміону куди пильніше, так і взагалі, більше турбувався після її знецінення.
Так, це буде цікаво. Головне, не дозволяти своєму проклятню взяти наді мною верх. Зараз Герміону дуже легко налякати. Та тільки-но почав помічати в мені якісь позитивні моменти. Та й сама по собі та була занадто наївною і чистою дівчинкою, щоб нормально реагувати на моє прокляття. Хоча я своє прокляття, таким вже і не дуже то вважаю.
Раніше я страждав від постійного збудження і незадоволення. З появою в моєму житті постійної коханки, ці проблеми відійшли на другий план. Залишилося тільки дике лібідо і сексуальна витривалість. Ось у чому, але в цьому я точно перевищаю Тома... до слова про нього. Хрестарж темного лорда я вирішив залишити у виручці.
Нехай обчислення ритуалу вже і підходять до кінця, але можливої подорожі з дідом, просто не залишає мені можливості провести обряд у потрібний день. Двадцять другого червня, я якраз повинен проводити в компанії старого. Так що доведеться чекати до Хелловіна. Але це нічого. Влітку мені буде що робити, окрім поглинання і відробітки навичок одного Темного лорда.
Головне, не божеволіти, від постійного збудження. Все ж Сяо Нін в моїй досягаємості точно не буде ... Зате буде Нарциса, що, я впевнений, так і буде кружляти навколо свого сина, який настільки сильно змінився за цей навчальний рік... Так, це буде дуже цікаве літо. Хоча я все ще розраховую на те, що моє прокляття не зможе змусити мене зробити свою матір... Якось це все дико. Дико і неправильно.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda