Після закінчення новорічних канікул у мене знову виникали повсякденні проблеми... і дівчатка. І якщо повернення Сяо Нін я був дуже навіть радий, то ось інші, поки що, лише напружували. Ні, Пенсі, Дафна та Асторія принесли мені якусь користь. Вони полегшували моє шкільне життя і допомагали у деяких інтригах. Ось тільки ця допомога не дуже то і дивилася в співвідношення ціна-касть. За ціну я витрачав на цю споруду свій час.
Ні, в майбутньому то це все окупиться стократно. Дафна — моя наречена, Асторія — це сестра нареченої, яка прив’язала мене до себе. По суті, я захоплю рід дівчаток. Тільки через один факт, я був готовий простити їм дуже і багато чого, все ж бібліотека потомств коштувала куди великих зусиль з мого боку. З Пенсі була інша ситуація. Її рід зовсім не такий сильний, і максимум якої їй світить - поява моєї не надто улюбленої нареченої, все ж зовнішні дані у дівчинки дуже середні. Її цінність полягає в фанатичній відданості, над якою я і сам у майбутньому попрацюю. Ну і, проблем з нею значно менше. Навіть її батьки не будуть заперечувати, якщо я дозволю Пенсі стати "офіційною коханкою".
Ось тільки все це справи далекого майбутнього. Зараз же я повинен витрачати свій дорогоцінний час, який я міг би витратити на тренування, або на нормальний відпочинок, на цю Трійцю. Добре, коли різдвяні подарунки та вітання не виникають. Досвід Тома допоміг мені вибрати подарунки як для нареченої, так і для інших своїх подруг. І ні, сам Том майже ніколи нічого не дарував, просто досвід спілкування з різними людьми у того набагато більше, ніж той же Драко.
Але це мабуть єдиний плюс. До подарунків з боку дівчат я віднісся кілька прохолодно, нічого цікавого там не було. Та й саме свято пройшло якось повз мене. Операція по зиму Поттера і Уїзлі, на гарячому, відняла надто багато моєї уваги. Ті, до речі, тепер по три години на день змушені бути раба ... помічниками Снейпа. І я навіть знати не хочу, що він там змушує їх робити, але виходять вони від нього, хіба що не плачу. Деякі приведення, живі вони в той момент виглядають. Загалом так, покаранням цієї пари я залишився майже задоволений. Мало того, що у них тепер просто немає часу на всяку єрунду. Так вони ще й Герміони дещо віддалилися. Як віддалилися, спочатку посварилися, потім помирились, як я дівчинці і обіцяв у свій час, ось тільки їхнє спілкування якось різко змінилося до мінімуму. Парочка баранів образилася на дівчинку, але відмовитися від її допомоги з домкою просто не можуть.
Ну а "майже" з'явилося у формуванні тільки тому, що разом зі своїм часом ці барани тепер витрачають час і мого крестного. І як наслідок, мої тренування по двеллінгу звходилися до самого мінімуму. Тепер Снейп тільки два рази на тиждень, вихідні у нього зараз теж зайняті, проводить зі мною заняття, даючи купу матеріалу для самостійного навчання, але не більше того. Тепер мені трохи не вистачає тренувань, щоб швидко запрацювати новий стиль бою.
І для мене, новий навчальний рік почався не так вже й весело. На канікулах мені подобалося набагато більше, та й стежити за підозрюваними стало важче. І якщо Поттер все ще був на увазі, ну або у Снейпа на відробітки, то ось Джинерва ж зникла з моїх радарів. Ні, основні новини про неї я знав з думок Герміони, ось тільки самій дівчинці, до молодшої Уїзлі не було ніякої справи. А так рано міняти свій наказ я не хотів, дівчинка і так стала занадто психованною через всю цю історію з компроматом та моїми вказівками.
До слова, та ніким і не розповіла, що зможе справитися з проблемою сама. Та й не знала, до кого звернутися з такою делікатною проблемою. Ну не до вчителів же йти, вони без сумніву поведуть ту за порушення шкільних правил а можуть і дійсно зі школи вигнати, незважаючи на « чістосердне визнання». Загалом так, від маглокровки поки що було не дуже то й багато користі. Але це нічого. З часом все моє долучення окупиться, я це відчуваю. Та й не так вже і важливо, якщо чесно, особистість спадкоємця слізеина. Василіска собі я все одно вже не поверну, а нещодавній різдвяний обід, за одним столом з Дамбльдора, остаточно переконав мене в тому, що васіліз тепер належить йому. Накладені на змія заклинання випускають ту саму магію, що й сам директор. А оскільки так, то й сам спадкоємець знаходиться під ковпаком нашого англійського павука.
І я дуже сумніваюсь, що директор вирішиться усунути когось з чистокровних учнів. Нехай він і провадив за рівність між чистокровними та маглокрівками, але далі слів у нього справа майже ніколи не заходить. Навіть зараз, він дозволяє спадкоємцям позбуватися лише маглороджених студентів. За них ніхто не заступиться, а отже і його посада директора не загрожує.
Це маглокровки - чужі для магічного світу люди. А коли б ви стали жертвою чистокровної чи напівкрівки, навіть сироті або просто з бідної родини, то хвилювання підвищилося б нешкоде. Інші чистокровні почувалися б загрозою для своїх сімей, давши директору усього схова. Коли справа стосується дітей, чарівники взагалі виявляють надзвичайну згуртованість, навіть до того, що мій батько може майже в обнімку з Артуром Уїзлі бігти з палицею наперевісно.
І нехай я кілька утрію, але саме що чу-чуть. Чарівників занадто мало, все нехай і шапково, але знайомі з один одного. І коли, якийсь лівий монстр вбиває, ну або просто відправляє в кому, дитину твого знайомого, то ти і сам, волею не волієш, починаєш замислюватись, а чи не загрожує та ж доля моїй дитині?
Загалом так, Дамбльдор, незважаючи на всю свою владу і авторитет, не наважуватися чіпати чистокровних. Він і досі ходить по дуже тонкому льоду, ризикуючи зачепити маглокровку, яку вже запросили в сім'ю більш шляхетні члени суспільства. І все ж невістки-магалороджені, і хлопці часто беруть під захист, якщо вони показують себе достойними чарівниками. І нехай на перших двох курсах, а інші і не постраждали від атаки василіска, майже всі маглокровки так і знаходяться в вільному плаванні, але ризик все одно є.
Чи мало василізсь по дорозі до головної жертви заблудить. Та й ступінь контролю нашого директора над спадкоємцям не дуже зрозуміла. Якщо взяти до уваги те, що спадкоємець Джіні, то ситуація не надто безпечна. Дамбльдор не дивиться, якщо не рахувати мого щоденника що може в теорії служити таким собі магічним спостерігачем. Дівчанка може і відчудити, а директор просто не встигне на це зреагувати.
І нехай особисто та відноситься досить рівно, але це взагалі нічого не означає. Мені все одно варто бути обережним. Просто чекати атаки конкретно на мене самого не варто. Дамбльдор просто не готовий позбутися спадкоємця Малфоїв. Мій батько, на якому ми живемо і яким вже не буде в такому випадку, кине сил на помсту одного павука, тому що його ще й інші чистокровні піддержать. Їх діти теж вчаться, ну або будуть вчитися в майбутньому, у Хогвортссі ...
Так, навіть Дамбльдор не витримає такого тиску. А тому і турбуватися мені потрібно трохи менше інших. Шкода тільки, що батько ще живий. Залишся я єдиним Малфоєм і з мене б навіть сам директор, хіба що пилочки не здував. В Англії люди, які вмирають від смерті, мають дуже особливий склад розуму. За них і колишні вороги можуть вступити, просто щоб магічна кров не зникла.
Війна з Гріндемальдом все ще свіжа в пам'яті магів. Багато хто ще пам'ятає, а більшість просто знає скільки пологів було до цієї війни і скільки залишилося на даний момент.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda