- Парселтанг! - Видав я, що відчуває дику пристрасть до Поттера і якийсь м'якоїдний голод у його ж бік. Та й сам зміїний язик вибив мене з колії. За все своє життя Том жодного разу не зустрічав будь-кого з цим рідкісним і унікальним даром. Драко, навпаки, зустрічав одного, під час відпочинку на території індійської ... Але знайти подібний талант не просто в Англії, а прямо під носом у Хогвортсі було занадто несподівано.
Та й впевненість у тому, що Поттер не той хуліган, який керує моїм васильським, сильно похитнулася. Ні, ну будь-яке ж може бути. Чи міг Поттер стати і так, що, не маючи хоча б трохи геніальним розумом, він опинився до безумного актора? Можливо. Отже, колишнє довір’я до його невинності вже не було.
Чорт! Дамбльдора потрапила в аварію молодшої Візлі. Будь мій щоденник, в попередньому стані, все ще у неї на руках я б міг помітити які-небудь дивності за Поттером набагато раніше! Ех, а оскільки мій щоденник - це сама по собі величезна дивина. Я так і не зміг розібратися в тому, що у ньому накрутив старий директор. Я навіть « випадково » зіткнувся з Джінні в коридорі. Ну, щоб до щоденника доторкнутися і накласти на той парочку особливо потужних чар.
- Заспокойся! - Шипел Поттер, не помічаючи загального уваги до своєї персоні і повертаючи мене в реальність. Розумні думки, а в мене інших і не буває, я буду думати трохи пізніше. Тепер головне - вивертати ситуацію в потрібний для мене бік. Хоча, ситуація і так виходило дуже навіть непоганою. Тут більше не перевертати її потрібно, а отримувати з неї користь.
І почати я вирішив з парочки пакостних проклять, що заткнуться Поттера і не дозволять тому колдонути ще щось на емоціях. Добре, професор Снейп піддався загальній тенденції шоку і не зміг допомогти Поттерові.
- Не очікував від тебе такого, Поттер. - Трохи саркастично видав я, убиваючи змію запеклим закляттям. Нехай це було зовсім і не обов'язково, але додати ваги своїм словам, виглядом та запахом крові, я був зовсім не проти. - А я то вже почав вважати тебе гідним спадкоємцем засновника, а ти так ... - З грифіндорської. - Вклавши в голос більше розчарування, простягнув я.
- ... Про що ти говориш, Малфой? - Не до кінця усвідомлюючи мої слова, вороже запитав мене хлопчик. Ех, а оскільки він навіть не підозрює Як він мені підігріває своїми словами. Більшість студентів ще після його шипіння дивилися на хлопця в забобонному суспільстві, а вже після моїх слів... Та навіть друзі Поттера почали якось дивно на нього доторкатися. А він мені тут ще й допомагає очорнити власне ім'я!
- Ні про що. - Швидко видав я, нібито струхнувши під подібним бажанням, але « швидко береш себе в руки». Подібна бойовість нехай і підштовхує мій образ в очах інших, але на фоні "Великого та страшного" Гаррі Поттера, невелика сором'язливість з мого боку буде виглядати досить природно. Я теж не був таким, як Поттер. Багато дітей тремтіли від страху, дивлячись на фігуру національного героя.
Дуже однозначна слава була в зміїв. Так що там, кожен другий Темний лорд останнього тисячоліття мав цим даром. Не знаю, чесно кажучи, як це взагалі пов'язано, але факти є фактами. Майже всі великі темні чарівники, які вирішили прибрати до своїх рук владу в певних місцях, мали дар говорити зі зміями. Можливо, сам дар якось впливає на своїх носіїв. Том он теж став Темним лордом у більш зрілому віці, але спочатку цей титул не входив до плану підлітка.
- Драко. - Закрила мене Снейпом, коли вставав у якусь бойову стійкку, але продовжую тримати паличку опущеною. Хм, варто було тільки Поттеру зрозуміти паличку в мою сторону, як декан відразу ж вирішив діяти. Очевидно, Поттер був під впливом загальноприйнятого погляду і перебільшив небезпеку. Та і мій переможений переляк, я впевнений, змусив того діяти набагато радикальніше. - Поттер, опустіть паличку. - Напружено видав професор, очікуючи агресії. Але насправді Снейпа налякала грифіндорця і той опустив паличку.
Запанувала напружена тиша, діти боялися вдихнути зайвий раз. Поттер обводив збентеженим поглядом натовп студентів. Злотопуста якимось своїм, шостим, почуттям, відчув всю серйозність ситуації і мовчав. Лише друзі херуя виділилися з натовпу, намагаючись підібратись до замосту.
Власне, дуже скоро у них це вийшло. Грейнджер і Уїзлі підхопили застигшого Поттера під ручки і в темпі вальса вивели з залу. У них не виникло проблеми з цим. Натовп школярів розходився перед Гаррі, дозволяючи золотому спокійно пройти. Ну як спокійно, важко спокійно йти, коли твою спину гіпнотизує наляканий натовп, але вони витримали. Молодший Уїзлі навіть почав щось пояснювати Поттеру, все сильніше стискаючи того за руку.
Занята картина отрималась, але я в принципі задоволений. Залишилося просте, щоб до кінця року репутація Поттера не піднялася до попереднього рівня національного героя. Ну а там вже інформація про сім'ю Поттерів закріпитися в свідомості дітей, та і ще чогось цікавого можна буде придумати за цей час.
Головне з василісом розібратися. Нехай убивчий погляд цієї змії не смертельний для змій, але в змія й без очей достатньо способів вбити свою ціль. А після сучасного Поттера, якщо це все ж він граєся з змієм, може настрашити василіска і мене. А мені... Відбитися буде дуже складно. Не у вузьких коридорах Хогвортса, де зовсім немає місця для маневра, а змій може тупо рухатися по прямій.
Я розповім про це вночі, але вже повернуся до свого старого знайомого. У крайньому випадку, навіть якщо справа дійде до битви, я зможу використовувати простори Тайної кімнати собі на користь. Та й не збираюся я все звести до повноцінної битви. Та ж Авада виходить у мене й досі чудово. А третя непроста, нехай і не в повній силі, але діє навіть на монстрів найвищого класу небезпеки.
Я також можу приготувати жертву для зміїних змій. У забороненому лісі зараз повзає достатньо всякої погани, щоб я зміг нагодувати царя змій. Головне правильно розрахувати час всієї операції. Довго підтримувати трансфігурацію на трупах магічних тварей я не зможу, та і пошук цих губів все ж може викликати деякі проблеми.
що я залишуся в одному з коридорів Хогвортсу... із кількома тушами, наприклад тих самих кентаврів. Нехай ніщо і не завадить навернути тих у той самий камінь знову, але ось вся моя маскування піде по одному місці. Картини в коридорах відразу помітять цю аномалію.
Ех, адже мені ще і з вітальні потрібно непомітно вибратися. У будь - якому разі, після відбоювання Снейп перевірить наявність всіх студентів на своїх місцях. Та й після перевірки вже не втече, не через головний вихід, прямо крізь десятки чар нагляду і сигналізації. Та й через вікно вилізти не вийде, ті зачаровані, та і виходять в основному прямо на дно озера. Якщо ви подивитесь на кальмара, то тільки якщо він достатньо світлий, а не ховається.
Треба думати... І сподіватися, що таємні ходи, відомі мені від Тома, не попадуть під увагу нашого декана. Ні, в тому, що він про них знає і навіть поставить ті під наглядом, я був упевнений. Інша річ, що чари в них можуть бути на порядок простіше для подолання, ніж на головному вході. А це вже шанс! Том у свій час вивчив багато способів сховатися або просто обійти сигналізацію.
І я вже встиг перевірити ці способи під час своїх закоханих схожь, так що і деяка впевненість у власних силах в мене була... Правда, через головний вхід я все одно не полезу. Дюже доведеться возитися. Так і пропустити якесь заклинання буде достатньо просто. Снейп вже довів свою майстерність у чарах, та й в маслці тому не відмовиш.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda