Ранок неділі ознаменувався новими новинами про ще один напад на василіска. Як напад Василіска, просто стало відомо, що хтось прокляв маглорородженого студента з грифіндору, а прокляття дуже схоже на те що раніше вже використовували кішку Фрека. Для мене це означало тільки те, що якийсь змієвіст продовжує розважатися зі своїм змієм, а я мушу припинити займатися фігнею і спускатися до Тайної кімнати.
Але не сьогодні. У мене за планом займатися зі Снейпом і похід виручай-комнату. Останнім часом я все чітко відчуваю поклик з цього таємничого місця... Хоч би що там було, це відчуття сигналом буде все ще занадто гучним. Швидше вже деякий потяг кудись вглиб кімнати, але зрозуміти куди саме я не можу. А ще цей "зв" нагадує мені те, що я відчуваю в присутності Гаррі Поттера. І з цим також потрібно буде розібратися.
До слова, по школі вже почав ходити слух про те, що Гаррі Поттер є спадкоємцем Слізеріна. При тому не якийсь порожній хліб на тилі "хтось так сказав, і я йому вірю". Ні, Том відмінно знав, наскільки подібні чутки нестійні. Знаю це і я, тому й не почав витрачати гроші на поширення такої нісенітниці. О ні! Я пішов куди далі і написав цілу статтю про те, хто такі Поттери і чому вони не світлий рід чарівників.
Такий хід хоч і вимагав від мене декількох днів роботи, але доказ « темноти» роду дрібного героя спростувати тепер буде дуже важко. Адже всі факти, які я навів у своїй статті, спокійно можуть підтвердити майже половину чистокровних студентів Хогвортсу, а вони є на кожному факультеті. У такому світлі, не дивно, що я знайшла відгук у студентів, а вона розповсюджує їжак студентами майже зі швидкістю світла. Я примусив їх зазубрити ту напам'ять.
Так і репутація Поттера дуже швидко летить вниз, хоча багато хто все ще дотримується думки, що національний герой не несе відповідальність за вчинки своїх предків. Ну, щось подібного я і очікував. Все ж тепер в Хогах навчається покоління чарівників, що виросли на казках про героя, бо переміг велике зло Гаррі Поттер. А подібну щільну закладку досить важко переробити... якщо людина одна. Колективний спокійно може змінити свою думку майже миттєво. Головне — налаштувати своє мислення.
Але все це так, йде в моєму житті швидше фоном, ніж я дійсно працюю над цим. Гаррі Поттер ворог минулого Драко, не мій. Я продовжую цей конфлікт скоріше через образ і можливого прибутку в майбутньому. Головне не допустити, щоб вага цей конфлікт приображав якийсь символічний характер. За типом « Великий світлий чарівник Гаррі Поттер з самого першого дня в Хогвортсі веде холодну війну проти якого Драко Млфоєм, чиї сім'ї мають дуже неоднозначну репутацію серед народу...
Мені потрібно, щоб весь цей конфлікт виглядав саме як конфлікт між школярами і ніяк не окреслити мою репутацію. А для цього "Великого світлого чарівника Гаррі Поттера" не повинно бути. Має бути простий чарівник зі своїми скелетами у шафі. Ось я і займаюся створенням саме такої репутації для Гаррі. Добре, мені поки ніхто не заважає цим займатися.
Але вистачить думати про дурість, вже дуже скоро мені належить наступна серія спарінгів з деканом. Та й про особисте тренування не варто забувати. Після вчорашнього "боя" я остаточно вирішив, що моя фізична форма мене не влаштовує. Потрібно прищепити собі швидкість і гнучкість Тома. Добре, з моїм даром до метаморфізму це буде не надто довгою заняттям, швидше складним і муторним, але не довгим...
***
Понеділок почався якось раптово. Через надмірну зайнятість на вихідних я не помітив течії часу, а тому, раптове усвідомлення того, що мені вже ось-ось пора йти на сніданок, і там уже й заняття недалеко, виявилося для мене невеликим сюрпризом. І ще більше сюрпризом виявилося те, що за вихідні я так і не спіхнув на Пенсі або Дафну свою дз по зіллям та трансфігурації... От жеж засідка.
Доведеться якось викручуватися. Ось тільки як можна написати два ессе по шість футів кожна за не повну годину до початку занять я уявляв слабо ... Тим більше, що попереду сніданок, на якому я бути просто зобов'язаний, а стрибок перо не може писати з потрібною мені швидкістю... Але я їм все ж скористаюся.
У шаленому темпі зібравши всі потрібні мені підручники в сумку і « з'єднавшись» до приткописа, я підняв шматок пергаменту у повітря й змусив той парити за мною по п’ятах перо і так вміє регулювати над пергаментом... Саме так я і збирався заявитися на сніданок, написав хоча б частину призначених на вихідні ессе. Так, шість футів такими темпами мені точно не написати, але ось три ... Цілком можливо.
Добре, мої ментальні та вільні здібності були достатньо важливими для того, щоб транслювати свої думки перу з досить швидкістю, при цьому оформляючи текст в звичайному для Драко манері. Тепер головне, щоб ніхто не звернув на це уявлення занадто багато уваги, а то ж обізнані люди можуть здивуватися швидкістю написання тексту моїм пріком. Ні, переконливе пояснення цьому феномену у мене вже готово, але все одно буде неприємно.
- Невже на великий Драко Малфой забув зробити домашку? - Не дуже гучно, майже пошепки. Вона запитала мене Дафна... Вона сидить прямо навпроти входу до чоловічої частини гуртожитку. Я вже давно чекала на мене, виразка. І не хотіла встати раніше. Від мене-то сонність в очах приховати майже неможливо, готе все більш яскраві прояви недосипу та сховала просто прекрасно.
- Можеш мені не вірити, але навіть найбільші з людей можуть про щось забути. - Не менш сарказмом, видав я, так само не підвищення голосу. Та все ж її підначка кілька вивела мене з себе. Ситуація і так була досить неприємна, на уроки то мені було пофіг, але ось витрачати час на відробітки ... Дуже не хотілося. Але Снейп обов'язково відправить мене до Фліта, варто мені тільки здатися у нього на уроці без виконаної дз. Макгонагал не кращий.
- Вірю. - Видихнула дівчина, діставаючи зі своєї сумочки два пергаменти, зібраних в сувої. - Тому заздалегідь подбала про твою роботу. - Розгубивши всю свою сарказм, додала дівчинка... Ну а я відчув себе трохи ніяково. Раніше моя наречена ніколи не виявляла в мені турботи. А тут таке... і не спала та, швидше за все, саме через моїх ессе. Негарно вийшло з мого боку.
- Дякую. - Забираючи сувої, сказав я... Перед тим як розвинути ближчі стосунки з дівчинкою, обережно поцілувати ту в щоку. - Ты просто душка... Особливо коли ти почуваєшся ніяково. - Досить посміхнувся я, підхоплюючи дівчинку під ручку. За свою турботу та заслужила невелику нагороду. Та й упустити подібну можливість для зближення з невістою я не збирався.
Того дня я вперше з'явився на сніданок, входячи під ручку свою наречену. Р-р-романтика, щоб її. Але Дафні цього і не вистачало в наших стосунках, так що я можу й приглушити свою занадто раціональну сторону. Нехай вже дівчинка зачаїться моментом. Та й інтуїтивне розуміння того, що за виконання роботи я вмію дякувати, потрібно тієї прищепити. Невіста як-никик, мені з нею ще жити...
Саме з такими думками я продовжував свої залицяння вже за сніданком, змушуючи Пенсі злісно і ревниво виблискувати очима, а сквайрів не встигати від моїх дій. Ну, нічого. Але старші студенти та інші дівчата чітко зрозуміли ситуацію, граючись з нами.
Шкода, що такий момент зіпсувало оголошення про якесь там відкриття дуельного клубу. Ніби про нього і так всі не знали!?... А ну так, це тільки мені Снейп розповів про клуб заздалегідь, інші і правда нічого не знають. Мабуть, стрес з самого ранку досить негативно впливає на критикачність мого мислення, оскільки я вже настільки очевидні речі починаю забувати.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda