- Це було досить несподівано. - Досить потягнув я, погладьши Сяо Нін за сідницями і насолоджуючись легкою дурнем у всьому тілі. - Не думав, що ти зважишся сама проявити ініціативу. - Просто сказав я, радіючи, що мій план дресирування таки приніс свої плоди. Нехай дівчина і не змогла прийняти мій садизм, занадто вже мазохізм суперечить її природі, але після місяця майже щодня ця дійсно підймала мене.
А вже її сьогоднішня витівка... Вперше дівчина сама виявила ініціативу в наших стосунках. І мені це навіть сподобалося, завжди приємно коли твої дії приносять результат, а тут ще й подібний сюрприз. І нехай причина такої поведінки - це не мої зусилля, але я вмію приймати подарунки. Тим більше, що подарунок прийшов від матері.
Так, Нарциса зробила щось для моїх батьків іграшки. Щось таке, що й сама дівчина почала ставитися до свого продажу куди простіше. Звідси і походить всі зміни у поведінці дівчини, такі як велика покірність та навіть задоволення своєї долі. Китайці, що тут ще скажеш. В їхній культурі дуже престижно « принести себе в жертву клану». Сяо Нін саме і стала жертвою, яку продали заради політичного зиску.
Збільшує ситуацію ще й те, що сім'я дівчини - не якісь біженці, а цілком собі галузка великої китайської родини, яка переселилася в магічну Англію з якихось там політичних причин. Точних причин я ще не знаю, в мій час Англія була куди консервативніше, іноземцям тут були не раді від слова зовсім. А в нових реаліях політичної та світської життя країни я ще не прокрутився достатньо, щоб повністю зрозуміти ситуацію.
Але не суть, головне, що дівчина прийняла мене як свого партнера, а мені тепер легше живеться з моїм прокляттям. У деяких моментах, воно навіть починає мені подобатися. Все ж таки сексуальна витривалість і постійна готовність до дій - це скоріше плюс, ніж мінус, особливо якщо є постійний партнер для постільних утех... Хоча мені трохи соромно просити у Снейпа контрацептиви. Це надто красномовний погляд на мене.
- Над твоєю просьбою я подумаю, але на нічого обіцяти не буду. Я не голова роду, щоб розкидатися такими обіцянками. - Солодко потягнувшись всім тілом, спокійно відповів я, висловлюючи лише деяку безпорадність в цьому питанні. Все ж прохання Сяо Нін було насправді не в моїй владі.
Яке прохання мала дівчина? Відповідь лаван, а швидше її сім'я вирішила підтягнути до того прекрасного місця ще одну дівчину. А якщо точніше, то Чжоу Чанг, дочка головного китайського дипломата. Тому, наскільки я розумію, дуже не вистачає підтримки когось з чистокровних сімей Англії для просування своїх ідей і речень. І я навіть не хочу розбиратися в хитромудрі відносин цих китайців. Суть прохання я зрозумів, можливу вигоду і втрати прикинув, решта вже не так уже й важливо.
Куди важливіше, щоб ця жінка донесла це прохання до своєї матері і вже думала про все. Мій голос все одно поки що нічого не означає. У таких складних і важливих питаннях моя думка зараз взагалі не корениться, я навіть на батьків впливати не зможу. А питання виходить дійсно складним, майже політичним шлюбом, але без одруження і вигідною лише одним сторонам... На перший погляд. Там дійсно треба розібратися в ситуації, але не мені.
Поки живий батько, я принципово не збираюся лізти в справи власного роду. Люціус чудово справляється з зростанням багатства роду, ось нехай і далі намагається, поки може. Нехай я і не збираюся позбуватися свого батька ось прямо зараз, але план його усунення у мене вже готовий. Після третього курсу можна буде і позбутися цієї виразки. Зараз же є справи і важливіше.
Однією з таких справ є саморозвинуття. Все ж себе я оцінюю здорово, це в рамках Хога я стаю на вершині харчового ланцюга. Жодній семикурсник не порівнятися зі мною в магічній силі, про уміння я взагалі мовчу. У нашому поколінні немає геніїв, що видавив просто дикі результати і змушували інших підтримувати гідний темп навчання. Це за днів Тома, мало не на кожному курсі була пара чарівників, що віддавали все себе магіЇ та вивченню нового.
Але навіть так, старші покоління, та ті ж самі професори і батьки сьогоднішніх студентів, вже не сильно мені й поступаються, а деякі відверто перевершують. У надто неспокійний час жили батьки та матері сучасних студентів, щоб їхні арсенали не відклали пари десятків заклинань і проклять. А деякі з них ще й у військових діях встигли брати участь.
На їх фоні мої здібності в магії нехай і не блякнуть, але й виділитися з натовпу мені буде проблемно ... Якщо не згадувати про мої родові дари і феноменальний талант в ментальні магії. З урахуванням цього привілею я дійсно можу вважатися здібним і навіть сильним чарівником, але я не хочу виїжджати лише за рахунок цього.
Куди більше мене підбадьорює чиста перевага взагалі у всьому. Будь то магічний резерв, майстерність в чарах або трансфігурації іль швидкість створення заклинань. Я хочу бути вищим... Але для цього потрібно працювати. Багато працювати. Не всі в принципі здатні витримати те, що я вже задав собі, але це тільки початок.
Незважаючи на всі свої тренування, доступ до пологової бібліотеки, нехай і кілька обмеженої через те, що книги я можу отримувати тільки через батьків, а також пристойний талант як у магії в цілому, так і в окремих дисциплінах... Без практики і тренувань все це не має особливого значення. Албус також є живим прикладом цього.
Кожен день, як мінімум на сніданок і вечері, я маю честь особисто відчувати всю ту силу, що нагромадив старий чарівник за роки життя. Це інші, які вдягаються на його образ старичка-божейого одуванчика, не бачачи підмаскові чарами його справжньої сили, якби не рідкісне сяйво його очей, багато хто взагалі могли б і забути про те, що Альбус - Великий маг. Я дуже добре відчуваю невибагливий тиск, що випускається старий. Тут навіть ніякої магії не потрібно, щоб це зрозуміти, чутливий людина просто « відчужує» чужій владі над свідомим життям...
А Дамбльдор також не має десяти-річчя того потенціалу, що закладено в мене минулим Драко і Томом. Родові дари у того немає, є певний талант в трансфігурації і ментальній магії, але це зовсім не те. Велика родова бібліотека того ж самого не спостерігала, наскільки я знаю, нинішній директор - виродок нехай і з чистокровної, але досить простий сім'ї. Можна сміливо заявити, що своєю силою він добився сам. Так, у його долі встиг відзначитися Фламел, але навіть до їх зустрічі Альбус вважався вельми обдарованим чарівником, майже генієм...
Так, незважаючи на мою ненависть в сторону директор, не дивлячись на моє призявлення до нього як до особи... Я поважаю Альбуса як дійсно сильного мага. У певному розумінні він є моїм кумиром. Не такий великий, як той же Фламел або Слізерін, але я визнаю, що мені є чого повчитися у директора. І зараз мова йде не стільки про магію, як про підхід до власного розвитку.
Я теж збираюся орати над собою, акі магл в полі, але стану дійсно Великим чарівником. Тим більше що свій шлях до безсмертя я вже намітив. Перший у цьому житті похід в виручай-комнату дозволив мені збагатитися цілим стеллажом з книг по метаморфізму. І всі ці книги підводили мене до однієї простої думки: при правильному рівні магічної енергії навчений метаморф може жити тисячоліттями... На сьогодні навчальні методики працюють.
Загалом так, при належному усерді, а його в мене передбачливо, боятися смерті від старості мені не варто. А це вже дуже багато... Але ще не все. Я вирішив, як уникнути смерті від решти небезпек цього світу і взагалі розслабитися... Ех, мрії-мечти.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda