Прощання.
"Дует братів-мошенників Хвана Дон Сока і Гвана Дон Су, який навів шуму в країні, був раніше заарештований сьогодні вранці..."
*пііп
Телевізор у відділі з особливо тяжких злочинів, по якому йшли новини, виключався. Джін Ву поклав пульт і, піднімаючись із-за свого столу, взяв куртку, чому Сен Хван, який сидів поруч, відірвався від паперової роботи та запитав: "Е? Вже йдете?
— Так, я заздалегідь дещо домовився, так що піду сьогодні раніше.
- Є сер.
Джін Ву посміхнувся у відповідь, понарошку відсал і залишив офіс. Сен Хван, спостерігаючи за віддаляється спиною свого боса, посміхнувся і схрестив на грудях руки.
- Так дивно. Він завжди йде в цей день додому раніше кожного року ...минучку.
Сен Гван переклав погляд на календар, що висів на стіні і з’ясував це.
— А, так от в чому справа. Сьогодні ж...
***
Бек Юн Хо зітхнув, його обличчя було все в саже і бруду.
— Ффух...
Ще недавно він зі своїм загону погасив величезну пожежу, яка розбудилася в житловому районі. Щоб здобути перемогу, потрібно було понад 50 пожежних машин і вертольотів.
Бек Юн Хо оглянувся навколо. Тут і там він бачив своїх втомлених товаришів, які лежали на землі. Але ніхто з них не лежав із сумним обличчям. Дехто досить посміхався або піднімали догори великий палець, коли його погляди зустрічались.
Щоразу, коли це відбувалося, Бек Юн Хо у відповідь також показував великий палець.
У цій пожежі ніхто не загинув і не постраждав, а його погасли. У масштабах такого пожежі це могло розглядатися як справжнє чудо.
Хоч усі вони дуже втомилися і випали з сил, борючись із вогнем цілу ніч, то своїми словами підтримували один одного й раділи своєму успіху.
Бек Юн Хо теж був дуже радий таким результатом.
І тоді...
— Ай, холодно.
Він відігрівся від гострої прохолоди, яку відчув шия, і обернувся, побачив капітана Сона Іль Хвана, який тримав в руці пляшку крижаної води.
— Дякую, сер, — Бек Юн Хо злегка схилив голову і взяв у нього пляшку. Потім Сон Іль Хван сів поруч з ним і смочив горло з іншої пляшки.
Ветеран сотні бітів.
Або найбільший капітан пожежників.
Не важливо, як ні назви, нічого з цього не звучало неналежно по відношенню до капітана Сону. І, як і натякало його прізвисько, в подіях того дня він також був на висоті. Бек Юн Хо пишався тим, що був в одному загоні з Соном Іль Хваном. Чорт, та навіть ці засохлі на його обличчі шматочки сажі відчувалися, як медали за відвагу.
Він глянув на свого шанованого старшого, перш ніж вилити залишки холодної води собі на голову.
Тепер він знову відчував себе людиною. На ньому змивалася Душна спека, яка на ній обсідала, починаючи від макушки.
Але тоді...
- Аа?
...в свідомості Бека Юн Хо раптово розігралася сцена з минулого.
Профіль обличчя, який він тоді побачив.
— Капитан!
Сон Іль Хван дуже випукував очі і повернувся до підчиненого, - Так?
Бек Юн Хо швидко продовжив: - Знаєте, той величезний пожежа в будинку Десуна три роки тому... Ви все ще його пам'ятаєте, капітане? Наша команда тоді опинилася в пастці і мало не загинула, так?
— Да, я пам'ятаю.
Тоді Сон Іль Хван зі своїм загони, потрапивши у пастку всередині палаючого пожежі, по черзі втратили свідомість, але потім, наче в якійсь казці, з нізвідки з'явився невідомої, і допоміг їм пережити це страждання.
Цей невідомий врятував пожежників, перш ніж безслідно зникнути, тому постало питання, а не побачили ці хлопці в той день масову галюцинацію.
- Знаєте, насправді перед втратим свідомості я встиг на мить побачити профіль обличчя цієї людини.
— О, ось як?
— Да. Але цей хлопець був так схожий на ... — На жаль, Бек Юн Хо не зміг домовитись до кінця, бо Сон Хван з шумом розірвав пачку з хлібом, яку він приніс разом із водою і запхнув ломоть йому в рот.
- Фм? — Прожев, Бек Юн Хо недоумко нахилив голову набік, — капитан?
Сон Іль Хван не став нічого говорити у відповідь і посміхнувся, поїдаючи свій шматок. І потім, ніби для того, щоб охолодити голови пожежників, втомлених від всієї тієї духоти, звідкись подушний вітерець і м'яко пройшовся через їхні волоски.
*
В одному конференц-залі, що на останньому поверсі якогось хмарочоса.
— Господи голова?
—...
- Сер, ви в порядку?
Ю Джін Хо ледве міг контролювати свої губи, які так і забарвили розтягнутися у посмішку.
— Да, я в порядке. Ну, давайте продовжимо ... — Ю Джин Хо пройшовся по документах, що лежать перед ним, і потім підняв голову, щоб побачити обличчя його співробітників, які заповнили конференц-зал. Потім він усміхнувся і запитав: « Еемм, а про що ми говорили?
—...
Вирази співробітників ненадовго застигли, коли вони всі зрозуміли, що їх бос не слухав нічого, про що вони говорили протягом останніх півгодини цього наради.
Але вони зібралися і продовжили нараду.
- Сер, ми сказали вам, що нам потрібно придумати нову назву для відеоігор в віртуальній реальності, яку випустить наша компанія.
— А, правда. Точно, що Ю Джин Хо кивнув, але потім вже не в стані контролювати себе, схопився зі свого місця і голосно викрикнув своїм співробітникам — народ, моя дружина вагітна! Схоже, вже шостий тиждень!
На його обличчі читалося несхильна радість. У конференц-залі різко запанувала тиша. Але вона тривала недовго. Невдовзі документи полетіли вгору і в той же самий час співробітники схвалювали:
- Вітаємо вас, сер!
- Вітаємо!
- Нарешті наш голова став батьком!
Ю Джин Хо проробив почесне коло по конференц-залу і дав п'ять всім співробітникам, які радісно підстрибували, ніби б ця новина їх теж торкалася.
Його неймовірно мила дружина, що йде дитина і його компанія з розробки ігор, яка щороку виробляла фурор...
До чого ж доброго він міг би вважати цей світ?
« О!» — і серед цього святкування Ю Джин Хо стався сильний та потужний наплив натхнення. Він пішов на стіл переговорів і впевнено заявив своїм співробітникам, що є чудовим світом!
Зрозуміло, що всі співпрацівники зосереджувалися на ньому.
— Простите?
Коли вони засумнівалися, чи не підвели їхні вуха, Ю Джин Хо люб’язно підтвердив, що їхній слух був би таким: « Це буде наша нова гра! » Давайте назвемо її "Прекрасний світ"!
Бурлиший від радості конференц-зал різко затих.
- ...сер, ви зараз серйозно?
Ю Джин Хо без коливань миттєво відповів:
Звісно. Назва "Прекрасний світ" є такою прекрасною, як наша гра, яка дуже близько відтворює реальність, тому... Ааа? Ви що все робите? П-погодите секундочку, народ! Я, я ж можу так впасти, ви знаєте, так?
Співробітники відчайдушно вчепилися до Ю Джин Хо, щоб зтягнути його зі столу. Посеред цієї боротьби його погляд мимовільно перескочив у бік вікна.