« Ось воно...» — захоплено подумав Со Хо.
Від неї пробігли мурашки по тілу. "Монстр" повільно піднявся і, крок за кроком, спустився сходами постаменту.
Це був чорний лицар. Воїн на шоломі довгий червоний плюмаж, нарешті спустився. Тільки від його ледь помітної аури по тілу Со Хо пробігла тремтіння. Хлопець нервово поежився.
Але потім чомусь заусміхнувся. Він зазнав шоку, від якого всі волоски на його тілі стали дибками.
*щщик
Рыцарь почав виняти свій меч з ножів.
« Я буду першим, поки він не вийняв свій меч повністю» — вирішив Со Хо.
Але коли він приготувався рвати вперед, цей чорний лицар вже стояв прямо перед його носом. І перед очима Со Хо мигнула спалах яскравого світла від помаху його меча.
— Э?.
Цей яскравий, сліпучий світло на мить позбавив хлопця зору.
— А? — З Хо різко піднявся.
Все ще до межі напружений, він оглянувся по сторонах, але ніде не побачив чорного лицаря. Ні, він навіть був не в одній кімнаті з цим монстром.
Хлопець якимось чином виявився переміщений назад на початкову точку.
« Що це була за чортівня? » — підтормилися ноги і він впав на землю.
— Я думав, що помру, — сказав Су Гек вголос.
Він сильно злякався, згадавши момент, коли цей лицар виймав свій меч з піхви. Хлопець реально подумав, що йому прийшов кінець.
- Значить, мені знову проходити через цей коридор? - Розчарований Со Хо піднявся зі свого місця.
Він побачив, що після його першої спроби щось змінилося. І це були запалені смолоскипи на початковій точці.
*шух
Раніше три смолоскипи горіли синім вогнем, але тепер він зрозумів, що один з них погас. Чи це могло бути збігом? Ні, не могло. Зброя у початкової точки, його рівень, який ріс з вбивствами монстрів, і його тіло, яке ставало сильніше з кожним новим рівнем.
Ніщо з цього не могло бути простим збігом. З Хо в цей момент осеніло.
"Я б не помер, але ..."
У цьому дивному місці не було такого поняття, як біль або смерть. Ці спалахи означали його подальші спроби. Якщо погаснуть всі три смолоскипи, то тоді... Тоді йому було важко уявити, який би результат його очікував...
« У такому разі... Мені треба бути більш спостережливим.
Ще один раз. Але цього разу краще б йому не пестити.
*бум
Він зважився, коли відбив атаку наступного на нього монстра в доспеках.
— Уа-а! А-а-А- а! — З’ясувалося, що його знову силою повернуло на початкову точку; Со Хо схопився за голову і почав кататися по землі. Звичайно, він робив це не тому, що був поранений чи страждав.
Хлопець просто збожеволів від факту, що він в результаті затратив ще один шанс. Він бив кулаками по землі, і на його очах з’явилися сльози. Наскільки він відчував себе заділим.
Коли хлопець дещо заспокоїв бурю, шалену у нього всередині, він підняв голову, щоб подивитися на смолоскипи. Не дивно, що кількість смолоскипів, які горіли вогнем, зменшилась на один.
У результаті залишався лише один.
« Це чорний лицар. Та він просто занадто сильний!»
Між ними була надто велика прірва. І те, що "балананс" був нерівним, було більш ніж достатньо для того, щоб назвати це шахраям.
Такими темпами він ніколи б не переміг цього "облюдка".
— Уа-а! - З Хо став ще якийсь час катався по землі.
Нарешті, йому набридло це все. Так що він зупинився і загорнувся спиною в стіну, перш ніж поглянути в сторону коридору. Було важко зрозуміти, звідки з’являлися ці обладунки. Але вони поверталися знову і знову та постійно займали свої позиції.
- Хлопці, ви ще не втомилися від усього цього? — З Хо навіть зрадів, коли побачив їх третього разу.
— Уа-а... - Він видавав протяжні стони один за одним, але тоді... — Э?.
Його осінило. Він підняв голову і знову подивився на обладунки, що стояли перед ним.
« А коли вони знову з'явилися?» — подумав він із Хо.
Спочатку він подумав, що ці монстри з'явилися знову через те,що його відіслало до самого початку. А що, коли він помилився і вони відновлюються через певний час?
*тудук
Тудук тудук
Здавалося, що перед ним загострив новий промінь надії.
« Гаразд, треба спробувати» — вирішив хлопець.
З Хо побив монстрів поруч з входом, після чого повернувся на початкову точку. Він сів, оперившись спиною об стіну, і почав спостерігати за можливими змінами.
І після того, як пройшло якийсь час...
*блк блок
"Вбиті" монстри раптово по черзі звернулися в пісок і проковтнулися крізь землю. У мого чоловіка широко розплющилися очі.
«!.»
Цей пісок раптово зібрався над платформами, на яких стояли монстри, і перетворився назад в обладунки.
— Да-а-А! — З радістю стиснув кулаки Со Хо.
Нарешті він знайшов правильну відповідь. Єдине, що могло допомогти йому у його підвищенні, на щастя, переростало через визначений час.
Хіба це не означало, що він міг з божевільною швидкістю підняти свій рівень, крихта цих монстрів до тих пір, поки він дійсно не зможе стежити за рухами того жахливого чорного лицаря?
Обличчя з Хо, коли він піднімався на ноги, розтягнулось в ухмилці. Цікаво, що коли монстри побачили в його очах фігуральні іскорки, то трохи здригнулися.
70-й рівень. Не важливо, скільки б разів він не здолав цих монстрів, його рівень ніяк не піднімався вище цієї оцінки. Але цього мало бути більше, ніж достатньо.
Від плечей Со Хо зітхалася чорна аура. Він не знав, чим могли бути викликані ці клуби чорного диму. Але він міг сказати тільки одне. Його тіло переповнювалося неймовірною енергією, якою йому ще було важко повністю контролювати.
Він без жодних вагань відчинив двері в кімнату, де його чекав чорний лицар. На відміну від попередніх двох сваток, лицар із задоволенням зустрів його біля дверей.
— Заждався? — широко посміхнувся Со Хо.
Замість словесної відповіді чорний лицар витягнув свій меч з піхви. Щось з Хо здавалося, що цей лицар посміхався. Після підвищення рівня впевненості Со Хо, не зтримуючись, випустив всю магічну енергію, що зібралася в його тілі.
Земля затремтіла, і в повітря почали підніматися дрібні уламки.
« Тепер моя черга », — сказав Со Хо.