Хрючись!
Зламаний телефон повільно випав з руки Джин Ву.
Краще відкласти дзвінок до кінця бою. Джін Ву підтвердив свою рішучість і викликав пару “Гнив Камішаscript зі сховища в підпросторі.
Потім він порвав футболку, в яку був одягнений, щоб зробити з неї мотузки. І обгорнув ними свої кисті. Його зброя не повинна вислизнути з рук під час битви. Але насправді він зробив це, щоб підняти бойовий дух.
Веревки з розорваної футболки надійно закріпляли короткі мечі в його руках.
Його щільні, добре розвинені м’язи тулуба тепер проникли. Вони піднімалися і опускались кожного разу, коли він робив глибокий вдих та видих, наче вони були живі.
"Добре, нормально."
Важка напруга перед битовою непомітно опустилася на його плечі. Його серце безупинно билося.
Джін Ву завжди любив це сильне почуття. Воно завжди поширювалося по всьому його тілу перед тим, як він збирався увійти в підземелля.
Його розум і тіло були готові.
Фуу...
Тихий подих пройшов через його губи, і холодний світло засяяв в глибині його очей.
Його план, який він склав після безлічі симуляцій у своїй голові знову пронісся в його свідомості. З цього моменту він більше не міг дозволити собі допуститися помилки.
Його обличчя тепер віддзеркалювало всю рішучість. Маршали, відчувши волю свого пана, кивнули в унісон.
Джін Ву твердо виступив.
- Час іти.
***
Усередині кабінету президента Корейської Асоціації Мисливців.
Ву Джін Чоль згадував мудру пораду, яка дала йому його мудрий дідусь колись.
Якщо б він хотів усвідомити серйозність цієї події, то уважно вислухав би новоприбулих.
Його дідусь особисто пережив війну та інші лиха в Кореї, тому він знав, що говорив. Поклавши на коліна маленького Ву Джін Чоля, він сказав ці слова.
« Якщо настрій ведучого новин є добрим, то немає про що хвилюватися. Якщо ж ви трохи похмурі, вам слід бути дещо обережнішими. Однак... По-справжньому злякатися ти повинен тоді ...
Ву Джін Чоль вивчав настрій дівчини, яка повідомила похмурі новини і тихо пробурмотів на автоматі.
—... Коли ведучий намагається зберегти спокій.
У випадку будь-якої катастрофи, які намагаються запобігти хвилюванням і занепокоєння серед глядачів, що сидять вдома біля екранів. І вони з усіх сил намагатимуться показати, що ситуація під контролем.
Дід завжди казав йому не втрачати бажання дивитися по телевізору.
І в даний момент жінка, яка вела новини, вміло зберігала спокійне обличчя і рівний голос. Вона розповідала про події, які відбуваються в Північній Америці — саме так як попереджав його дідусь.
[... Коли всі контакти з Мисливцями, які виступили проти ворожої армії, обірвалися, американський уряд терміново мобілізував усі свої збройні сили, щоб виграти хоч трохи часу для евакуації мирних жителів ...]
Ву Джин Чоль зажмулив очі.
Він просто не знав, чи варто далі спостерігати за трагедією на іншому боці планети.
Через пам'ять Джін Ву він став свідком шалених масштабів вторгнення ворожих сил. Це все реально - це лихо, від якого людство не може захиститися.
Країна, яка володіє найбільшою бойовою силою, США, жорстоко нищила руки цих диявольських монстрів. І єдине, що може робити людство — молитися з надією на чудо.
Але яке чудо могло зупинити цих створінь?
Його розум продовжував мучити вражати зловісне передчуття та жахливі образи. Джін Чоль трохи зачепив голову, сподіваючись позбутися цих думок.
Чудо, так?
« Тепер, коли я думаю про це...»
Минуло більше трьох днів з тих пір, як Мисливець Сон Джін Ву перестав виходити на зв'язок.
Ву Джін Чоль побачив здатність Джин Воу створювати десятки Ворт. Він продемонстрував її, коли представники народів зібралися в одному місці. Мисливець Сон Джин Ву міг легко втекти в інший світ, якщо б захотів.
Цілком можливо, що він відсиджується зараз у безпечному місці. Але навіть якщо так, то хто критикував би його за це?
Або ти сам воюєш проти десятка мільйонів солдатів, народжених заради знищення всього живого. Або йдеш в місце, куди їхні руки не дотягнуться.
Навіть якби Ву Джин Чолю довелося б вирішувати цю дилему, він не був упевнений у своєму виборі.
Отже, все що залишалося - це палко молитися про чудо.
— Будь ласка, молю тебе. Не...
Хоча на молитви ніколи не було відповіді, Ву Джин Чоль подивився у стелю свого кабінета і тихо прошепотів.
—... Не залишай нас.
Але в наступний момент.
- ...?
Ву Джін Чоль підскочив і втупився у телевізор.
Його очі були шоковані.
***
— Увааахк!
Найкращі військово-повітряні сили світу, ВВС США, які так пишалися своєю безпрограшною історією, не досягли успіху у боротьбі з Армією розрушення. Так само, як і їхні канадські колеги.
БУМО!
Двигун винищувача миттєво вийшов з ладу, і пілот катапультувався.
Коли він приземлився на землю, він закричав від відчаю, бачачи, як його друзів і колег вбивають в мить ока.
— Нет! Нііе!
Бум! Бeнг! Ка-бум!
Стихійні шуми від вибухів і спалахів вогняної кулі заполонили небо.
Пілот продовжував кричати імена своїх вмираючих друзів, навіть коли його голова закрутилася від божевілля навколо.
Земля наближалася з дикою швидкістю. Але його парашут розкрився якраз вчасно і уберег його від перетворення на плоский млин.
Він дещо як приземлився і прокатався по землі, перш ніж зупинитися. Від сильного запаморочення все вміст його шлунку вийшло назовні.
— Блергх, берґ...
Чи була причина сліз на його очах біль, що пронизував тіло? Або він плакав від образи, яку він відчував через власну безсилля?
На жаль, йому не дали багато часу на цю дилему.
Хоча всі околиці були наповнені їдким запахом крові і гострим парами хімікатів, монстри здалеку все ж змогли відчути подих живої істоти. І багато з них різко кинулися в його бік.
Пілот в поспіху відстежив парашут і витягнув пістолет, закріплений на його стегні.
— Умрите! Помріть, сини похапцем!
Блем! Блем! Блем! Блем!
Кілька пронизливих пострілів від ехолокацій рознеслися по повітря. Але, як і очікувалося, цього було мало, щоб зупинити монстрів.
Клік, клиць, клик...
Пулі закінчився, і пілот відразу почав жаліти про свої вчинки. Він забув зберегти останню кулю для себе.
Його руки були приречені на безсилля.
Перший монстр, який наздогнав його, коли пілот стояв там у заціпенінні, був мешканцями Міри Гаоса, схожого до гігантської таргану.
- Шашак!
Коли пілот побачив, як комахоподібна істота все ближче наближається, він відчув, що сили покинули її і сів на землю.
— Чёрт возьми...
І в наступний момент...
— Квагагайк!
Усі комахи, які збиралися напасти на нього, раптово розлетілися. Здавалося, що велетенська істота вдарила їх своїми кігтем.
Чоловік не міг повірити у своє спасіння.
Його очі почерпнули від сліз, і він шукав свого рятівника. Невдовзі він помітив чоловіка, який повільно сідав перед ним.
Хоча він бачив його лише зі спини, пілот легко впізнав цього чоловіка. Він помітив пару коротких мечів унікальної форми в його руках.
— Сон Джин Ву... Мисливець Джин Ву Сон?
Джін Ву озирнувся на пілота позаду себе.
Його обличчя переповняла дика злість, через яку було важко зрозуміти союзник він або ворог. Але на його очах було видно: -Беги, швидко!"
Велика орда монстрів не змусила себе чекати і вже припала до них. Голос пілота підвищився на октаву, коли він закричав.
- Навіть ти, Мисливець Сон не впораєшся з ними самотужки...
Це все, що він зміг викрикнути.
— КВА-ГАҐАХК!
Джін Ву люто змахнув гнівом Каміша і розрізав монстрів на шматки, наче поділки з паперу. Вигравши ще більше часу, Джін Ву озирнувся на пілота.
— Біжи, зараз же!
— А, д-да!
Пілот, нарешті, зміг незграбно піднятися землі і побіг з усіх ніг. Джін Ву трохи проводив пілота поглядом, а потім знову повернувся в сторону монстрів.
Він вдарив десятки ворогів всього двома ударами, але це було все одно, що випилювати шматочок від айсберга.
Здавалося, що сотні ворогів вчули невелику битву тут.
Це були перші кроки війни. Його першими жертвами стали монстри.
Фуу...
Джін Ву швидко, але глибоко зітхнув у напрямку солдатів Міра Гаоса, які кинулися в його бік. Він сказав лише одне слово, яке означало початок цілковитої бойової діяльності.
— Уставте.