Через деякий час.
—... Я не очікувала, що ти наведеш мене в такі часи.
Агенту не довелося її звати. Мадам відкрила двері своєї кімнати і повільно вийшла.
Це була не хто інша, як Мадам Норма Селнер.
Зараз вона виконує роль "Апгрейдера". Мадам була здатна збільшувати сили Мисливців до їх максимального потенціалу. Вона працювала екстрасенсом, перш ніж пробудити свою силу.
Джін Ву зробив крок вперед і ввічливо вклонився цій жінці середніх років.
- Будь ласка, сюди.
Вона запросила його до своєї кімнати. Директор, що стояв позаду Джін Ву, спробував увійти теж, але Мадам Селнер тихо зупинила його.
- Я думаю, що Сон Мисливець-нім хоче поговорити зі мною наодинці. Чи не так?
Вона оглянулася на Джіна Ву і запитала, як він кивнув нею. Вона сказала правду. Директор незручно кашляв пару разів на вигляд і почав приводити свій одяг у порядок. Двері кімнати зачинилися.
Вона зачинила двері і повільно повернулася до Джін Ву, який терпеливо чекав її в кутку кімнати.
У той момент, коли вона глянула на все його істота, вона не змогла утримати різкий зітхання від шоку.
— О, господи!
Він виглядав зовсім інакше, ніж в останній раз, коли вони бачилися.
— Ты... Ти не та людина, яку я знаю.
Її очі почали тремтіти від страху.
Тоді темрява ховалася десь глибоко, глибше всередині нього. Але тепер він сам став досконалою темрявою. Вона бачила силу « смерті », яка обкутала Джін Ву. Але він швидко струшив головою і поспішив її заспокоїти.
— Я все той же чоловік, якого ви знаєте, Мадам. За винятком того, що я став єдиним з темрявою, яку ви бачили в мені.
— А, ах...
Чи всі відомі словники містять такі терміни, якими можна описати цей дивовижний розвиток? Сила бога, що живе в людині!
Вона бачила лише частину цієї неймовірної сили, що виходить з Джин Ву. І далі виховувався від чистого захоплення. Її відвисла щелепа довго не хотіла закриватися, але врешті-решт вона якось прийшла в себе.
- Схоже... Я не володію достатньою силою, щоб допомогти тобі, Мисливець-нім.
Ні, чи є взагалі в цьому світі хоч хтось, хто здатний допомогти цій людині? Тому що... Він уже перевищив людську межу.
Але справа в тому, що Джін Ву було потрібне інше. Він обережно підійшов до все ще наляканої жінки і запитав її.
— Мадам, ви казали, що можете заглянути в майбутнє?
- У певній мірі, так...
- Тоді ви можете розповісти про моє майбутнє?
Перед тим як вирушити в останній бій, він хотів побачити кінець битви її очима. Він думав, що незалежно від її видінь він зможе розслабитися перед битвою.
Мадам Селнер трохи подумала і повільно кивнула. Вона взяла Джін Ву за обидві руки і заплющила очі.
Їй потрібна була велика сміливість, щоб вирішити заглянути глибше в саму темряву.
Проте вона не могла відмовити воїна, який збирався битися з ворогами. Адже це вимагало набагато більшої сміливості. Ні, але потрібна сміливість повинна бути настільки велика, що не піддавалася жодній думці.
Час пролетів так, ніби це було лише одну мить, і коли вона нарешті відкрила очі, по щоках пітніли сльози.
— Ты... Ти справді збираєшся нести весь цей тягар самостійно?
—...
Джин Ву не відповів їй.
- Але як таке можливо... Як одна людина може взяти на себе таку ношу... Ти хочеш пожертвувати одним, щоб врятувати всіх?
Обличчя Джін Ву прояснилося.
— Принаймні, я зможу зайти настільки далеко. Для мене це буде полегшенням.
— Що ти маєш на увазі, коли говориш, що тобі полегшає? Ніхто не зможе згадати тебе. Зрештою тобі доведеться битися самотужки!
Джін Ву відпустив її руки, поки вона намагалася відговорити його. Рішення вже було прийнято. Він був готовий зайти так далеко. Він відійшов від Мадам і ввічливо попрощався.
- Вибачте за те, що прийшов без попередження і попросив вас про таку послугу.
- Сон Джін Ву Мисливцем!
Ще до того, як її щирий благаючий голос стихне, Джін Ву вислизнув у свою тінь і зник.
Агенти в сусідній кімнаті застрелилися від криків Мадам і швидко увірвалися до кімнати, але до цього моменту його вже не було там.
***
«...»
Як і тоді, коли він шукав Ю Джин Хо, Джін Ву забрався на дах найвищого будинку в місті і максимально розширив своє сенсорне сприйняття.
Десь далеко на північному кінці землі...
... Він відчував присутність несправжній армії монстрів, яка марширувала на південь. Здавалося, що там, де вони пройшли, не залишилося нічого живого.
Тож вони стали здобиччю для мешканців світу Хаоса.
Мін Бюн Гу, Го Ґун Хі, Адам Уайт і навіть його власний батько.
Багато людей, які стали жертвами цієї війни, пронеслися перед очима Джін Ву.
Чистий гнів.
Гнів, який поступово росте з глибини його грудей, почав фарбувати чорне серце. Джін Ву закрив очі і почав шукати аура Драконячого Імператора серед цієї величезної армії.
Як виявилося, знайти центр "сили", яка шаленіла, як жахливий шторм, і поглинає все на своєму шляху, було не так важко.
«... Знайшов тебе.."
Джін Ву побачив Драконячого Імператора.
У цей момент Повелитель Руйнації також помітив Джін Ву.
Це гострий сенсорний орган, який пронісся повз нього; у світі був лише один чоловік з такими почуттями. Драконячий імператор раптово зупинився і подивився в бік Джин Ву.
Його демонічні очі не лякалися перед темрявою, яка відбувалася навіть з такої великої відстані. Зрештою він відчув присутність гідного противника, якого можна було б назвати загрозою його існування.
«...»
«...»
Повелитель Теней і Володар Руйнації з ненавистю дивилися одні на одних. Останній обнажив свої ікла першим.
[Я прямо тут!]
Жахливий рів, гучні, як сотня, ні, тисячі блискавиць, пролунав одночасно по всій планеті.
[Дісятки мільйонів твоїх зібрати вже мертві! Ти ще довго будеш ховатися?]
У очах Джін Ву на мить спалахнув жорстокий вогонь.
« Не хвилюйся. Скоро побачимося," - пообіцяв він.
Джін Ву залишив пропозицію незавершеним і тихо занурився у тінь.
Мисливець