Коли система все ще була з ним, вона згадувала щось про те, що говорив Бер. Місце генерала армії могло займати лише один.
Тоді виходить, що солдати, які щойно досягли класу "Маршал", повинні встановити ієрархію з тим, хто був раніше. Він згадав, що система говорила щось на зразок цього.
Бер щойно отримав "Маршала". Якщо припустити, що генералом армії повинен бути "Гранд-маршал", то було цілком ймовірно, ніби він підходив на те, щоб кинути виклик Белліоні.
Бер був монстром, що належав до виду мурашок. Він звик жити у великій громаді з суворою ієрархією. Тож зрозуміло, що Берт хотів встановити режим старіння серед маршалів.
"Сраження між Міршавами", хм ...?" Джин Ву, просто щоб переконатися, перевів погляд на свого іншого маршала, Ікрида.
Але чорний лицар ввічливо відхилив пропозицію. Здавалося, що йому зовсім не була цікава ієрархія між Маршалами.
Він мовчки відступив назад.
І не дивно, що наступними очима Джін Ву був Білліон. Він стояв поруч з ним. Беліон був лідером стотридцятичного війська. За ієрархією вище нього стояв тільки Джін Ву, який був господарем всієї армії.
Зловивши на собі погляд свого правителя, Белліон злегка схилив голову.
Оскільки він був у присутності свого господаря, то схилявся настільки низько, наскільки міг. Але все ж, навіть так, він був на цілу голову вище Томаса Андре. Цей велетень спокійно відповів на запитання свого господаря.
- Я піду за вами.
Після того, як він зробить це, сказав він.
Джін Ву злегка посміхнувся на відповідь Беліона.
Звичайно, його голос був дуже шанобливим. Але було зовсім не складно прочитати підтекст. Що він би прийняв виклик, як тільки його господар дасть дозвіл.
Джін Ву крадькома подивився за нього. І побачив Бера, що стояв поруч. Мабуть, мураха-маршал теж зрозумів посил. Він випустив свої кігті, і в ньому вже явно палав бойовий дух.
— Кьєеэе!
Белліон намагався приховати свою магічну енергію. А Бер зробив повністю протилежне. Він не приборкував своєї жахливої сили.
"Хм..." - Джін Ву на мить або два задумався, перш ніж вирішитися - добре.
Про Бера він знав майже все, що було можливо про нього знати. Але Беліон мав зовсім іншу історію. З’ясувати ступінь його бойової сили стало б безцінним знанням. Це дало б можливість правильно розподіляти армію в майбутньому. Крім того, Джін Ву схилялася до дозволу на поєдинок.
— Але я буду вирішувати, коли закінчити змагу, - поставив він умову.
Коли Бер отримав дозвіл свого господаря, його морда світилася від екстазу. Він був зворушений майже до сліз. Його очі яскраво забили, і він скричав.
- Я глибоко вражений вашою незбагненною...
— Припини, - розрядився Джин Ву.
- ...дякую вам, мій король.
З одного боку стояв Бер, радіючи своєму шансу. З іншого боку, Белліон спокійно готувався до прийдешнього виклику.
Це виглядало так, ніби сміливий кандидат виступав проти діючого чемпіона в фільмі про спорт. Але перш ніж вони схопляться, Джін Ву потрібно було дещо перевірити.
Він покликав один меч "Гнев Каміша" і пустив трохи чорної аури в його кінчик. Потім він легонько махнув їм в сторону лісу.
*шухих
Чорна хвиля, вирвана з леза мечем, забрала частину лісу. Але збитки були не такими великими, як він очікував. Джін Ву кивнув і забрав зброю назад.
"З такою силою..." - здавалося, що йому не слід було турбуватися про те, щоб навколишнє середовище занадто постраждало і буде рознесена під час битви між маршалами. Земля вже достатньо затвердилася від твердої мани, і вона без сумніву могла б пережити неминучу бійню.
"..." - Джін Ву кілька разів глянув на землю, перш ніж підняти голову. Його очі вже були повні очікування, коли він подивився на своїх двох маршалів, — Ну, тоді...
І гранд-маршал, і маршав-новичок, які чекали наказу свого господаря одночасно кивнули.
— Ми готові, мій повелитель.
- Дайте нам наказ, о мій король!
Джін Ву посміхнувся і звернувся до цих двох.
— По місцях.
У той же час у корейській асоціації мисливців.
У відділі швидкого реагування продовжувалася шалена активність. Всі були завантажені сильніше, ніж звичайно, хоча так звана "ексструнна ситуація вчора закінчилася.
- Міжнародні ЗМІ все ще переслідують за нами, вимагаючи, щоб ми вже зробили офіційну заяву, сер!
— Американське Бюро Мисливців запитує у нас інформацію про справжнє місце розташування мисливця Сона Джин Ву!
— Управління Сеула по пожежах і надзвичайних ситуаціях запитує, чи можна вже повертати евакуованих громадян.
- Знамените "Шоу Джиммі" на каналі Мисливців хоче взяти інтерв'ю у мисливця Сона Джин Ву-нім ...
- Джиммі, чи хто там ще може поцілувати мене в зад! Якщо він може, то нехай сам знайде його і спробує удачі!
Кількість дзвінків, що припадали на Асоціацію, була неймовірно великою. Навіть маленьким чудом було те, що їхні дуже перевантажені телефонні лінії все ще працювали.
Що до президента Асоціації Ву Джин Чоля, то він і без дихи давав наказ за наказом. Але він також не забував і постійно зітхав, коли дивився на пачки офіційних запитів на свій стіл.
— Ффуу...
Усе, що йому довелося розгрібати тепер було вище від Тайської гори. Ні, зачекайте - якби все було саме тією ж висоти, що і та легендарна гора, це насправді було б краще.
Річ у тім, що гора Таї насправді була гірським хребтом. І, подолавши одну гору, він би зіткнувся ще з однією. І після неї ще з однією. І потім його чекала наступна...
Його робота збільшилася настільки, що він вже й кінця цьому не бачив.
Все було настільки серйозним, що йому стало погано від всього цього божевілля. Навіть йому! Незважаючи на те, що він був мисливцем рівня A!
Ву Джін Чоль струшив головою, щоб прогнати сон. Перед його слухом донеслася фраза, яку сказав хтось з підчинених. Цього не можна було випускати з уваги, хоч би якими були обставини.
- І чому взагалі призовні істоти мисливця Сона Джин Ву звідти вийшли... — У голосі цього працівника чулися нічки незадоволення. Сонливість Ву Джин Чоль як рукою зняв. Він відразу ж змусив цього працівника встати перед ним по стоянці "смирно".
- Тоді, пане Сон Вон, ви вважаєте, що було б краще, якби з цих гігантських Воротарів полізли монстри? Ви хочете це сказати? -грознасно виголосив президент Асоціації.
- Перепрошую, сер? А, ні, це не те... - Підчинений не зміг приховати збентеження.
Ву Джін Чоль не перестав відчитувати його, а якщо б телефонні дзвінки, які ви отримуєте, були не з телеканалів, котрі просять про інтерв’ю. А якби вони були від родичів мертвих мисливців? І вони запитали б про те, що їх люблять? Чи могли б ви продовжувати працювати, думаючи, що це просто занадто великий тягар для вас?
Працівник не міг навіть зустрітися з Ву Джин Чолем.
Навіть якщо так є співробітник Асоціації мисливців, доки не попрацюєш на полях, то ніколи цього насправді не зрозумієш.
Той, хто не був мисливцем у шкурі, ніколи б не зрозумів, через що доводилося їм проходити під час екстрених ситуацій.
Він би ніколи не зрозумів, що знаходиться і ховається всередині підземної
де тебе ніхто не побачить.
Прокручуючи всі можливі сценарії того, що могло статися під час рейди цих гігантських Ворт, те що сталося вчора з легкою легкістю можна було назвати найкращим результатом, на який тільки можливо було сподіватися.
Звідти вийшло більше сотні тисяч монстрів, але ніхто не постраждав. Нічого не було зруйновано. І не тільки це. А також те, що ці монстри приєдналися до бойової сили мисливця Сона Джин Ву.
Хто б міг таке уявити?
Звичайно, ніхто і не мріяв про такий результат, який значно перевершив усі
очікування.
Ось чому Ву Джин Чоль міг винести все це з посмішкою на обличчі. Усі ці гори, які б не були пов’язані з роботою, вимагали від нього кількох безсонних ночей для того, щоб усе розгрібатися.
Але тільки подумати, що один з співробітників Асоціації мисливців почав скаржитися на вчорашні події лише тому, ніби його тіло трохи втомилося.
Як він взагалі посмів сказати щось настільки безглузде?
Якщо б мисливець Сон Джін Ву був поруч, то Во Джин Чоль би відразу вступився. Він би спробував вбити у цього працівника трохи здорового глузду перш, ніж молодий мисливець встиг би розсердитися.
Ось наскільки добре Ву Джин Чоль розумів те, через що проходив Джін Во.
Президент Асоціації ненадовго зупинив роботу. Потім, окинувши очі всіх працівників, голосно звернувся до них.
- Я чудово знаю, наскільки ви збентежені після того, як мисливець Сон Джін Ву-нім так раптово зник.
Але мало бути вагома причина, що мисливець Сону Джін Ву мусив так зникнути. Адже він був дуже відповідальною людиною.
- У якомусь сенсі більше всіх в замішання від вчорашньих подій напевно прийшов сам мисливець Сон-нім.
Начебто хтось сказав, що з великою силою приходить і велика відповідальність?
У голові Ву Джин Чоля постійно крутилася цитата з одного фільму, який він колись давно бачив. Але ця сама цитата допомогла йому уявити величезний тягар, який лягав на плечі мисливця Сона Джин Ву.
"Я вже досить часто бував разом з мисливцем-нім, але вчора я вперше побачив його таким напруженим."
Звичайно, здавалося, що Джін Ву не знав, як це станеться.
Не важливо, хто б не опинився на його місці, він теж би подумав про те, щоб швидко забратися звідти до всіх чортів. Це будь-кого виб'є з колії. Коли з Ворту, обороняючись проти яких, він був би готовий розпрощатися зі своїм життям, замість ворогів починають з'являтися його власні призовні істоти. І навіть більше - вони ні з того, ані з цього приступили клястися у своїй вірності.
Хто б був настільки дурним, щоб звинувачувати його і тикати в нього пальцем?