Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Підняти рівень поодинці

Том XVII. Глава 9. Частина 1

Прочитано 0% главы

Чи був ще коли-небудь в історії такий момент, коли весь світ був так злагоджений у своїй підтримці?

Джін Ву зник і невдовзі знову з'явився, щоб проколоти мечем груди Повеличака Мороза. Рівно в той момент, коли це сталося, всі дружно закинули свої кулаки вгору і зревели у ликання. Зрештою, люди мали нагоду радіти й сміятися.

— Уррааа!

Вони всі зневірилися від гнітючої свідомості, що найбільший мисливець людства загинув від рук монстрів. Хоча тепер стало очевидним, що це була помилка. Отже, це видовище стало для них найліпшим подарунком.

Дехто почав надихнуто і голосно скандувати ім'я Джин Ву.

Дехто почав плакати.

Дехто почав потішати тих, хто плакав.

І вони всі разом дивилися, як мисливець-одиначка з Азії вбився з монстром, який погрожував всьому людству.

Воістину, всьому людству.

Всі спостерігали момент, коли впав мисливець особливого рівня Томас Андре, і коли один з кращих мисливців світу Ренат Нерманн спробував вступитися замість нього. Після їхньої поразки стало очевидно, наскільки жахливі ці монстри. Вони загрожували всьому світові, а не тільки Південній Кореї.

Ця ситуація швидко переросла у серйозну кризу, яка могла безпосередньо вплинути на життя всіх людей.

Навіть через стільки років люди все ще не забули про кошмар, коли дракон Каміш один за одним поглинав міста Америки.

Ніхто не хотів повторити цю жахливу подію. Тому глядачі з усього світу так бурхливо раділи перемозі Джін Ву.

У всіх наче гора впала з плечей. Люди змогли позбутися хвилювання і страху, які вони відчули, побачивши, як продовжують терпіти поразку кращих мисливців світу.

— Уррааа!

Кожного разу, коли Джін Ву атакував Володаря Мороза, глядачі в захваті ревели знову і знову.

І нарешті.

Нарешті, цей неймовірно стійкий монстр був повалений і звернувся в сіруватий попіл. Ще перед тим, як він розпорошився, запал натовпу сягнув його повного піку.

— Ого! — Від їхніх криків тремтіли міста.

Ті, хто отримав завдання повідомити про свої новини, також кричали по всій горняті і не турбувалися тим, чи знімали їхні камери.

— Тільки відомо, що відбувається! Ми тільки що з'ясували, що мисливець Томас Андре, який, як вважалося, був смертельно поранений, все ще живий і він ...

— На місце події саме вчасно прибули бригади швидкої допомоги, щоб доставити тих, хто постраждав у найближчі лікарні!

— Монстри, які жорстоко розбилися з громадянами, більше не рухаються! Вони звернулись в попіл, і від них більше нічого не залишилося!

Головні новини, в яких оголошувалося про кінець цієї битви продовжували поширюватися з телевізорів, але...

— Сон Джин Ву! Сон Джин Ву! Сон Джин Ву!

...але крики радісної і збудженої натовпу, здавалося, не збиралися втихомирювати.

Але був один чоловік.

Напевно, тільки він один радів більше, ніж будь-який інший житель на цій планеті. І їм був ніхто інший, як президент асоціації Ву Джин Чоль.

Його уважний погляд був прикутий до телебачення. Довкола нього стояв захоплений шум. Це радісно вигукували і обіймали його колеги - працівники Асоціації.

Він помітив дещо під час того прямого ефіру і його очі сяяли.

"Мог це бути ...?" - він швидко дістав свій телефон з кишені.

Він знайшов і програв музичний кліп, який зберігся в пам’яті телефону.

Він стільки разів вже переглядав цей запис.

Це був запис вбивства покійного президента асоціації Го Гун Хі, яку зняли камери спостереження всередині його кабінету.

На цій зйомці був цей невідомий чоловік.

Але на цьому записі, повній перешкоду, він з'явився і зник занадто швидко.

Отже, Ву Джин Чоль не був упевнений у своєму припущенні.

Але тепер, коли він знову подивився запис, то побачив схожість.

Хіба це таємнича істота не виглядало майже так само, як і монстр, якого тільки що вбив Джин Ву?

Навіть види, які швидко замерзли, майже повністю збігалися.

"Отже...!" - тільки тепер він зрозумів, з ким щойно воював Джін Ву.

Його противником був вбивця покійного президента Асоціації.

І тоді Ву Джин Чолю згадав ту розмову з Джіном Воу, коли хлопець прийшов вшанувати пам'ять покійного Го Гун Хі.

По його тілу ніби пройшов потужний розряд.

"Дякую вам. Дякую, що ви були там в останні хвилини життя президента асоціації.

- Я вб'ю цього покидька.

— Простите?

— Монстра, який убив президента Асоціації. Я точно його вистежу. Можете притримати ваші подяки до того часу."

Мисливець Сон Джин Ву не забув про свою обіцянку. І тепер монстр, що винним у тому випадку, загинув від його руки.

Нос Ву Джин Чоля почервонил.

Він підняв свої вже повні сліз очі назад на екран.

Вона наближалася до обличчя Джін Ву, на якому була втома.

Ву Джін Чоль міг більше або менше зрозуміти, що означало цей вираз.

Десь глибоко в душі на нього захлинуло сильне почуття.

З того часу колишній президент Асоціації міг відпочити зі світом.

І Ву Джин Чоль став спогадом про Го Гун Хі. Про чоловіка, якого він безмірно поважав. І про себе пробурмотів, що це стало можливим завдяки Джин Ву.

"...огромне вам спасибі, мисливець-нім."

Правитель Мороза знову повернув свою справжню особистість після того, як було збито його духовні риси.

І він повільно звернувся в сіровочий попіл.

Долець за покійного президента асоціації Го Гун Хі, як і його самого, був повністю відібраний.

Джін Ву холодним поглядом дивився на те, як розсипався Повелитель Мороза.

Потім відвернувся.

Двоє солдатів класу "Маршал" чекали поблизу закінчення покарання цього дурного Повелителька. Вони підійшли до Джін Ву.

—... — Ікрид, хоч він і повернув свою первинну силу, все ще зберігав свій стриманий характер. Він ввічливо виявив пошану своєму господареві.

Але в той же час, зовсім не схожий на нього...

- Ооо, мій коррройоль!

...Бер всім своїм істотам висловив свою нестримну радість знову бачити свого пана.

Джін Ву Легонько похлопав свого великого солдата-мурав'я і заплаканих очима озирнувся навколо.

Там мав бути ще один.

Але ніхто не бачив чоловіка в потренному плащі.

— Та хто ж це був?

Бер був занадто зворушений своїми почуттями, щоб правильно відповісти. Тому Ікрид відповів спантеличеному Джин Ву.

- Коли ви втратили свідомість, він захищав вас з усіх сил, мій пане.

Джін Ву був серйозно застане зненацька, вперше почувши низький, мужній голос Ікрида. Але це не тривало довго. Він знову неважливо запитав.

- Він захищав мене?

— Так, це правда.

На відміну від Бера, Ікрид не був так добре обізнаний з мовою людей. Тому вони в цей момент спілкувалися на тому, що називається "мовою монстрів". Він був загальним діалектом у Мірі Хаоса.

Але вони не мали жодних проблем з розумінням один одного.

Чи це означало, що його захищав чоловік, якого він ніколи не бачив?

Джін Ву продовжував розпитувати Ікрида мовою Міра Хаоса. Він говорив на ньому так вільно, ніби був носієм цієї мови.

Але раптом він різко щось помітив і попрямував в ту сторону.

Це був якийсь предмет, що лежав на землі.

"Хіба це не ...?!"

Коли він підняв цю річ, його погляд задрижав.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Предыдущая главаСледующая глава