Нью-Йорк, Лондон, Шанхай, Париж.
Окрім цих, і всі інші міста зіткнулися з цим феноменом. Всі їхні вулиці були занурені в зловісну тишу.
Люди, які пішли на компроміс, раптом зупинилися і побачили, що не можуть відірвати очей від багатьох екранів.
На цих екранах постійно показували похмурі новини про жахливу трагедію, яка сталася у столиці Південної Кореї - Сеул.
Через присутність гігантських Ворт уваги всього світу було націлено на це місто, так що цілком природно, що ці новини рознеслися по всьому світі як розпалений вітром вогонь.
Телеканали багатьох країн перервали свої звичайні програми передач, щоб транслювати ситуацію в Сеулі.
Від вигляду міста, залите кров’ю, глядачі всього світу тремтіли в глибокому жаху.
Сеул був одним з найбільших мегаполісів усього світу. Приклад для міст менший. Але тепер він лежав у руїнах, і тепер ніхто в жодній точці землі не міг відчувати себе в безпеці. Трагедія в Сеулі не відчувалася як подія, що сталася у якійсь далекій країні. Всі сприймали її так, ніби вона сталася особисто з ними.
Чи ж люди відчули велике полегшення, коли Томас Андре вирішив покласти край цьому грізному монстру? Заручені кореспонденти були дуже збуджені, коли їхні камери зловили кадри кращого мисливця Америки. Вони безупинно вигукували його ім’я, ніби хотіли зірвати власні голосові зв’язки.
Глядачі складали руки в молитві і один за одним боліли через легендарного Голіафа. Саме тому вулиці наповнювалися вигуками, що лунали щоразу, коли Ґоліят наніс удар цьому монстру, подібному до звіра.
— Да! Ще! Ще! - Не змучувала кричати натовп.
- Знищ цю штуку! Голіафе, забий його насрати!
- Відправ його до пекла!
На жаль...
Невдовзі, коли Ґоліятові кулаки розтрощені й зламані руки, його затуманили, і це стало для них сильним та радісним криком. Земля навколо була залита алою кров'ю пораненого Томаса.
Люди, що підняли в повітря, повільно опустилися назад. Декотрі навіть тихо плакали, дивлячись на те, як кращий воїн людства був жорстоко переможений таким чином.
Здавалося, що час зупинився. Люди, які втратили дар мови, були приголомшені і не чули свого дихання. Якщо це був сон, то вони хотіли прокинутися прямо зараз. На жаль, він продовжував показувати кадри Голіафа, який кричав від болю. Знову і знову. Вирази облич глядачів змінились ще більшим розчаруванням.
І тоді сталося це...
Вискочив один мисливець і відкинув звіра могутнім ударом.
Ні, їх було навіть двоє! Поруч з мисливцем європейської зовнішності без попередження появився чорноволосий чоловік.
Не тільки глядачі, але й телеуправителі не могли розібрати, що ж відбувається. Ніхто не міг приховати свого замішання.
Та що ж все-таки сталося?
Ким були ці двоє?
Все сталося занадто швидко. А камера, яка знімала їх, була занадто далеко, щоб чітко заглянути їхні обличчя.
Но...
Друг провідних побачили чорних солдатів, коли в мить заполонили вулиці. Вони відразу стали до хрипи кричати:
- Це мисливець Сон Джин Ву! Мисливець Сон Джин Ву нарешті з'явився!
- Нам не потрібно бачити його обличчя! Можна замалювати його ім'я! І навіть так ми знаємо, хто це! Ці чорні солдати - це мисливець Сон Джин Ву на все сто відсотків!
— Може, Ґоліят і впав, але естафета була передана мисливцю Сону Джин Ву! Його покликані істоти оточили цих монстрів!
— Вааа! — Глядачі всього світу в ликованині закричали, побачивши чорних солдатів, які повністю захопили вулиці Сеула.
Особливо активними були американці. Їхній єдиний стрункий рев був настільки гучним, що здавалося, ніби від цього шум заглушали цілі міста. Їх можна було зрозуміти, оскільки вони недавно втратили одного з їхніх мисливців. А коли Томас Андре опинився в небезпеці, вони всі впали у глибокий ментальний шок.
До того ж загальна кількість переглядів рейди на острові Чеджу, в якому брав участь Джін Ву, вже перевалила за два мільярди. Це означало, що майже всі знали його.
І тоді весь світ почав голосно скандувати його ім'я.
— Эй, погодите минутку! Я знаю, хто цей інший мисливець! Так, я знаю цього хлопця! Це Ренат Нерманн з Німеччини! - Хлопець, який хотів похвалитися своїм гострим зором, нічого не міг вдіяти, крім як піддатися впливу натовпу. Так що він теж підняв свої руки вгору і почав скандувати "Сон Джін Ву". Фокус уваги всього світу тепер був на спині найвідомішого мисливця.
Теннея армія затиснула трьох Правителів у кільце.
Купе з тим, що вулиці були покриті тінню за допомогою вміння "Улади Правителя", мораль армії була в своїй найвищій точці.
"Що ж тепер?" - Джін Ву обвів очі обличчя трьох Правителів. На їхніх обличчях було досить веселі вирази.
Жінка-гігант, виткана з комах, ковзливим поглядом оглядала вулиці, заповнені тіневими солдатами і насмішливо фирснула:
- Отже, це нова тіньова Армія?
- Загальна кількість дуже безглузда, але навіть так, це всього лише купка наброду.
Уряд Холоду з байдужим виглядом зробив крок вперед.
*фффьююю
Він злегка набрав повітря, перш ніж вдихнути жахаюче холодне повітря яке миттєво розійшовся у всі сторони.
*кррр
І миттєво всі, хто стояв на землі повернулися в крижані скульптури. Навіть Теннева Армія не стала винятком.
"Як таке може бути?" - Джін Ву, побачивши, що всі його солдати опинилися заморожені, насупився.
Сила Правителів, яка одним махом зробила всіх солдат непотрібними - він вже стикався з чимось подібним раніше. Коли воював проти Володаря Білого Пламені Барана в замку демонів.
Якщо ж і була особлива різниця між тим, що було тоді, а тим що сталося зараз... ТОЙ чоловік мусив воювати з трьома ворогами замість одного.
Солдати, які були заточені в кризі, не могли бути звільнені навіть з його спроможністю забрати їх назад у тінь. Але рука Джин Ву ні на мить не здригнулася навіть у такій ситуації.
« Твої мізерні солдати не зможуть ані кроку піти з в’язниці, яку я їм дав, — затонувши теневу армію.
- Ти, - кінчик "Гнева Каміша", який Джін Ву тримав у правій руці і націлився на Правителя Холоду, — ти точно сьогодні помреш.
Бойовий потенціал тіньової армії завжди був доповненням до його власного. Було дуже погано, що він не міг тепер покластися на своїх солдатів. Але навіть так він не думав про те, щоб Правителю Холоду залишити його живим.
У нього були свої рахунки з цим виродком.
—... — Мабуть, Крижана Ельф відчуває біль у своєму плечі від рани, яку минулого разу наніс йому Джін Ву, тому що його обличчя досить швидко зікрилось.
— Нахальний ты ублюдок! Вона раптом підняла руки вгору, ніби здіймаючи щось і різко з землі піднялися голі нашарування льоду.
У цей же момент королева комах голосно свиснула. Люди, які були безладно лежали довкола, також почали підніматися.
*кррр крерд
Їхні кістки та суглоби вигиналися, а потім вони почали виглядати так як монстроподібні павуки повзають на чотирьох лапах.
"Нежити?"
...Ні, це була зовсім не жити.
Цими трупами рухали дивні дрібні паразити, які вгризалися у мозок мертвих людей.