***
— Ох... — Джин Ву не помітив, як зітхнув точно так само як часто зітхала його сестра. Він проливав статті, знайдені в Мережі через телефон, і його рука рухалася все швидше.
"Новий глава Асоціації, який слідує слідами покійного президента Гвен Хі - президент Ву Джин Чоль!"
На мить він здивувався і заволався, побачивши, що ім’я начальника Ву з'явилося першим у списку частих запитів пошуковика. Але тепер, коли непорозуміння вичерпалося, його серце почало поволі заспокоюватися.
Як ні круті, це були хороші новини. Тільки подумати, що начальник Ву, його хороший друг, піднявся до позиції президента Асоціації.
Джін Ву посміхнувся і про себе привітав його, перш ніж вимкнути телефон. Хлопець легким рухом руки кинув його в сторону. Тіньовий солдат-муравей, що стояв позаду нього, ледве встиг зловити пристрій.
Джін Ву подивився на те, як мурашка забирає телефон у сумку і застерігає його:
- У твого попередника виходило краще. Тобі варто почати відповідати своєму рівня A, гаразд?
Ю Джин Хо був надто зайнятий виконанням обов’язків заступника майстра гільдії. Тому цього разу він не міг скласти йому компанію. Отже, як заміну для перенесення речей був обраний цей солдат-муравей. Ніби він соромився своєї нової ролі, постійно кланявся почесаючи затилок.
— Добре, добре, - посміхнувся Джін Ву і злегка похолодив солдата по плечу перед тим як розвернутися. Він закінчив обідати, так що настав час відновити полювання.
Але тоді...
— Хааа... Знову ці хлопці? — Джин Ву почухав затилицю, оглядаючи густий ліс, який розмальовував весь пейзаж у зеленій тоні.
Ще нещодавно тут було село, перш ніж воно зруйнувало гігантами. Тепер же вона нагадувала безкрайні ліси Амазонки...
Але не потрібно було навіть відчувати магічну енергію, щоб зрозуміти, що в цьому видовище щось сталося. Здавалося, що звичайні тварини не боялися цього лісу. Тут і там виднілися сліди того, як їх вбивали. Джін Ву глянув на кістки мертвих тварин і кружляв довкола них мух.
Потім він підібрав камінчик і кинув його в бік лісу.
*шшуух
І це вже був не звичайний камінь. Це був камінь, кинутий мисливцем рівня S, самим Джин Ву.
*шмяк
Камінь потрапив в точно туди, де мало бути обличчя деревного монстра. Закриті до цього очі істоти відчинилися. Монстр люто нахмурився і піднявся з місця, щоб ритись прямо на Джин Ву.
- Кьєее! — Здається, камінь сильно роздратував його.
Джін Ву закликав "Коротні мечники Короля демонів" і рвався вперед. Величезне дерево змахнуло своїми товстими гілками в бік близької людини.
"Такий повільний..." - цей монстр дійсно був занадто повільним. Джін Ву неквапливо проскочив повз двох гілок, які використовувалися в якості кулаків, і поглянув на "лицем" цього дерева.
Древесний монстр все намагався засікти його поглядом.
"Навіть реакції слабкі." - зробив висновок Джин Ву.
Кожного разу, коли гілки вдаряли по землі, земля тремтіла, але навіть тоді Джін Ву тільки цокав язиком.
"При такому розмірі сильний у нього правда небагато."
Монстр здавався міцним і сильним через його розміри, але, порівняно з гігантами схожого розміру, його сила сильно відставала від них.
Джін Ву сильно стиснув руки мечів, а тоді їх леза почала різати і пробиватися через стовбур деревного монстра.
— Кьяньєе, к'ятая! — Дерево було від болю, але не хотіло помирати.
"Яросний удар!"
Вдари мечів, що били по стовбуру як дріб, глибоко врізалися у тіло деревного монстра.
*дубудуд
— Кьядяя! - монстр щільно зажмурив очі під час цього тривалого шквалу ударів і в виступ почав розмахувати "кулаками". Джин Ву ухилився від усіх атак і наблизився до стовбура, перш ніж відправити свої мечі назад в інвентар.
Потім він щільно стиснув кулак. На його правій руці від величезного потоку магічної енергії миттєво здулися м'язи. І потім він навів лише один удар.
* Їхнійум
Дерева, які відлетіли досить далеко, зігнулися навпіл.
— Кьєе?
Існування, яке руйнувало землю, викрило гучний крик болю. І навіть тоді воно знову почало тягнути своє поранене тіло в сторону Джин Ву.
— А... — У цієї істоти була просто шокована витримка, це точно. В Японії вперше помічені монстри мали жахливий ступінь витривалості. І тільки після того, як Джин Ву в енний раз побив противника монстра, той нарешті перестав рухатися.
— Кь... Кьєеэе... - Умираючий дерево вид видавало передсмертний короткий стон і випалювало якусь рідину. Протилежна служниця дуже воняла.
— Эу... — Джін Ву затиснув ніс рукою, щоб не відчувати огидного запаху.
Більшої стійкості монстра його дражнила тільки вонь, що виходила від рідини.
Поки "замінник Ю Джин Хо" солдат-муравей старанно копався у нутрощі монстра, щоб дістати його магічний кристал, Джін Ву перевів свій погляд в сторону лісу. Там, мабуть, ховаються його зібрання.
"І мені потрібно повторювати одне і те ж раз за разом..."
Скільки часу пройшло відтоді, як стався вихід з підземелля? На його лобі з'явилося кілька зморшок, коли він подивився на монстрів, які вже встиг створити густий ліс. Але була різниця, люди були розумними істотами.
Джін Ву вже бився проти таких монстрів і знав, яка в них слабкість. Так що він придумав хитрий план.
"Я знав, що відбудеться щось подібне. Як добре, що вони були напоготові." - Джін Ву посміхнувся і закликав ще пару тихих солдатів, — виходьте!
Ніби очікуючи цього виклику, з тіні вийшли Клек і ще троє солдатів-магов. Як виявилося, Джін Ву діяв розумно, залишивши цих хлопців під рукою.
— Ладно, почали! — Як тільки Джін Ву віддав наказ, клик швидко виріс до величезного зросту і виригнув свій фірмовий стовп полум’я. Троє інших магів також не стояли на місці, вони відразу почали своє дивовижне уявлення про вогонь.
— Вааа!
Будуум баам
Полум'я почало швидко поширюватися, від чого монстри почали вивертатися і кричати від болю.
— Кьядяя!
— Кьєе!
— КиияЯяя!