Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Підняти рівень поодинці

Том XVI. Глава 2. Частина 3

Прочитано 0% главы

У цей момент його телефон коротко завибрував і повідомив про отримане повідомлення. Він подивився на екран телефону і побачив там текстове повідомлення від Томаса Андре.

"Містер Сон? Можете мені ще раз подзвонити? Є ще дещо, про що я хотів би вам сказати..."

Він згадав стару приказку в дусі "після дощу земля твердне". Томас Андре намагався зав’язати дружбу з іншими на основі того, що вони вже між собою билися.

Очевидно, Джін Ву схвалював цю думку. Його соціальні навички не були настільки поганими, щоб відмовитися від дружби.

Але чи могли б вони будь - коли поспілкуватися, так? Йому подобався Томас Андре і відсутність прихованих мотивів. Але було вже трохи запізно, щоб

базікати з ним, подумав він.

Джін Ву швидко набрав повідомлення і відправив його.

"Ок. Але пізніше. У мене є ще одна невідкладна справа."

— Пип...

Натиснувши на іконку "Відправити", Джін Ву посміхнувся.

"Нічого не зміниться."

Звичайно, він і далі підвищуватиме свій рівень у підготовці до наступного дня. Історія була такою ж. Що тоді, що і зараз.

"Чудово." - йому стало набагато краще, ніж тоді, коли він піднімався на вежу Десун. Його кроки, коли він спускався з даху вежі, відчувалися легше, ніж будь-коли.

Але Джін Ву був не єдиним, хто готувався до битви.

Уряд Холоду успішно втік у своє сховище і покликав інших правителів, які вже спустилися на цю планету.

У його крижаній печері з’явилося троє чоловіків і одна жінка. Уряд Холоду звернувся до цих четвертих "королям".

— Теновий Правитель уже у цьому світі.

Потім він почав пояснювати своїм новим гостям, що бачив і чув.

—...

—...

Правителі не турбувалися холодом у печері, яка могла заморозити тіло й кров людині. Але, почувши цю історію, атмосфера похолола за лічені секунди.

— Я думав, що немає відповідного носія, який би міг вмістити його силу?

І чому Імператор Драконів не зміг також спуститися у цей світ?

Уряд Холоду рішуче похитав головою.

- Я бачив це на власні очі. Він був справжній.

Двоє з правителів, які відчули залишки сили Теневого Правителя на острові Чеджу, в цей момент могли тільки погодитись зі своїм товаришем. Коли правитель Холоду продовжив, атмосфера все ще залишалася холодною.

— Він буде для нас найбільшою загрозою, ніж Частиці Сяючого Світу. Я від нього позбудуся. Хто-небудь з вас хоче допомогти мені?

На жаль, відповідь на це прохання була м’яко кажучи байдужою. У цьому був сенс. Цього разу їх противником був один з найсильніших "королей" серед дев'яти, які правили світом

Хаоса. Битва з нею дорівнювала самогубству. І стало очевидно, що правителі дуже вагалися перед такою перспективою.

Один з Правителів заговорив.

- А що щодо того, щоб дочекатися Імператора Драконів? — попросив Правитель розрушення.

— Якщо він піде в справу, то з зрадником можна було б швидко розділитися.

Але правитель морозу люто рикнув на своїх товаришів.

— Можливо, ми і в бігах, але не забувайте, що ми самі королі своїх власних армій. І як довго ви будете звати Імператора Драконів, щоб він прийшов і врятував вас?

Кінжал, який встромився у його плече - рана з того зіткнення була не звичайною фізичною раною, а рою, яка зачепила його его. Правителю Холоду мали свої рахунки з Теневим Правителем.

- Якщо ми хочемо забрати його, то ще є шанс, поки він все ще людина. Допоможіть мені. І я подбаю про те, щоб відправити його назад у небуття.

Хоча його рішучість була непорушна, один з правителів все - таки відступив.

- Я не буду брати участь в цій авантюрі.

Інший правитель згадав інцидент з Королем Демонів Бараном, який нерозумно виступив проти Теневого Правителя і теж зник.

— Я не хочу закінчити так само, як і Правитель Білого Пламені.

— ...Труси, - цокнув язиком Правитель Холоду, коли двоє його товаришів зникли. З п’ятьох королів, що зібралися, залишилось лише три. Мускульський здоровяк поставив Правителю холоду питання.

- Де докази, що він все ще людина?

Ніби чекаючи цього, стародавній Білий Фантом показав кинджал, який був кинутий в його плече.

Його кінчик сяяв зеленим відтінком.

— До клину було додано отруту.

Якщо точніше, то це був отрута Мантікори. Може, він і був неефективний проти Правителів, але все ж він був смертельною субстанцією. Достатньо сильна. Від його простого і нешкідливого дотику плоть звичайних мешканців світу Хаоса починала гнити.

Цей чоловік покрив лезо отрутою у підготовці до подій в майбутньому. Це дійсно було ретельно і розумно. Але це також не було оригінального Теневого Правителя.

Це було очевидним доказом того, що цим тілом керував людина.

Правитель холодно з повагою звернувся до своїх товаришів, які залишилися.

- Ви зі мною?

Його сили були приблизно на тому ж рівні, що і у Теневого Правителя, який все ще був жалюгідною людиною. Але якщо б його підтримали двоє інших правителів, він би точно здолав

Тенічного Правителя-людина.

Решта двоє "королів" переглянулися, перш ніж кивнути.

— Я помогу тебе.

- Ми вб'ємо Теневого Правителя.

Правитель морозу про себе присягнувся, що покаже цьому дрібному чоловічку, який поранив кинджалом його плече, це справжній жах.

Вузьки рота стародавнього Білого Фантома піднялися.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Предыдущая главаСледующая глава