Від цього удару в нього відвисла щелепа. Відкинувшись, Томас Андре похитався від цієї величезної сили, яка вдарила його прямо в обличчя.
"Як... Як може існувати така сила?!" - Здивувався він.
Його удар був достатньо сильним, щоб закрутитися від нього голову. Але це було ще не все. Ця людина, як і вона, мала здатність фізично впливати на думки. Але він повівся не так, як зробив би сам на його місці. Мисливець не став чинити опір тяговій його силі і добровільно дозволив себе підтягнути. Хто б міг додуматися такого?
І несподіваним було не тільки те, що він не скористався "невидимою рукою", щоб протидіяти притягуючої його сили. Крім того, він використав її як маневр для відволікання свого противника. А потім удар, від якого було не так легко ухилитися.
І це сталося, що прискорення від тяжіння спрацювало проти того, хто використав цю здатність - Томаса. І в результаті нанесло йому ще більше урона. Це був до шокуючого розвинутий бойовий інстинкт.
"Через скільки ж бітів він пройшов, щоб взагалі додуматися такої тактики?" - подумав Томас.
Раніше Томас Андре вважав, що можна дивитися на Джін Ву звисока як на простого хлопця. Хоч він і визнавав силу корейця. Але тепер, двічі отримавши удар в обличчя, його думка швидко змінилася. Томас перестав відскакувати назад і приземлився на ноги.
— Крр-крор!
Від тертя пів тріснув, і в повітря піднялися пил та шматочки цементу.
Як і очікувалося, Джін Ву не дав американцеві часу прийти в себе й рвавитися до нього. Очевидно, це було ознакою досвідченого мисливця.
Але цього разу його жертва зробила це швидше. Томас відкинув всю свою спеся. Він також зрозумів, що може програти сьогодні, якщо думатиме про стан його оточення. Його противник був набагато сильнішим, ніж він очікував.
— Усилення.
Коли він пробурмотів це, його тіло вже вкрите м’язами, як броней, різко роздулося.
- Шшшуух!
Він і так був ростом у майже два метри, а тепер в мить ока перетворився на величну фігуру росту вище трьох метрів.
— Ууаа! — Томас заревів, як розлючений звір.
Він підняв обидві руки, які тепер нагадували кам’яні стовпи. Все це сталося зарано!
"...!" - Джін Ву посеред свого ривка до нього різко відчув, що попереду небезпека.
"Що ж це може бути?" - він задумався.
Суть у тому, що в моменти великої небезпеки його ледь не підвело. Так що Джін Ву різко зупинився і майже відразу ж відскочив назад. З різницею в мілісекунду велетенські кулаки Томаса з силою впали на підлогу.
- Будуум!
Усі предмети, що перебували в межах певного радіуса, розсипалися на шматочки від жахливої ударної хвилі.
Томас застосував уміння "Розрушення". Ця неймовірна сила змусила Джін Ву відступити ще на кілька кроків, хоча він вже і пішов у безпечне зону.
— Гррёр!
Коли в повітря підійшло сміття, він різко впав. Як і у випадку з Саулом, мисливцем, який подолав дракона, його витривалість та руйнівну силу не поступалися нікому. Але зараз не було часу на подив. Мисливець особливого рівня видав ще один грізний і гучний рик.
— Захоплення!
І могутня сила тяжіння, в центрі якої був Томас Андре, почала притягувати до себе все у певному радіусі. Це виглядало так, ніби він став чорною дірою. Тінові солдати та мисливці змішалися в одну купу і полетіли до нього.
Джін Ву теж був однією з цілей "Захопила". Але він скористався "Властю Володаря", щоб відштовхнутися від цієї сили тяжіння. І коли він, нарешті, сміявся від цієї величезної сили і знову відскочив назад ... Томас Андре знову скористався вмінням "Розрушення".
Не тільки тіньові солдати, але й гільдії Мусорників були відкинуті цією ударною хвилею.
— Вааа! — Уэеэ... — Тут і там лунали крики.
Заступник майстра досить пізно зрозумів весь жах цієї ситуації і в всю горлянку крикнув.
- Відійдіть від майстра! Живо!
Троє або четверо швидконогих мисливців підхопили своїх поранених товаришів і відступили назад.
У цей час Томас з кам’яним виразом різко кинувся в бік Джин Ву.
"Особний рівень" мав на увазі, що його власнику давали права цілої незалежної країни. Тому він мав показати, як слід карати короля за його непослух. Томас миттєво опинився там, де був Джін Ву і наніс сильний удар кулаком.
— Фьюю!
Його кулак вдарив тільки повітря. Він вже і так занадто добре це знав. Він краще за всіх знав, що він був занадто повільним, щоб зав'язати цього виродка, який мав прямо тваринної спритності. Особливо, коли він був у своїй напруженій формі. Його сила і захист збільшувалися до неймовірної міри, але разом з тим рівно падала його швидкість.
На щастя для Томаса, він також володів умінням, який компенсував цю слабкість. Він витягнув руку в сторону швидко віддаляється від нього Джин Ву.
"Захопити!"
І знову між ними з'явилася надзвичайно потужна сила.
Американець знав, що цього разу він не упустить свою жертву. З його тепер затвердженим за допомогою "Усилення" тілом, його увагу не буде зміщатися через такі дрібні відволікаючих трюків.
Як і очікувалося, Сон Джін Ву був легеньким притягнутому назад.
Томас Андре, залишивши свою ліву руку видовженою, відтягнув праву руку назад і щільно стиснув її в кулак.
У ньому зібралася величезна магічна сила, яка могла перетворити тулуб будь-якого високорівневого мисливця на фарш. Навик "Мощный Удар". Його кулак, наповнений неймовірною руйнівною силою, повільно рушив вперед. Але потім сталося наступне.
Його очі широко розкрилися.
Він побачив, як м’язи на правій руці Джін Ву раптово роздулися.
"Він що ... Думає піти в пряму атаку?"
Не повіривши в це, Томас підсилив притягнення. Але Джин Ву не намагався ухилитися від цього, а насправді навіть скористався своєю "Властю Правителя", щоб збільшити швидкісний момент.
— Блять! — скрикнув шокований американець.
Джін Ву підійшов швидше, ніж очікував Томас. І наніс удар трохи швидше свого противника. У той же час він пригнув голову і, буквально, на волосок звернувся від запізнального удару американцям.
- Будуум!
Томас побачив спалах перед своїми очима і нарешті зрозумів.
"Та його перша атака була..." - та атаки, яку він не встиг побачити тоді, була саме цією.
— Буум!
Томас полетів, як ракета, сніючись собою одну з стін покинутого заводу. І ще якийсь час кубарем котився по землі. Глибокий і довгий слід на підлозі від його тіла нагадував борозни на полі.
— Кхееє-кхей, - він поспішно відштовхнувся від землі.
Але Джин Ву вже стояв перед ним.
Томас зревів і почав завдавати незліченних ударів.
— Вааа!
Кожного разу, коли його кулак летів вперед, земля тремтіла і здавалося, що повітря розривається на шматки. Кожен з цих ударів був достатньо сильним, щоб одним дотиком повністю навернути людину до пилу.
На жаль, жоден з них не зміг зачепити Джін Ву. Він просто і легко ухилився від усіх ударів Томаса. Потім точною ударами контратакував по всіх слабких місцях американцям.
- Шшух!
- Будуум!
- Шшшух!
І так потихеньку рот Томаса наповнювався кров'ю.
— Кхаа-кгаа!
Як таке було можливо...
"Як мисливець-маг може бути таким сильним і швидким?" - чим більше він мішався, тим більше фізичного урону він отримував.
"Я... Я програю?"
Але цього не могло бути. Ні, такого не повинно бути. Його здатність перевищувати своїх ворогів за рахунок чисто фізичної сили була єдиним сенсом його існування. Вона була єдиною річчю, яка доводила, що він - це він, і ніхто інший. Томас стиснув свої закривавлені зуби. Його очі під лютим піднятим бровами засяяли яростним світлом.
— Ууаа!