Тільки тіньовий Правитель міг підняти душі, які вже встиг зануритися глибоко в темну пучину.
Дракон з першого погляду дізнався справжню сутність Джин Ву. Володар мертвих, який мав вигляд людини, велично дивився на неї. Сила Володаря обкутала все його тіло.
Але це тривало недовго. Його погляд перейшов далі. І він побачив, як люди стояли там дуже широко розкрили роти.
"Люді... ЛЮДИ?!" — змій пригадав нескінченну ненависть до них, яку відчував перед своєю смертю. Потім раптом відчув біль, якого завдали йому ці монстри.
— Убить... Всіх людей! — проричав він.
Його розум замутився. Очі дракона загорілися криваво-червоним вогнем.
— Всіх... Я вб'ю їх усіх.
Повітря в кімнаті почало нагріватися. Обстановка накалялася.
— Боже мой... - Простонал глава.
Це приміщення було збудовано так, щоб вмістити тіло лежачого дракона. Але як тільки крилатий ящір підняв голову, це величезне приміщення здалося тісним.
— Крррк!
Піднята голова дракона вперлася у стелю і легко пробила бетон.
- Ч... що?
— Не можу!
Червоне драконо поступово налилося алим світлом. Там почав формуватися яскравий згусток магічної енергії.
Глава бюро та його заступник бачили цей згусток на відеозаписах. Адам відразу ж схопив голову за плечі і крикнув:
- Пане директоре, ми повинні бігти!
— Це дихання Камиша! Куди нам втікати? У голосі глави я чітко чув про приреченість.
Було ясно, що коли цей згусток вибухне, весь штаб бюро мисливців буде знищений.
Вони ніяк не могли врятуватися від атаки розлюченого дракона.
— Шльопа!
Один з охоронців підколовся ноги. Двоє інших швидко набирали код на замку, щоб швидше вибратися з кімнати.
Але розгублені голови бюро та його заступники знали, що це було марно. Тому вони просто стояли і безпорадно дивилися на Джін Ву та воскреслий Каміша.
— Кууаа! — Червона згустка магічної енергії нарешті сформувалась у великій вогняній кулі.
— Умрите! — Оглушливо прогримів він.
Дракон уже був готовий знищити всіх людей, що стояли перед ним. Але прямо перед тим, як він збирався вивергнути своє неймовірно жарке дихання ...
На шиї Джин Ву здувся жовток.
— Зупинись, — наказав він дракону.
Голова бюро та його заступники, які прикривали очі руками від яскравого світла, повільно опустили руки.
Коли все приміщення освітлювало спалах магічної енергії, вони були впевнені, що все скінчено. Але такий висновок був поспішним.
— Как... Як таке можливо? - вони не могли повірити, що все обійшлося.
Плам’я пащека Каміра повільно розсіюється. Незабаром воно зникло зовсім.
"Дракон, який забрав життя більше ніж сотні кращих мисливців тільки своїм диханням", миттєво припинив атаку за наказом Сон Джин Ву?" - це було неймовірно. Неможливо.
— Гльп!
Зражений керівник бюро змінив погляд на Джін Ву. Його очі розширилися від ще гіршого видовища. Джін Ву спокійно заговорив до Кеміша:
— Камінь, який був живий у твоїй голові, вже давно вийняли. Ти більше не повинен слухати накази Володаря, - повідомив він дракону.
Заступник, підійшовши ближче до розділу, запитав з тривогою.
- Що з ним зараз робить Сон Джин Ву?
- Я не дуже розумію, як пояснити те, що бачу, - збентежено відповів заступник.
Вони обидва були вражені до глибини душі. Джін Ву з полегшенням зітхнув.
— Ффух.
Він серйозно хвилювався, що у нього не вийде. Коли хлопець відчув нарощуючу лють дракона, навіть йому самому стало страшно.
"Як у теневого солдата може бути таке очевидне самосвідомість?" - здивувано думав мисливець.
Здається, слова короля гігантів були правдою. Чим більше сили, тим більша самосвідомість. Навіть сам дракон був здивований своєю покірністю наказам "нового" правителя.
"Так от, як це - підкорити Теневому Правителю..." - дракон опустився на коліна і схилився перед Джін Ву.
Присутні з полегшенням зітхали. Ще мить тому вони стояли на порозі смерті.
Дракон, який опустив голову, слухняно сказав:
- Покорний слуга-дракон вітає свого нового володаря, який повернув його до життя.
Його гульком нелюдського голосу було чути пошану. Джін Ву повільно підійшов до дракона. Потім простягнув руку і обережно торкнувся його носа.
Дракон закрив очі і дозволив мисливцю погладити себе. Його тіло охопило неймовірну хвилю ніг. Він відчував справжнє блаженство.
Джін Ву відчув, як настрій дракона стає кращим. Його серце знову затремтіло.
стук-тудук!
"Камиш... Дракон Каміш став моїм солдатом..." - по обличчі хлопця розповзалася щаслива усмішка.
Адам ніяк не міг підібрати свою щелепу, коли бачив таке видовище. Але він помітив дещо ще і тихо прошепотів заступнику голови:
- Сер, він ... Вибирає хвостом?
Звичайно, що ні! Найгірший жах людства не був цуценям. Просто не міг їм бути. Дурниця якась. Заступник, подивившись на хвіст Камиша, оселився. Нелепість.
— Такого не може!
Коли Джін Ву прибрав руку, хвіст перестав рухатися. Дракон знову підняв голову.
Каміш — це ім’я, яке люди дали йому для зручності.
Хлопець задумався про те, що треба дати своєму новому тінічному солдату ім'я. Але він згадав, що той сказав, перш ніж привітати його.
Ти служив комусь до мене? - запитав він дракона.
— Так, мій король, — шанобливо відповів змій. — Раніше я служив Королеві драконів, Правителю розпаду.
"Повелитель мертвих, Теневий Правитель ... І Король гігантів, правитель начала." - Джін Ву зрозумів, що паном дракона був один з дев'яти Правителів, про яких він раніше чув від системи.
Але тоді це було не важливо.
Мисливець хотів дізнатися справжнє ім'я дракона. Таким чином він міг би назвати його.
"Як же тебе звати?" - хотів запитати він, але не зміг цього сказати. Його зачарований вигляд самого дракона.
А драконове тіло почало повільно скидатися на порох.
— Но, мой король. На жаль, я повинен попрощатися - вкоротився дракон до свого володаря.
- Що? - "Сенсоріка" Джин Ву була пов'язана з почуттями дракона. Він відчував постійну скорботу, яка не могла бути брехнею.
Дракону дійсно було шкода.
- Можливо, я занадто пізно зустрів короля.