Поруч з входом до залу прибуття, широко посміхаючись, стояв молодий чоловік в костюмі. Це був Адам Уайт.
Він підійшов прямо до Джин Ву, як той і думав.
За Адамом стояло двоє великих охоронців. Вони також підійшли до Джіна Ву і відразу почали соромитися, ніби вони вибачаються. Можливо, вони згадали про те, як намагалися захистити Адама тоді в літаку без різниці у їх силі. Джін Ву, дивлячись на їхні висловлювання, мусив докладати зусиль, щоб стримати свій сміх. Оскільки, дивлячись на них, здавалося, що вони теж хотіли отримати його автограф. Він кивнув їм обом і простяг руку.
Адам спокійно промовив.
— Я очікував вас, мисливець Сон.
- Я думав, що ви працюєте в Азії, містер Уайт.
Адам почухав затулок і потиснув йому руку, — ще нещодавно це було так, але тепер я відповідаю за вас, мисливець Сон, - і, посміхнувшись, Адам повів їх назовні, -- ходімо, нас чекають машини.
На виході їх чекало дві машини.
Члени асоціації сіли на пасажирські місця. Але коли Ю Джин Хо за звичкою пішов до передніх дверей другої машини, Адам зупинив його.
- ...?
- ...?
Адам ввічливо пояснив, коли побачив Джін Ву та Ю Джин Хо.
— Трих чоловік, за винятком мисливця Сона, доставлять в готель, - і потім Адам пильно подивився на Джін Ву, — ви могли б проїхати з нами, мисливець Сон Джин Вуд?
Джін Ву обережно подивився на нього. Адам швидко замохав руками, коли почувся наче та атмосфера.
- Нічого поганого з вами не станеться. Хіба я не говорив вам, що про вас думає наше бюро мисливців?
Вони хотіли до останнього залишатися з ним у добрих стосунках. Ось що він сказав минулого разу. Він просто намагався допомогти, і Джин Ву не відчував від нього жодної загрози. Якби він мав якусь злу ідею, то його всильна характеристика "Сенсорика" відразу б це зловила. Але саме це врятувало його від короля гігантів.
Джін Ву знову запитав.
- Що ви приховуєте?
Адам, подивившись на Ю Джин Хо, який також уважно слухав, усміхнувся.
— Деякі речі суворо таємні.
Почувши пояснення Адама, Ю Джин Хо з похмурим виглядом відступив. - Тоді побачимося в готелі пізніше, брате.
— Ладно.
Переконуючись, що Ю Джин Хо сів у машину до інших людей, Джін Ву сіла в ту саму машину, як і Адам. Як тільки він сів, машина відразу ж завелася без будь-яких додаткових вказівок. У цих машин були різні пункти призначення, і Джін Ву відразу втратив машину з Ю Джин Хо. Трохи поміркувавши, Джін Ву поставив запитання.
- Куди ми їдемо?
— Ми їдемо до штаб-партаменту мисливців, — відповів Адам Уайт.
На конференції мали проводитися біля готелю, і вона явно не була причиною їхнього візиту до бюро.
Джін Ву знову запитав.
- Тепер можете розповісти?
Коли Адам чекав на відповідь, він натиснув кілька кнопок на панелі автомобіля.
- Піп-пуууп-тилінь...
Передніми сидінням з’явилося прозоре вікно, яке повністю відгородило їх від водія. На цьому вікні було по-англійськи написане слово "звук". Ці літери висіли прямо в повітрі.
Коли Адам побачив, що Джін Ву не відреагував на це голограмою, то з сором’язливістю сказав: « Не знаю...
- Це найновіші технології, хіба ви не здивовані?
— Я бачу щось подібне щодня, - відповів мисливець.
—... — Адам, що одягався цим похвалитися, поніку. Але невдовзі він знову посміхнувся своєю фірмовою усмішкою, — дозвольте мені.
— Тук тук!
Адам перевірив роботу цього прозорого вікна, легонько подаючи його. Потім продовжив.
— Насправді, у нас зараз серйозні проблеми.
Крістофер Рейд, один з двох мисливців особливого рівня США був убитий. Сполучені Штати понесли куди великі втрати, ніж думав Джин Ву.
- Крістофер був одним з найсильніших мисливців у Сполучених Штатах. І після його смерті бюро мисливців потребує більшої могутності. Повідомлення у пресі про смерть Крістофера були короткими і гучними. Але скоро ми докладемо всіх можливих зусиль, щоб набрати мисливців йому на заміну.
— І я один з них? — запитав Джін Ву.
Адам кинув. Найефективнішим способом було чесність. Але Джин Ву не надто проникнув цією ідеєю і знову відмовився.
- Упевнений, що ми вже говорили про це раніше.
— Так, але потім Адам з виразом ніби не збирався відступати, дістав свій телефон і показав Джін Ву кілька фотографій. Але це вже зовсім нове речення.
Найгірший жах людства. Принаймні, це точно було чимось, про що люди не занадто хотіли згадувати. Дракон "Камиш".
Адам показав йому фотографії полювання на дракона від самого початку до кінця. Дракон боровся з найсильнішими мисливцями всього світу. І врешті-решт, з них вижило лише п'ятеро. Згодом вони стали мисливцями особливого рівня.
Адам зупинився, перейшовши на наступну фотографію. Там було зафіксовано сцена, де найкращі мисливці виймали з тіла каміша магічні кристали.
— Як ви вже напевно знаєте, ціна каменя рун прямо пропорційна силі магічної істоти, з якої він був від'єднаний, - коли Адам сказав це, на екрані з"явилася наступна фотографія.
Там був зображений камінь рун, який лежав у футлярі під кількома шарами охранних пристосувань. Камінь рун Каміша. Звичайно, гроші мали свою ціну, але це було чимось, чого не можна було отримати за гроші. Оскільки, за даними бюро мисливців, це був найкращий у світі камінь рун.
- Ми шукаємо власника для цього каменя рун.
Мана, навички, сила. Сам Адам навіть не міг наблизитися до цього каменю. Він почувався пригніченим, просто дивлячись на нього.
Як маг, як би ви оцінили цей камінь, мисливець Сон? — Адам глянув на Джін Ву.
Так. Він побачив вираз обличчя мисливця Сон Джин Ву. Кілька хвилин тому хлопець не моргнув навіть оком, побачивши сучасні технології бюро мисливців Сполучених Штатів Америки. Тепер його обличчя перехопило хвилювання.
"Чудово!" - і в Адама затремтіли руки.
Але все ж... Бажання Джіна Ву разюче відрізнялося від Адамових сподівань.
- Фотографії... Покажіть мені ще раз попередні фотографії.
— Хм?
— Я хочу побачити фотографії, які йшли до цього - розтрощив мисливець.
Адам кивнув у відповідь на прохання Джін Ву і почав промати фотографії назад.
- Ось тут... Стоп.
Адам перервався. Потім Джін Ву вказав пальцем на зображення і запитав.
- Де він зараз?