Джін Ву озирнувся назад. Ю Джин Хо підвів голову і втупився прямо йому в очі.
— Братан, якщо ти поїдеш до Японії, то візьми мене з собою.
....?
Джін Ву був спантеличений.
Він думав, що Ю Джин Хо або зупинить його, або піддасть перед наступним пригодою після слів про Японію. Але хлопець і уявити собі не міг, що його партнер скаже: "Візьми мене з собою".
Проте Ю Джин Хо був до біса серйозним.
— Мені соромно говорити це вголос, але брат. Я пишаюся тобою. Ти - єдине, чим я можу хвалитися перед іншими.
— Но, ты...
Джин Ву, не домовившись, швидко закрив рот.
Ю Джин Хо був прекрасно одягнений, хороший собою і, взагалі, виглядав так, ніби у нього було більше грошей, ніж в когось ще в світі.
Однак, за його словами, це лише гнітило Давида і не приносило йому жодної радості.
Знову ж таки, Ю Джин Хо вирішив залишитися з Джіном Ву, щоб допомогти йому розвивати гільдію Аджін. Він сам, і ніхто інший.
Джін Ву міг зрозуміти, що має на увазі Ю Джин Хо, коли той сказав, ніби пишається ним.
— Тому мені хочеться бути там, де і ти, брат. Будь ласка, візьми мене з собою, братан, - замовчав молодий чоловік.
— Ты... Ти ж пам'ятаєш, куди я хочу поїхати?
Навіть якщо Ю Джин Хо в якихось питаннях все ще був наївним, незрілим дитиною, він знав, що відбувається зараз у Японії.
Земля перетворилася на пекло, що стало місцем для людства. Демони, яких називають "Гіґантами" розходилися з людьми найжорстокішим способом.
І, незважаючи на це, Ю Джин Хо кивнув головою з впевненим виразом обличчя.
- Поки тебе не ранять, брате, зі мною теж все буде гаразд. А якщо тебе все-таки якось ранять, то... Я не хочу навіть думати про це, - заявив він. Потім озирнувся на Джин Ву. Він бачив, наскільки глибоко він довіряє своєму братові.
Це відчуття... коли тобі довіряють до такої міри, не опишеш, як погане. Як не старайся.
Джін Ву відчув дивне тепло у себе в грудях і щасливо потріпав волосся Ю Джин Хо. Останній був настільки захоплений цим, що навіть боявся поворухнутися.
— Б-братан...?
— Я просто пожартував, розумієш? З чого мені їхати в Японію у такий час?
Джін Ву встав з місця.
- Гей, цього на сьогодні вистачить. Ходімо додому. Ти багато працював, - призначив він Ю Джин Хо.
— А? Ти вже їдеш додому, брате? — вигукнув молодий чоловік.
Джін Ву попрямував до виходу з офісу, помахавши йому рукою. Ю Джин Хо глибоко вклонився всім торсом, прощаючись.
- Побачимося завтра, брате!
***
Щелк.
Джін Ву зайшов у свій будинок.
Аппетитний запах донісся його носа. Він застиг на місці, вдихаючи приємний аромат.
"Як же добре".
Тепер, коли його маму виписали з лікарні, його завжди хтось чекав. І це було прекрасно. Темнота і тиша більше ніколи не зустрінуть його вдома.
- Синку, ти повернувся? — Від кухні до нього дійшов голос його матері.
— Да, мам.
Він зняв черевики і акуратно поставив їх на місце, перш ніж пройти на кухню. Мати озирнулася, і він посміхнувся їй на знак вітання.
— Я дома.
- Ти вже їв?
— Да. А як щодо Джіна На?
- Вона сказала, що не має апетиту.
Джін Ву потягнувся до стільця, але раптово зупинився.
це було дивно.
— Вночі вона не могла зомкнути очей. Вона тільки недавно заснула.
—...
Джін Ву обережно відчинив двері до кімнати своєї сестри, намагаючись не шуміти.
— М-м- м...
Джін На бурчала в ліжку, намагаючись заснути, але у неї не виходило. Зазвичай вона засинала з посмішкою, але, схоже, зараз вона ще не видужала від душевної травми.
"І знову ... Вона мусила пройти через це".
Побачивши страждання своєї сестри, він розгнівався на монстрів.
Чому людство постійно страждає від таких лих?
Тоді-то Джін Ву і згадав тих воїнів у срібних доспеках, що прилетіли на крилах з Ворту, щоб знищити монстрів. Незбагненна армія, яка палає ненавистю до ордів монстрів. Якщо така армія і правда існує, то ...
"Чи можна вважати їх союзниками?" - він не знав відповіді на це питання.
Начебто є одна приказка, ворог мого ворога - мій друг.
Джин Ву ще трохи спостерігав за засмагаючою сестрою, перш ніж закрити двері.
*
— Дякую за їжу, - він завжди дякував мамі.
Закінчивши вечерю, Джін Ву пішов до аудиторії в треніровому залі Асоціації, щоб трохи розмитися. Розмістити в залі Теневого Солдата було правильне рішення.
Тренування — це найліпші ліки від серйозних думок. Тому він хотів, щоб лится з нього відрами.
Джін Ву закликав Бера.
Колишній Король Мурававів, з’явившись перед ним, ввічливо схилив голову і встав на одне коліно.
— Мой король...
Бер був єдиним солдатом Теневої Армії Джин Ву, який міг протистояти його атакам. Принаймні, деякий час. Але навіть він здригнувся, відчувши наскільки змінився Джін Ву.
- Прийміть мої щирі вітання, мій король. Я відчуваю в Вас більше сили, ніж будь-коли, - проніс Бер.
Відчувши неймовірну кількість магічної енергії, що виходить з Чорного Серця, колишній монстр відчув, як по його тілу пробіг тремтячи. Його голова, все ще опущена до Землі, затряслася.
Джін Ву покликав свого Теневого солдата не для того, щоб похвалитися своїми досягненнями. Він наказав Беру встати Жестом.
— Що?.
Колишній Король Муравьів схилив голову, коли побачив тривожний погляд Джін Ву. Він відчував це вперше з того моменту, як став частиною Теневої армії.
Джін Ву сказав напівшепотом:
- Атакуй мене всім, чим можеш.
- Ох, мій король, як можу я ...
— Все в порядке. Я просто хочу трохи розмитися. Ти ж знаєш, що тільки тебе ніхто не здатний мені з цим допомогти.
- Це велика честь для мене...
Тронутий словами свого короля, Бер був готовий знову впасти на коліна. Але Джин Ву різко подивився на нього.
— Погоди-ка минутку. Бере, твій словниковий запас росте з кожним днем. Ти знову когось з'їв? — пошутав він.
Плечі Бера злегка здригнулися. Але Джін Ву не надав особливого значення цьому. Натомість він стиснув кулаки і знову дав наказ:
— Викладись на повну.
- Якщо така воля мого пана... —Бер підняв голову і випустив свої кігті.
— Кия-я!
Бер більше не вагався, знаючи, що його кігті ніколи не доторкнуться господаря. Джін Ву посміхнувся, підмітивши це, і кивнув головою. Це саме те, чого він хотів.
— Кия-я!
У той же час з риком, що прогрімався на весь зал, Бер стрибнув на свого господаря.