Він тактовно відхилив пропозицію. Потім, після короткого прощання з Ю Мен Ханом і секретарем Кім, він сам вирушив до ліфта.
Ліфт зі страшною швидкістю полетів вниз від пентхауса до самого лобі.
Він не помітив нічого такого, коли їхав в ньому з кимось ще. Але тепер, опинившись тут сам, він міг сказати напевно: цей ліфт занадто великий і широкий, щоб користуватися ним наодинці.
Джин Ву повільно видихнув.
— Фуу...
Відмовляючись від цього прохання, він почувався паршивим. Хіба цей чоловік не батько того, до кого він ставився як до молодшого брата? Він міг би простягнути руку допомоги, вдаючи, що піддався цим почуттям.
Однак...
"Я не знаю його" - подумав хлопець.
Він дійсно не знав, якою людиною був голова Ю Мен Хан. Він не знав, чи той страждав від цієї хвороби або ж щось задумав.
« Божественна вода життя», яка вилікувала його матір, мала сторонні цілющі властивості. Але її запас був обмежений. Тому він повинен бути вкрай обережним з її застосуванням.
Умови, висунуті головою Ю, були надзвичайно спокусливими. Але вони не змогли змінити думку Джін Ву. Це був остаточний результат.
Ліфт прибув на нижній поверх майже миттєво і відкрив свої двері. Джін Ву накинув каптур і вийшов з ліфта. На нього ніхто не звертав уваги. Без супроводу головуючого Ю, здається, тепер ніхто його не впізнає.
Навіть деякі працівники, які довго озиралися на нього, напевно думали:
« Хто він такий, щоб використовувати ліфт для керівництва»
Джін Ву не звертав уваги на інших і пішов до виходу. Один працівник, відповідальний за провід відвідувачів, помітив Джін Ву і відкрив йому двері.
Джін Ву продовжував йти і вже майже пересок вестибюль. Але потім зупинився, почувши голос від невідомого джерела.
[Це останні новини з Японії]
Джін Ву повернув голову в напрямку цього звуку. Гігантський телевізор у вестибюлі, який раніше був вимкнений, тепер показував прямий ефір з Японії.
Це були термінові новини про розлом і масштабне лихо, яке ширилося по країні з великою швидкістю.
Джін Ву підійшов до телевізора.
Вид зруйнованого міста, знятий з вертольота телеканалу, був справді жахливий.
Велетенські монстри руйнували будівлі. Нещасні люди, які не змогли вчасно евакуюватися, були захоплені і негайно відсилаються до пащі цих Гіганів. Залишки збройних сил використовували всю свою вогневу силу, але це виявилося марно.
Зрештою, неможливо вбити монстра без сили Мисливців.
Крім того, загинуло так багато людей, що їх кількість вже не могла порахувати точно. Приблизна оцінка перевищила мільйон людей.
Одним словом, це була жахлива трагедія.
Джін Ву напружився. Тепер він вперше побачив, що відбувається в Японії.
Ще вчора, вийшовши з подвійного підземелля, він попросив Ву Джин Чолу подбати про наслідки рейди. Сам же повернувся додому, щоб добре виспатися.
В цілому він не очікував нічого хорошого, але ситуація в Японії виявилася набагато серйознішою, ніж будь-які найгірші припущення. Все це нагадало йому про кошмар, який стався чотири роки тому на острові Чеджу.
Можливо хтось скаже, що це був промінь надії серед бурі нещасть. Тоді на острові відбувся розлом. Завдяки унікальності ландшафту Корея уникла ситуації, яка могла бути набагато гіршою.
Але в Японії вийшло інакше. Розлом стався не на окремому острові. Вся країна зіткнулася з повним знищенням.
Серце Джін Ву прискорилося, коли він спостерігав за цими Гігантами.
У той час він почав нарікати. Коли він думав про те, як ці слабкі істоти винищують людей, з глибини його душі розривалося почуття огиди.
Але потім...
"Почекайте секунду..."
Джін Ву прокинувся, вийшовши з уявного стану.
Що він мав на увазі під « слабкими істотами»? Чому це порівняння спало йому на думку?
Він ніколи раніше не бився з монстрами типу Гігантів. І він не міг відчути їх магічну силу через екран телевізора. Отже, чому він підсвідомо подумав про слово « слабі» майже відразу після того, як побачив Гіганта?
Це була його самовпевненість?
Джин Ву пару раз кивнув, перш ніж повністю встромитися.
« Хах. Моя голова настільки забита всякою нісенітницею, що я навіть починаю вигадувати різні дивні речі. Ладно...»
Він розвернувся і попрямував до виходу.
Йому вдалося ніким не поміченим пройти через натовп людей, які дивилися трансляцію. У всіх у них були стурбовані обличчя. Мисливець пройшов повз і покинув будівлю.
***
Другий день після розлому.
Увага світу зосереджена на Японії. Який був їхній план дій проти розлому? Чи в Японії залишилося щось для боротьби з монстрами? Якщо ні, то чи зможе Америка їм допомогти?
Потім...
Чи є ймовірність, що Гіганти перейдуть океан і знищать Японію?
Хвилювані та сповнені занепокоєння погляди були спрямовані на Японію, яка безупинно нищилася монстрами-гігантами.
Навіть країни, які мають напружені стосунки з Японією, думали здебільшого про свої внутрішні справи, але принаймні висловили кілька символічних слів співчуття.
На жаль, японським людям не потрібно було слів потіхи. Ні, вони потребували дійсної фізичної допомоги.
Вони потребують великої сили, щоб врятувати Японію від монстрів. Так, їм була потрібна сила, яка могла б їх врятувати.
Поки від американців нічого не було чутно. По всьому світу розходилися новини про те, що одна-десята частина Японії вже повністю знищена. У ефірі показувалися натовпи біженців, які заповнили сільську автостраду. Усі вони покинули свої домівки, щоб вижити. Біженці прямували на схід і захід.
Однак, як і будь - яка країна на землі, територія Японії не є нескінченною. Всі знали, що врешті-решт ці люди будуть загнані в кут. Наближався передречений ним кінець.
І світ почав ставити все більше питань, спостерігаючи за цим жахливим видовищем.
- Що робить Південна Корея?
— Чому Південна Корея не допомагає Японії?
— Хіба вони не знають, що потрібно допомагати іншим?
Люди згадали, як спостерігали за нальотом на острів Чеджу всього кілька тижнів тому.
Японія втратила там більше половини мисливців S-ранга, які боролися за корейців. Тепер багато хто запитував себе: « Чому корейці спостерігають за тим, що відбувається? » Чому не допомагають сусідній країні?
Масштаб руйнувань і кількість загиблих оновлювалася кожної години. Люди були обурені, перелякані і сумні втратами.
Коли співчуття до японців зростало, критика в ставленні Кореї ставала дедалі гострішою.
- Зробіть щось, Південна Корея!
— Хіба вони не знають, що повинні їм робити?
— Корейці вже забули про острів Чеджу?
Засоби масової інформації по всьому світі були обурені заголовками.
Незабаром постало інше питання: чому Японія не попросила Південну Корею втрутитися?
Отже, четвертий день з моменту трагедії...
Президент Асоціації Ґо Гун Хі, вирішивши, що саме тепер прийшов до натовпу журналістів.
Шум, шумно...
Го Гун Хі обернув поглядом щільну стіну репортерів. Усі камери були направлені на нього. Він почав говорити гучним голосом.
— Я висловлюю свої співчуття щодо трагедії в Японії. А також я хотів би оголосити позицію Південнокорейської асоціації Мисливців.
А також...
Трохи раніше в цей же день, Американське Бюро Мисливців, теж зробило заяву.