Коли він знову поринув у роздуми, Ву Джин Чоль обережно запитав:
— Я можу задати тобі питання?
— Да?
- Як ти дізнався, що знайдеш у цих Воротах подвійне підземелля, мисливець Сон Джин Ву?
Це було дуже слушне запитання. І, як глава гільдії Мисливців, яка в той день понесла дуже багато втрат, Чо Джон Ґіна це теж сильно цікавило.
Як мисливець Сон міг знати, що всередині Врат рівня C приховувалося подвійне підземелля? І що всередині чекав монстр, чия сила перевершувала всі можливі очікування?
Мисливці, які почули про це тільки перед тим, як прийти в цей підземелля, не розуміли, наскільки ж Джін Ву міг знати про нього заздалегідь. Вони були дещо збентежені. І всіх цікавив відповідь на це запитання.
— Грёр...
Печера, в якій вони стояли, затремтіла. Ворота послали їм сигнал, що вони дуже скоро закриються. Незважаючи на це, мисливці повністю пригноблювали Джін Ву.
— Підземелле... - Джін Ву вирішив бути настільки чесним, наскільки він тільки міг, але кликав мене сюди.
- ...чекай, воно тягло тебе сюди? — Перепитав Ву Джин Чоль з недовірливим виразом обличчя.
— Да. Я отримав повідомлення, в якому мені говорилося, що я повинен прийти сюди.
- Ми також можемо побачити це повідомлення?
Джін Ву похитав головою. Потім він пальцем показав собі на висок.
- Вибачте. Це було повідомлення, яке з'явилося в моїй голові.
Ніхто не сподівався такої відповіді. Все просто впали у ступор. Хоча Джин Ву і не брехав. Він просто вирішив опустити кілька дрібних дріб'язкових речей. Хлопець доніс основну суть, ось і все.
Його чесний вираз обличчя, який говорить про те, що він нічого не приховував, сильно вразив інших мисливців.
Ву Джін Чоль міг з упевненістю сказати, що він знав Джин Уу найдовше всіх інших із цієї групи. Але навіть у нього не залишалося іншого вибору, як здатися і покакати головою.
"Він ... не той, кого я можу зрозуміти за допомогою здорового глузду", - вирішив голова відділу з нагляду.
Підземель покликав його за допомогою думок? Чи міг цей молодий чоловік бути втіленням божественної сутності, яка прийшла в світ, щоб руйнувати всі підземелля, які з'являються тут?
"Чому я взагалі подумав про таку нісенітницю...?" Поки він стояв, задумавшись, Джін Ву мовчки пройшов повз нього.
Він пройшов через рознесі двері і знову увійшов до кімнати храму. Ча Хеен запаникувала і поспішно його гукнула:
-Охотник Сон? Якщо ми не підемо прямо зараз, то опинимось у небезпеці!
Джін Ву, почувши її схвильований голос, обернувся і сказав:
— Я знаю.
Як же він міг не знати про небезпеки? Джін Ву вже двічі ходив по цьому проході. Навіть зі швидкістю мисливців, які рухалися значно швидше за звичайних людей, дорога тривала майже годину. Якщо вони хотіли вибратися звідси перш, ніж Врата закриються, то їм точно не можна було втрачати ні секунди.
Крім того, батько самого Джин Ву теж зник у Ворота. Він чув, що його батько, незважаючи на серйозні поранення, все ж зміг винести по черзі всіх своїх товаришів з кімнати боса. Але сам вийти не встиг і залишився в підземеллі один, коли Врата закрилися.
Там не було нікого, хто б розумів небезпеку підземелля більше, ніж Джин Ву. Тому в його "Я знаю" звучала впевненість. І все ж...
- Не можу ж я залишити тут мисливців, які причащалися сюди заради мене?
Почувши його слова, мисливці, яким вже не терпілося піти, засоромилися. Кожен з тих, хто загинув у тій кімнаті був їхнім товаришем. І якщо це можливо, то вони теж не хотіли б залишати нікого з них там.
Але вони просто не мали часу забрати всіх тих, хто спав з собою. Мисливці вже вибилися з сил. Пошуки залишків, похованих під руїнами кам’яних статуй, зайняли б надто багато часу. Їм довелося б обшукати всі кутки кімнати.
І ось чому вони вже розвернулись, щоб зі сльозами на очах піти. Але тепер...
— Я заберу їх усіх з собою, — сказав Джін Ву.
Ніхто не говорив, що часу вже немає. І що їм вже потрібно було йти. Ні, вони тільки приголомшено дивилися на нього.
Чо Джон Гін, який до цього моменту мовчки страждав про загиблих, слабким голосом запитав:
- Ми можемо... Попросити тебе про таку послугу?
Ці члени Гільдії були для нього наче сім’я. Якщо це було можливо, то він не хотів би залишати їх гнити по холодних кутах цієї проклятої печери.
Джін Ву кивнув і розгорнувся.
— Тудук-тудик.
Його серця тихо стукали.
"Мені потрібно відчути це трохи глибше."
У загальному його два серця билися як одне. Йому потрібно було сильно зосередитися, щоб відділити стук Чорного Серця від його звичайного. Джін Ву зібрав магічну енергію, яка виходила від цього таємничого серця на кінчиках пальців.
"Він ніби робив би це?" - і Джін Ву спробував повторити жест Теневого Правителя, який він побачив у тому записі.
Його рука потяглася, ніби він щось хапав. Без сумніву, він міг відчувати колосальну магічну силу, яка бушувала всередині його руки.
"Я зможу," - Джін Ву дозволив цій сильній впевненості закріпитися в його думках.
Він дуже швидко з'ясував розташування тіл зниклих мисливців по виходу якої від них магічної енергії. Він мовчки оглянув кімнату. Тоді він сказав: « Влада Правителя.
І коли він це сказав...
— Дрдрдер...
Всі тіла вбитих мисливців, сховані під купами каміння, одночасно піднялися в повітря.
— Ээе!
— Але як? — Оксамитовано вигукували мисливці, які спостерігали за діями Джін Ву.
Можна пропустити той факт, що він так швидко зміг знайти всіх вбитих мисливців. Але він ще зміг підняти їх всіх, навіть не торкавшись? Хіба це не вплинуло на те, як у фільмах показуються телекинезу?
Підлітку до дверей тіла мисливці винесли з кімнати невидимими руками.
"Як таке може бути...?"
"Як щось подібне взагалі може бути?" -- охотники були приголомшені.