Жінка-людина глянула на статую, все ще важко і преривисто дихаючи. Для неї все було однозначно скінчено. Але її обличчя не було влучним.
Вона точно нагадувала цьому чоловікові. Чоловіка, якого звали Сон Джін Ву. Коли статуя ангела вперше зустріла його, у нього були точно такі ж очі.
— Хмик.
Вузький рот боввана піднімався, і її долоня встромилася у груди Ча Гаен. Вірше, спробувала встромитися. Їй довелося зупинити свою руку прямо перед тим, як встромити долоню в її серце.
Статуя трохи похитнулась і відступила на крок. Тому що... вона тільки зараз виявила, що в її тіні був захований тіньовий солдат.
Через правила кімнати цей солдат не міг вийти з її тіні, але тим не менш, факт його перебування там був очевидний.
Коли Ча Гаен побачила, що статуя була здивована, то також здивувалася.
“...?--вона мовчки дивилася на монстра.
Цей виродок міг вбити її в будь-який момент, коли б тільки захотів. Але зараз здавалося, що ця статуя чому-то вагався.
Звичайно, вона була права. Статуя ангела справді вагалася. Король з якоїсь причини вирішив залишити солдата в тіні цієї жінки. У нього був якийсь план на її рахунок?
Звичайно, була і така ймовірність, що це зробила жінка-людина, а не король.
Але все ж...
“Я не можу повірити, що король і цей чоловік зливаються в одне ціле.
У такому випадку, як статуя могла знати, чи це було зроблено за волею короля або з волі людини? Якщо король мав свій розрахунок, і це він розмістив у тіні жінки свого теневого солдата, то статуя знала, що вона не могла так безкарно її торкатися.
І, обдумавши все це, статуя ангела запитала жінку-людину:
- Навіщо ти сюди прийшла?
—... — Але Чаен нічого не відповіла.
Коли замість відповіді запала тиша, статуя вирішила переформулювати своє питання.
- Які у тебе стосунки з Сон Джін Ву?
—... - Відповідь все ще не було. Ча Хаен добре знала, що вона не зобов'язана відповідати на питання ворога.
Такими темпами змусити її говорити було б неможливо. Статуя ангела зрозуміла це і змінила свій підхід.
— Щелк!
Статуя клацнула пальцями. Після цього жста крики мисливців швидко припинилися.
Статуя бога та інші кам’яні статуї раптово перестали воювати, наче отримали команду. Потім вони повільно розвернулись і відійшли в один бік кімнати. Статуя ангела витягнула руку.
Ву Джін Чоль, який наближався до Джина Во, розплакався на підлозі « невидимою рукою ».
- Кх-кхаа! - Він з усіх сил противився тій силі, яка дала на нього зверху. Але не міг зсунутися ні на міліметр. Міцно стиснуті кулаки Ву Джин Чоля помітно тремтіли, і з його уст вирвався повний болю стогін.
Статуя опустила руку.
Вона не пропустила жодного руху в цій кімнаті. Не важливо, як би не намагалися ці люди, вони все одно були перед нею тут, наче на долоні. Ось яка різниця між вищою істотою і цими жалюгідними людьми.
Ця різниця була практично неможливою.
Я запитаю ще раз, - кінчик пальця статуї вже показував на Ву Джин Чойля, — якщо ти не відповіси мені цього разу, я вб'ю того чоловіка і разом з ним всіх твоїх товаришів.
— Добре, – кивнула Ча Хаен.
Якщо вона могла виграти ще трохи часу, то це вже було б непоганим результатом. Дівчина ледве піднялася. Статуя постійно дивилася на неї і тихо запитала ще раз:
- Які у тебе стосунки з Сон Джін Ву?
—...друзья.
- І навіщо ти прийшла сюди?
Ча Хеен подумала трохи, перш ніж дати відповідь. - Щоб врятувати Сон Джин Ву.
Почувши це, на обличчі статуї розлилася широка усмішка. І хто ж тепер рятував?
Статуя була впевнена, що ці люди поняття не мали про те, як відбувається.
Їй навіть стало трохи соромно за підозру, що у короля на цю жінку могли бути якісь плани. Ні, вони знали тільки чоловіка на ім’я “Сон Джін Ву" і тому вдерлися до цього місця.
Статуя ангела вже не могла стримуватись, і вона голосно спалахувала. Потім вона сказала Ча Хаен: « Я подарую тобі можливість.
- Де ще є можливість? — запитала мисливиця.
- Сьогодні, в цьому самому місці, у цей світ знизиться один із благородних Правителів. І я подарую тобі можливість стати свідком цього великого моменту в історії, -гордо повідомила статуя.
До тих пір, поки вона не переконається в намірах короля, вона нічого не могла зробити з Ча Хаен. Тому вона мусила тримати її живою. Але ця жінка була єдиним винятком. Статуя не збиралася дозволяти жити іншим людям.
- Але всі інші люди... - І усмішка на обличчі боввана ангела змінилася кровожерним виразом, зараз помруть тут.
Звичайно ж, навіщо цим непроханим паразитам бути тут у такий урочистий момент, чи не так? Але відповідь була не спереду, а позаду боввана.
- Хто це сказав?
- ...? — І перед тим, як вона встигне повернутися, їй в обличчя прилетів сильний удар кулаком.
- Будуум!
Статуя відлетіла від удару і врізалась у протилежну стіну.
— Бууум!
З сили зіткнення по поверхні стіни були тріщини, а на підлогу поспадали уламки. Прямо перед тим, як статуя сповзла по стіні вниз, Джин Ву вже стояв перед нею. Він міцно схопив її за шию і проричав:
— Ты.
Інша рука Джін Ву була притиснута до правого боку його грудей.
Точно, йому це не приснилося.
У правому боці його грудей билося ще одне серце. Джін Ву стиснув рукою шию боввана ще міцніше і запитав:
- Якого біса ти зробив з моїм тілом?