Мисливці з відділу нагляду швидко прибули на місце. Загалом, сім високорівних мисливців. Ву Джін Чоль зібрав найкращих асоціацій, які швидко відповіли на поклик.
Але він знав і правду. А саме: така мала бойова сила нічим не допоможе мисливцю Сону.
"Але в будь-якому випадку..." - він сподівався, що ці мисливці зможуть відтягнути на себе достатньо часу, щоб мисливець Сон зміг уникнути потенційних загроз. Вони прийшли туди, зібравши всю свою рішучість.
- Шефе, це воно?
- Схоже на те.
Мисливці з відділу нагляду вийшли з фургона і зайшли на спортивний майданчик біля школи.
Вони відразу помітили мисливців з гільдії Хробреців, які донесли їм про те, що сталося. Вони з нетерпінням чекали на їхнє місце. Хлопці нервово мінялися з ноги на ногу. Але їхні обличчя швидко ожили, як тільки вони побачили членів відділу нагляду.
- Панове агенти, сюди! — Підбіг до них майстер гільдії. Але погляд Ву Джин Чоля не відходив від воріт, про які йшла мова.
Він вже відчував жахливу аура, яка походить від них. Ву Джін Чоль глянув на своїх підчинених і командованим тоном наказав:
- Поспішаємо.
- Так, сер! - Відповідав незвичайно.
Їхні кроки стали швидшими. Вони буквально за лічені секунди перетнули майданчик і дісталися до Ворта.
Але потім Ву Джин Чоль різко зупинився.
— Шеф?
— начальник? — Природно, його підчинені теж зупинилися. Такий собі стадний інстинкт. Ву Джін Чоль обережно зняв свої сонцезахисні окуляри. Його рука сильно тремтіла.
"Це... Що за чортівня така ...?" - він відчув жахливий вихор магічної енергії навколо Ворту. Від них магічна енергія була настільки лютою і жорстокою, що його неозброєному оці здавалося, ніби простір навколо цього портала було якось спотворено.
Злякавшись побаченого, він швидко зробив крок назад. Чи це було просто обманом, чи поганим знаком?
Йому раптово здалося, що ця окутувальна Варта темна мгла виходила звідкись зверху. Десь він подібне вже бачив. Це була тінь смерті.
Його волосся стало дибки. Ву Джин Чоль підсвідомо знав це.
Він усвідомлював, що це була сутичка, куди він зі своїми хлопцями не міг влізти. Себе дорожче...
Підчинені побачили, як він зблід, і в подиві ахнули. Вони відразу запитали:
— начальник? Ви в порядку?
—... — Замість відповіді Ву Джин Чоль поставив їм зустрічне запитання:
— Чи є тут поблизу велика гільдія з готовою до рейду командою?
Один з його підчинених повірив із базою Асоціації і швидко відповів:
— Да, сэр. Гільдія Мисливців зараз готується до рейду.
- А як же їх двох мисливців рівня S?
— Згідно з повідомленням, Чо Джон Гін і мисливиця Ча Хаєн братимуть участь у рейди, сер.
Чо Джон Гін і Ча Хаен. Так, звичайно, ці двоє могли б що-небудь зробити в цій ситуації.
Ву Джін Чоль перевів свій погляд назад на Ворта. Ця незрозуміла тремтіння почалася з його руки повільно, але вірно передалась всьому його тілу.
*глуп
Він випадково проковтнув. Ву Джін Чоль, не стискуючи тремтіння у своєму голосі, наказав підчиненим:
— Пошліть екстрений запит про допомогу гільдії Мисливців.
***
Нарешті він запитав це.
Як і рекомендувала зробити статуя ангела, хлопець змінив своє питання з "Що ти таке?" на "Хто ж я?
У цю коротку мить важка і здуте дихання Джін Ву повернулося до свого звичайного ритму. Звуки його дихання були настільки гладкими і спокійними, що було важко повірити що він тільки що побував у жорстокої смертельній схопленці.
Навіть його смагляві плечі повністю розслабилися. Він відчував себе абсолютно спокійно.
...
Здавалося, що статуя чомусь зволікала з відповіддю. Джин Ву як нагадування надів мечем на її шию. Леза врізалась у шию ангела.
Якби ця річ була людиною, її шкіра вже пошкодила б. Оскільки здавалося, що вона була зроблена з каменю, крові не було. Джін Ву знав, що без проблем може так просто відрубати їй голову.
Цікаво, статуя теж це знає?
Вона забарилася і відповіла:
[Наконец.]
З такої близької відстані чути голос цієї штуки було ще дивніше.
[Ти поставив правильне запитання.]
Потім статуя посміхнулася. У виразі її обличчя не було ні краплі страху, хоч у неї і було відрубано кілька рук, і прямо під підборіддям в неї спирався меч.
"А може, справжнє тіло десь в іншому місці?" - Джін Ву своїм засиленим сприйняттям прошарав навколо, але він не зміг уловити ніякої іншої аури. Якщо ж справжнє тіло і було десь там, то Джін Ву не міг навіть уявити, яку неймовірну техніку цей хтось використовує, щоб так бездоганно приховувати це зв'язок.
Статуя ангела з посмішкою, все ще натягнута на її кам'яну обличчі, продовжувала:
[Відвіт всередині тебе.]
"...в мені?" - до цього Джін Ву постійно дивився на свого допитованого, хвилюючись, що він спробує викинути ще якийсь дешевий трюк. Але коли він почув це, його погляд став ще гіршим.
Він чотири роки прожив як найнижчий мисливець, і йому доводилося боротися з безліччю ворогів, які були сильнішими за нього і могли миттєво з ним покінчити.
Хоч він і був оцінений як мисливець рівня E... Або ще гірше - найгірший серед рівня E, Джин Ву все ж якось украдався виживати всі ці чотири роки, поки хоробро блукав по різних підземель. А це було нелегко. Смерть чекала його на кожному куті, але він все ж умудрявся повертатися від неї кожного разу.
Це стало можливим лише завдяки його інтуїції, яка відточила багато моментів на грані життя і смерті. Саме вона допомагала йому вибрати кращі варіанти з найгірших.
І його ультра-тонна інтуїція попереджала про якісь зміни в атмосфері. І точно...
*тиль
У його голові різко пролунав механічний писк, який супроводжується звичайним голосом системи. Це точно не голос боввана ангела. Він ясно чув монотонний жіночий голос.
[Зупиняємо збережені дані в пам'яті системи.
Ви згодні відтворити запис?] (Да/Ні)
Це був не лише голос, але й повідомлення. Воно пропонувало йому відповісти "Так" або "Ні".
Літери "Д" і "Н" ліниво висіли перед його очима, ніби терпеливо очікуючи на відповідь.
"Що ж це...?"
Що ця чортова річ намагалася зробити цього разу? Джін Ву відвернув очі від повідомлення і подивився на статую ангела. Усмішка вже зникла з її обличчя. Вона заговорила з ним зовсім несприйнятливо:
- Рішення за тобою.
На відміну від того, що було раніше, її голос вже звучав окремо від системи. Механічний, відривливий чоловічий голос вдарив по його барабанним перетинкам. Я почув цю пропозицію, Джін Ву на деякий час замовк.
"Денні, збережені в пам'яті системи, хм..."
У системи що, був свій файл збереження, як у різних відеоіграх чи щось схоже? І як він міг побачити те, що зберігалося в цьому файлі?
"..."