Чим більше він зосереджувався на битві, тим повільніше ставали рухами кам’яних статуй. З іншого боку, його власні рухи ставали все швидшими і швидше.
Тоді він раптом відчув холодок на своїй шиї.
"Ззаду!" - і Джін Ву підстрибнув вище голови статуї, яка намагалася напасти на нього зі спини. Як тільки він все ще був у повітрі, то легко відрубав їй голову.
— Шшшик...
Завдяки характеристикі "Сенсоріка" Джін Ву зміг відчути наміри його ворогів, які намагалися атакувати зі сліпих зон.
— Хааао! - Він голосно видихнув.
Його тіло було натреноване до абсолютної межі. Кожна клітка відреагувала на рухи цих кам’яних статуй. Очі мисливця загорілися лютим вогнем.
Він, нарешті, почав прореювати натовпи статуй, блокуючи, відбиваючи або ігноруючись від їх постійних і безперервних атак.
"Як би саме для цього моменту..." - у нього було відчуття, ніби "котрі мечники Короля демонів" були створені якраз для цієї битви. Він з комфортом тримав їх у своїх руках і легко розрубував ними кінцівки та тіла статуй, зроблені зі твердого каменю.
Джін Ву відчував, як його тіло, розум, всі його клечки і навіть мечі стали одним цілим. Він постійно рухався, торцював туди і назад.
Статуя ангела, яка мовчки і з цікавістю спостерігала за чудовими рухами Джін Ву, здригнулася.
"Як він може так рухатися, з його простим людським тілом...?" - і ухмілля, що ще недавно зникла з її обличчя, знову повернулася та стала далі. Статуя знала, що зробила правильний вибір.
Але все ж було рано, ще занадто рано до кінця випробування.
Статуя ангела обернулася. Вона зустрілася з очима величезного боввана бога, що сидів позаду на троні. Ця жінка мовчала, але тепер почала витравлювати моторошну аура.
Потім вона міцно вхопилася за підложенники свого трону і повільно встала.
— КкуууУгуґууву!
Вона була гігантською, і просто побачивши, як вона піднімається, по спині починали бігати мурашки.
— ТОП.
Статуя бога зробила свій перший крок. І з грюкоту задрижала вся кімната храму.
—ТОП, тоОП.
Статуя бога була настільки величезною, що їй не потрібно було довго йти до місця, де перебував мисливець. На той час довкола нього вже лежали численні невеличкі горщики з кам’яних статуй.
Статуя бога зупинилася перед ним і занесла свою праву руку.
Приблизно в той же час Джін Ву у самому розпал шаленої бійки з кам'яними статуями, відчув, що біля нього щось змінилося.
Він зрозумів, що чомусь все навколо нього потемніло і підняв голову. - "...?"
Він побачив величезну долоню, яка наближається. Статуя бога плескнула по землі, ніби зовсім не турбуючись про сусідні Джін Ву кам’яних статуях.
— ГРЕРРР...
Хлопець швидко відскочив убік, щоб вийти з зони ураження атаки цієї гігантської руки. Він кілька разів перекотився по землі, перш ніж знову схопився на ноги. Його обличчя огрубіло, коли він подивився на статую бога.
"То ж був і цей хлопець".
Потім Джін Ву опустив очі назад, і побачив, як на нього падало близько сотні ще живих кам'яних статуй. Вони відразу опинилися прямо перед ним.
На приголомшливій швидкості на нього неслися залізна шпилька. Він легко відбив її кінчиком свого меча. Потім ковзнув вперед, ніби він катався на льоду, і відсік статуї з шпилькою голову.
— Дычь!
Відрубана голова боввана впала на підлогу. Інші статуї, як по сигналу, кинулися на Джин Ву. Вони нагадували зграї диких, але дуже організованих тварин. Але насправді вони були не тими статуями.
Джін Ву відчув, як у нього всі волоски на тілі встали дибком. Мисливець смикнувся від поганого передчуття і різко підняв голову.
"...!!" -над ним нависла кам'яна громада.
У Божих очах статуї горіли червоні вогники, що пробиралися до кісток.
"Повертатися... вже запізно," - сказав Джін Ву.
Його мозок швидко прорахував, що всі його шляхи до відходу були б перекриті кам'яними статуями. І, якби він зробив тільки один невірний рух... Якщо б таке сталося - шанси, що його розплавить цей лазерний променя або ж що це там було, були занадто високі.
"Ну тоді..." - Джін Ву швидко встромив свій меч у підлогу і звільнився лівою рукою, помахнув у бік наступних кам'яних статуй.
"Рука Правителя!" - і п'ять статуй потрапили під дію уміння та сліпили в повітрі.
— Тілинь!
[Навик: "Рука Правителя" було удосконалити перед останньою статуєю - влада правителя".]
"Чудово!" - це на мить занепокоїло.
На жаль, тоді він не мав навіть секунди для того, щоб удосконалювати своє вміння. Джин Ву швидко встановив такий саморобний щит з кам’яних статуй на траєкторії погляду статуї бога.
— Бжжиию!
Як він і очікував, з очей статуї бога вистрілили червоні лазерні промені.
— ЧчжууУ!
Не минуло й секунди, як щит сліпий з кам'яних статуй розтанув. Але Джин Ву успішно використав цей короткий момент, щоб вискочити з зони ураження смертоносних променів.
Він відреагував вміння "Власть Правителя", і тліючі останки статуй впали на підлогу.
— Пыдь!
Джін Ву повністю переглянув свою тактику. Він вже переконався, що статуя бога могла повністю знищити ці кам’яні статуї за дуже короткий час.
"Як я і думав, зараз головне було б позбутися цієї статуї бога."
Його наступна мета була очевидна. Перш ніж статуя бога вдруге вистрелила, хлопець з силою відштовхнувся від землі і рвався вперед.
"Більний Бег!
— Тадададада...
Швидкість рухів Джин Ву і без того вже була неймовірною, але з активованим умінням вона миттєво перевершила той рівень, який статуя бога могла побачити своїм сприйняттям.
Джин Ву в мить оку доходив до основи боввана бога і до краю напружувати м'язи ніг. Сидячи, він зібрав неймовірну кількість енергії для майбутнього стрибка.
У нього була лише одна спроба.
Без сумніву, коли б він опинився в повітрі, то набагато важче було б відлетіти на величезній швидкості лазерних променів. Все-таки, вільно переміщатися в повітрі було неможливо.
Але знову ж таки, хіба він вже не отримав цей корисний урок?
Якби він не брав на себе якісь ризики, то не зміг би знайти жодних можливостей.
"Ось чому..." - губи Джін Ву були щільно стиснуті, коли він з силою відштовхнувся від землі.
Він злетів вгору, як запущена ракета.
"...да розходилися ти вже!" - задумливо побажав він статуї.