На жаль, він уже не міг мріяти про це. Оскільки вже був мисливець, який краще підходив для такого титулу. Та й серйозно, що він міг з цим вдіяти? Але той хлопець був мисливцем бойового типу, а Орлів підтримував.
Потрібно було всього лише стати кращим у своїй області, ось і все.
"Так, так!" - злегка захопившись своїми міркуваннями, Юрію Орлів вийняв з внутрішньої кишені фляж розміром з долоню. Коли він відкрив кришку, вийшов різкий запах горілки.
- Пане Орлів! Алкоголь...? — Один з працівників Асоціації, який наглядав за російським наглядом, злякався і намагався зупинити його.
Але Орлів тільки люто глянув на салагу-японця. - Це святковий тост, розумієш? Тост! Так що розслабся, гаразд? Тому що дуже скоро я влаштую найбільше видовище на планеті.
— І-і все-таки... - помножив японець.
— Эй, хочеш ковток? Я кажу тобі, що ти переживаєш за себе одним махом і намагаєшся випаруватися. Орлів обхопив його рукою за плечі та запропонував горілку. Президент Асоціації Мацумото Шігео, дивлячись на це видовище, здригнувся.
"Тільки подумати, що доля Японії залежить від цього чоловіка..." - і він мовчки клацнув мовою.
Тоді запитав у одного чоловіка зі своєї свити, що стояв поруч.
- Скільки мисливців рівня S зараз чекають?
— Трое, сэр.
— Трое, хм... - З десяти живих мисливців рівня S на поклик Асоціації відповіли тільки три. Президент насупився і зморшки на його обличчі стали ще глибше.
Коли рейд на острів Чеджу завдав катастрофічного удару японській спільноті мисливців, його вплив різко знизився до самого дна.
Дехто навіть уголос стверджував, що це Мацумото Шіґео послав мисливців рівня S на вірну смерть і осліпив від власної пожадливості. І більшість залишків високорівних мисливців відвернулися від нього.
Вони навіть висунули ультиматум, що до тих пір, поки він залишається на посту президента, вони більше не будуть реагувати на накази Асоціації.
"Якби Гото-кун все ще був зі мною..." - і Мацумото стиснув свої тремтячі кулаки. Для нього смерть Ґото Рюджі була надто болісною втратою. Вбитий мисливець був правою рукою президента.
"Але саме тому..." - тепер вирішувалося і його майбутнє.
...це чому те, що відбувається сьогодні було вдвічі важливим для нього.
Якщо ці зусилля Асоціації призведуть до блокування Врат рівня S, він міг би скористатися цією ситуацією, щоб знову попрямувати вгору.
"Го Гун Хи... І потім Сон Джін Ву," - він ненавидів їх.
У разі успіху він міг би знайти спосіб розплатитися за все приниження, а навіть більше з тими, хто зруйнував його майбутнє.
"Я обов'язково..."
Однозначно, це мало спрацювати.
Мацумото знову глянув на Врата, і його вираз став ще похмурішим. Один з його помічників подивився на годинник і шепнув йому.
— Сер, до втечі з підземелля три хвилини.
— Зрозумів, — кивнув Мацумото. В його голові продавалася безчислена низка думок, коли він дивився на ці величезні Ворота.
Дві хвилини, одна хвилина п'ятдесят дев'ять секунд, 50 вісім секунд...
Час, повне напруженості, здавалося, тягнулося дуже довго. І незабаром чорна "стіна", що покривала Ворота, почала розмити.
Всі репортери хором закричали.
— А, аа!
— Гей, Ворота відкриваються!
- Вони... Вони виходять!
***
— Сынок?
Джін Ву вже було збирався тихо піднятися, але мовчки сів назад, коли до нього звернулася мама. — Да, мам?
Мама переклала погляд з телевізора на Джін Ву. По новинах уже якийсь час показували спеціальний репортаж про Ворота рівня S в Японії.
Зараз якраз йшов репортаж про втечу з підземелля, який повинен був статися з хвилини на хвилину.
- Ти ж не намагався зараз... піти кудись, адже так?
Інтуїція його матері іноді була сильнішою, ніж у високорівневих мисливців. Він трохи здригнувся, але відповів, що не зробив би нічого поганого: « Ти знаєш, мені потрібно дотримуватися обіцянки.
— Обіцяти? У такий день?
— Я давно його дав, мам. Я подумав, що ці Ворота все одно відкриваються в Японії і нас це не торкнеться. Тому я не став нічого відміняти.
Мама все ще дивилася на нього. По ній було видно, що він її не переконав. Але технічно, він їй не брехав.
"Це ж свого роду обіцянка, яку я дав системі, так само?" - подумав хлопець.
Мама продовжувала пильно дивитися на нього. Потім вона запитала свого сина: « Мені ж не треба за тебе турбуватися, чи не так? »
« Звичайно, мамо », — впевнено відповів її мисливець. Він нарощував свою силу тільки заради цього. Мама, побачивши тверду впевненість у його очах, посміхнулася йому тепло, — будь обережний, синку.
Джін Ву з ентузіазмом усміхнувся: — Скоро повернуся, мамо.
Потім він піднявся і швидко вийшов з дому.
Його сім’ї були на дев’ятому поверсі, і він уперше подумав про те, як довго спускається ліфт.
Він відчув, як його очікування в ньому зростають і тривога. Хто знає, якого роду підземелля відкриє цей чорний ключ.
— Тіннь!
Двері ліфта відкрилися. Внизу стояв чоловік, якого він ніколи раніше не бачив. Незнайомець автоматично підняв голову, і їх погляди ненадовго зустрілися.
Мабуть, він був з тих небагатьох, хто не знав, що в цьому будинку живе мисливець рівня S. Тому що, як тільки він дізнався обличчя Джин Ву, у нього очі ледь на лоб не вилізли.