— Де-небудь... наодинці? — І, подивившись на нього з боку в бік, Ча Гаен залилася фарбою. Джін Ву теж пошкодував.
"Як же так вийшло, що все тут таке..." - зраджувався хлопець.
Звичайно ж, вони були в такому місці, де все навколо зовсім не підходило для того, щоб пара молодих хлопців могла кудись зайти.
Перед тим як ця незручна ситуація стала ще гіршою, Джін Ву швидко знайшов рішення.
Чому б нам не повернутися до кабінету гільдії?
— А, так, — закивала Ча Хаен.
Джін Ву на мить подумав, що те, як вона почервоніла, киває головою, виглядає досить мило. Але все ж він швидко розгорнувся в сторону офісу.
— Пошли?
— Ладно.
Джін Ву почав йти назад по тому ж шляху, який вони з Ча Хаен щойно пройшли. Виявилося, що вони встигли пробігти дуже мало. І хлопець в черговий раз згадав, що вона теж, як і він сам, була мисливкою S-ранга.
"Вау, ми дійсно далеко забігли, чи не так?" - хоч для нього це і відчувалося, як мить. Але тепер їм потрібно було не менше десяти хвилин йти з нормальною швидкістю для того, щоб повернутися до його офісу.
Офіс гільдії стояв на третьому поверсі. Джін Ву приклав палець до електронного замка. Замок тихо клацнув і двері відчинилися.
Він уже збирався йти прямо до залу для переговорів, але йому довелося зупинитися. Подивившись на Ча Хаен, він побачив, що вона все ще стоїть у дверях.
- ...?
Джін Ву мовчазно втупився на неї, ніби питаючи "Ти не заходиш?"
— Хіба там не темновато? — з сумом сказала дівчина.
і тоді Джін Ву зрозумів, що всередині офісу було темно.
Для нього це не мало значення. Звичайні рівні темряви не впливали на його зір, так що таке іноді траплялося. Що ж до мисливиці Ча, може вона не так добре орієнтувалася в темряві, як він.
— Щелк!
Він дёрнув рубильник і приміщення яскраво світилося. Дівчина заглянула всередину в освітлене приміщення і обережно запитала:
— У офісі нікого немає?
— Заступник вирішив залишитися там, де були Ворта.
— У вас усього двоє людей в ні... - і Ча Хаен обірвала пропозицію, побачивши на обличчі Джін Ву вираз, в якому читалися: "І яка проблема?"
- Ні, ні.
Ча Хеен почала розуміти, що загальні принципи цього світу були неприйнятними для людини, яка стоїть перед нею.
"Мінка," - і вже збираючись увійти в офіс гільдії, вона різко зупинилася -- "Хіба це не означає, що у цьому будинку зараз тільки я та містер Сон Джин Ву?"
Погляд Ча Гаен миттєво став напруженим. У той же час вона усвідомила, що вже давно не відчувала такого хвилювання.
"Може, це навіть вперше з тих пір як я стала пробудженою..."
Як багато чоловіків у цьому світі могли змусити її відчути таке хвилювання? Особливо тепер, коли вона вже була визнана однією з найсильніших серед мисливців S-ранга?
Чомусь у неї в голові почали крутитися його слова "де-небудь наодинці", і вона почала замислюватись про їх сенс. Її серце постійно билося. І вона почала хихикати, раптово усвідомивши, що вона вже поводиться не як мисливиця S-ранга, а просто як звичайна дівчина.
— Кхе-кхе, - Джін Ву подивився на Ча Хаен, яка з усіх сил намагається придушити свої смішки і недоумливо нахилив голову вбік.
"Так смішно, що у нього гільдії всього дві людини?" - не зрозумів він.
Але знову ж таки, вона була у складі найкращого гільдії Південної Кореї. Там було багато мисливців і вони працювали разом. Так що з її точки зору такий пристрій його гільдії цілком міг виглядати, як абсолютно незбагненний.
Тож Джін Ву перестав думати про це і зайшов у переговорну. Він посадив мисливицю в крісло і сам сів навпроти неї.
Тепер, коли атмосфера в переговорній стала більш відчутною для них обох, він почав ставити свої запитання.
розкажи мені. Що сталося? — Це було достатньо, щоб повністю перевернути все на інший лад. Як же можливо, що мисливець Мін Бюн Гу залишив тобі послання для мене?
Обличчя Джин Ву було серйозним. Він її не дуже добре знав. Але в нього склалося враження, що вона не стала б брехати і базікати тільки потім, щоб привернути його увагу. Ось чому він став набагато серйознішим.
—... — Ча Хаен довго не відповідала.
Можливо, їй потрібно було часу на роздуми. Або ж вона просто не знала, з чого почати. Тому їй потрібно було трохи почекати, перш ніж вона змогла заговорити.
— Того дня... — и мисливиця, наконец, підняла голову і подивилася на Джин Ву. У неї були сльози. Коли хлопець це побачив, він про себе подумав, що варто хоча б трохи уточнити, з чого їй краще почати.
Ча Хаен тихо заговорила.
- Я чула його голос.
Вона згадала, як її затягнуло все глибше в нескінченну темряву. Але її падіння зупинила руку хілера Мін Бюн Гу.
- Мисливець... Мін Бюн Гу? - запитала дівчина.
Мін Бюн Ґу повільно кивнув.
Ча Геен знадобилося деякий час, щоб переконатися, що це дійсно Мін Бюн Гу. Її збило з пантелику, що він був у незнайомій їй чорній броні. Якби не його відкрите обличчя, вона б ніколи не здогадалася, що це він.
А Ча Хаен у замішанні запитала: « Де... Де ми?
— Я не знаю. Але тільки знаю, що трапиться, якщо відпущу твою руку - відповів хілер.
Хоч мисливиця вже збиралася подивитись вниз, Мін Бюн Гу поспішно зупинив її: « Не дивися!
— Не поняла? — Ча Хаен злякалася і швидко підняла погляд на нього. Мін Бюн Ґу з сумним обличчям пояснив: « Якщо ти довго дивитимешся вниз, то одного дня побачиш, що не можеш підняти погляд вгору.
Коли він це сказав, вона прочитала на його обличчі певне відчуття, яке відчували майже як свого роду тугу. Воно бражалося в його очах.
"Ні, не може бути..." - і вона почала згадувати ту сцену, через мить після якої втратила свідомість.
Рейд на острові Чеджу.
Мурашина королева.
І раптова поява справді жахливої мурашки-монстра.
Вона відчула, що до неї наближається щось жахливе і потім її накрила темрява.
— Я... Вона померла? - запитала мисливця.
Мін Бюн Гу похитав головою: - Ні, ще ні.
- А що щодо тебе, мисливець Мін Бюн Гу-нім?
Він не відповів. Натомість він перервав чергу її запитань.
- У нас залишилось трохи часу, так що дозволь мені перейти до самої суті.
Мабуть, це був його єдиний шанс. І якщо б він його пропустив, то вже ніколи не зміг би передати це послання. Вираз обличчя Мін Бюн Гу був нетерплячим, навіть коли він сказав їй: « Прошу, передай це мисливцю Сон Джин Ву.
"Сон Джин Ву ...?" - Ча Гаен заплуталася, несподівано почувши тут його ім'я.