Ніхто не міг зрозуміти, що сталося.
Учні стояли розтулити рот.
Щось неймовірне трапилося. Однокласники Джін На закрили очі, щоб не дивитися на жахливу картину. Всі були впевнені, що орк зараз вб'є дівчинку. Но... Незрозуміло звідки, безшумно і без попередження з'явилися солдати в чорних доспеках. Зараз вони стояли між нею і орками.
Стоп, солдати?
Ні, чи можна було називати їх солдатами?
Ці тіньові солдати більше повертались на орків, які зараз атакували їх, ніж на солдатів. Але все-таки відмінності були. Вони набагато перевищували орків розміром, і їхня шкіра відливала червоним кольором, а не зеленим.
Той жахливий орк, який раніше залякував учнів, зараз стояв перед величезним орком в чорних доспеках. І виглядав, як кодуючий підліток.
Він був безсилий перед цим велетнем. І покірно чекав своєї долі.
Тенові солдати, сховані Джін Ву в тіні сестри були верховними орками. У свій час вони відповідали за супровод мага ранга боса Великого Клека в вищому підземеллї. Звичайно, серед його сувоїв були найкращі з кращих воїнів.
Іншими словами, хіба один середньостатистичний орк наважитися піти вразити проти вищих орків?
Це було з розряду речей, які ніколи не відбудуться.
Вищий орк вже продемонстрував свою силу загарбникам. Лише одного удару кулаком вистачило, щоб можна було побачити різницю між його величезною силою і їх. Спротив було марно.
— Бабах!
Голова орка була без труднощів пробита одним ударом. Він впав на підлогу класу. Навколо нього була величезна червона лужечка.
Учні стояли ні живі, ані мертві. Всі були шоковані.
"Кха!"
Жахливий монстр, який буквально кілька секунд тому погрожував їм життя, був мертвий. Зараз він сам був розбитий ще одним, більш страшним монстром.
Учні заціпеніли. Шок і страх просто заскокали. Це не давало їм можливості адекватно оцінювати ситуацію. Вони могли лише мовчки стояти і дивитися.
Але серед них був один чоловік, який все зрозумів.
Тільки Джин На здогадалася про значення чорної зброї і звідки вони могли взятися. Дівчинка з полегшенням розплакалась, коли зрозуміла це.
«Братик? Це був братик....?
Джин На явно могла відчути сліди магії свого брата в вищих орках. Вони захищали її.
— Кирр...
Два вищих орки, які стояли за Джін На, навіть не тронулися з місця, хоча навколо йшло бій. Вони залишалися на місцях, нагадуючи охорону.
У цей час вищий орк, той самий, який раніше розбив голову командира розвідників орків, повернувся і схопив двох позосталих орла.
— Кррр!
— Киаак!
Два орки, схоплені ним, відчайдушно намагалися боротися і вирватися з його величезних лап.
Однак вони настільки ослабли, що вище орк і головою не поворухував їх. Він просто здав їхні голови і розморозив їх.
— Хрыщь!
Невдовзі після цього два трупи впали по черзі на півкласу.
— Бубух.
— Бубух.
Орки, які були в класі, раптово знищили.
І все закінчилося.
Вислічені орки більше не рухалися з місця, але при цьому продовжували стояти навколо Джін На.
І все це сталося протягом кількох секунд!
Зрештою учні почали поступово заспокоюватися. Потрохи, трохи підлітки почали обмінюватися тривожними поглядами.
« Що? Що це?»
"Ці монстри нас що, врятували?"
« Вони що, зараз захистили нас? »
Принаймні, було цілком собі очевидно, що монстри, одягнені в чорні обладунки не збиралися нападати на них і завдавати їм будь-якої шкоди.
— А брат? А де зараз мій брат? - відвернулася Джін На до орків. Вона шукала очима Джін Ву, але його не було видно. Орки не могли дати їй відповіді на ці запитання.
— Братик! — покликала дівчинка.
Раптом вона почула якийсь шум. Думаючи, що це її брат, Джін На рушила в ту сторону. Але тіньові орки відразу ж зупинили її, як би захистити від того, що може очікувати її там.
- ...?
Джін на запитання подивилася на найближчого до неї високого орка, і він відповів лише похитав головою.
Вони не могли її нікуди відпустити. Для цих вищих орків безпека Джин На була найважливішою річчю.
Вони не могли дозволити їй просто так взяти і спробувати покинути цю небезпечну будівлю. Тепер воно кишило ворогами всередині і навколо нього.
Ні, навіть не так. Небезпека була ще ближче.
У цей момент Джин На і всі учні почули кроки. Вони роздавалися за межами класу. Хтось піднімався по сходах.
Крок, крок, кроки.
Крок, крок, кроки.
Вони виснули солдати-орки тут же витягли через спини заховану там зброю.
Увесь цей час учні пильно стежили за вищими орками, які готувалися до битви. Вони також почали нервуватись, неначе вони теж як орки повинні зустріти близького ворога. Але вони також з цікавістю чекали появи ворогів, які мали б воювати вище орків.
У підлітковому віці з’явилась надія, що вони зможуть вижити.
Всі вони до одного відчули полегшення від того, що на їхньому боці є сильний союзник, здатний захистити їх.
Але їхній страх ще не минув. Багато дітей стояли зі сльозами на очах. У більшості людей все ще можна було читати різні емоції, як - от страх, тривога і смуток.
- Ах. ...хнык...
З усіх боків чувся тихий плач. Поступово він ставав дедалі голоснішим. Чулися судомні всхлини і зітхання.
Тим часом кроки ставали все ближчими.
Крок, крок, кроки.
Орки, які розійшлися по всій школі, почули істошні крикнули своїх товаришів. Тепер вони збиралися біля класу, щоб дізнатися, що сталося.
***
Сигнал продовжував діяти.
Вишукані воїни орки, які були відповідальні за безпеку його сестрички і її супроводжувач, зараз надсилали дуже сильний сигнал.
« Щось могло статися з Джіном На?» — запитав Джин Ву.
— Мисливець Сон? -Чон Йе Рим продовжувала з стурбованим видом звати Джин Ву на ім'я.
- ......
Хлопець прикусив губу від напруженості. Він висихав зуби і мовчки пройшов повз неї.
У дівчини навіть голова захворіла.
« Що у цього хлопця на думці? »
Вона побачила, як раптово поведінка мисливця, який щойно спокійно стояв перед нею зі сумним виглядом, змінилася.
Зараз, просто при погляді на його обличчя можна було без праці відразу помітити тривожний вираз. Ще хвилину тому його погляд був іншим.
"Зачекайте..." - подумала Чое Рим.
Сон Джин Ву адже мисливець ранга S!
Варто звернути особливу увагу на те, що він ні з того повернувся і почав дивно поводитися в брамах.
У такому випадку, чи не помітив він щось, чого вони всі не змогли помітити на тій ділянці шляху, який нещодавно пройшли.
Коли дівчина думала про невідому небезпеку, то почала нервуватись.
"Мм?"
Чон Юн Тхе почув, що до нього хтось наближається. Він озирнувся і побачив свого заступника.
— Братан, пан мисливець чомусь йде в нашу сторону!
— Що? - Пак Чон Су зупинився. Треба було дізнатися, чому Джін В.
Звичайно, як тільки зупинився командир рейди, всі його учасники також замерли в очікуванні.
"Чого це мисливець Сон Джин Ву так раптово...?" - заволав кожен.
Пак Чон Су озирнувся на наближається Джін Ву. Але, випадково зустрівшись з ним очима, він відчув, як від одного погляду мисливця у нього ком в горлі встав, і він дещо його проковтнув.
"Кха!"