Пак Чон Су був сповнений рішучості досягти свого. Він вирішив не відступати від слів, які зовсім недавно зробив. Гільдмас дуже важливий був позитивним результатом у цьому питанні.
В основному, в будь-якому підземеллї найбільший урон завжди отримують від Босса.
Для того щоб мінімізувати ступінь втрати для гільдії від такого небезпечного рейди, Пак Чон Су і прийняв рішення. А саме - доручити потурбуватися про Боссе підземелля Сон Джин Ву.
« Ведь, якщо сила мисливця Сон Джин Воу така ж велика, як і було показано під час битви з мурашною армією, то він зміг би сам впоратися з Боссом монстрів, вірно?» - "
Тепер він з хвилюванням чекав відповіді S-рангового. Але той не спішав.
Пак Чон Су стояв з сумним видом. Він змирився з тим, що його пропозиція може бути відкинена.
Через напружене очікування гільдмайстра розболілася голова, а навіть почала дихати. Через те що Джін Ву сильно тягнув пазурі.
"Кхм..."
Молодий мисливець неодноразово піднімав руку і з задумливим виглядом чесал свій підборіддя. При цьому, ніби вирішуючи дилему, брукав брови. Але насправді хлопець просто прикривав рот рукою, щоб приховати свою посмішку.
Він робив це лише для того, щоб зберегти серйозний і стурбований вигляд.
Операція пройшла успішно.
У цей момент пак Чон Су не знав куди себе взяти і чим зайнятися. Він стиснув свої долоні, які покрилися потім, і повністю зосередився на майбутньому рішення Джін Ву.
Зрештою Джін В зітхнув і промовив з таким видом, ніби у нього не залишалося іншого вибору.
— Ладно.
І потім додав.
- Я хочу сказати, що зроблю це.
Пак Чон Су підстрибнув на місці від його слів. Він стиснув руки в кулаки і трохи потрясав ними.
"Отже!" - сказав чоловік.
Як тільки він отримав згоду Джін Ву, всі переживання і тривоги, які були у нього, здавалося, як рукою зняв.
Чому він так турбувався цією проблемою?
Він мав зробити це з самого початку.
З того моменту як він залишив Пусан, це був перший раз, коли губи Пак Чон Су розтягнулися в широкому усмішку і обличчя стало більш радісним.
Залишалося тільки зв'язатися з Асоціацією і отримати дозвіл на зачистку підземелля.
Тепер, коли Сон Джін Ву вирішив приєднатися до них, в рейди не повинно було залишитися нічого небезпечного, тепер йому ніщо не має перешкоджати.
- Вже минуло досить часу з того моменту, як ми знайшли ворота. Нам потрібно почати рейд не пізніше завтрашнього дня.
- Тоді побачимося завтра.
— А.
Як тільки було зрозуміло, що розмова закінчилася, Пак Чон Су поспішно додав те, про що він думав вже давно.
— Якщо вже на те пішло, в нашій машині достатньо місця ще на одного. Як щодо того, щоб поїхати разом?
Якщо вони все одно повинні будуть зустрітися вже завтра, чи не краще буде уже зараз діяти разом, а не домовлятися зайвий раз ще й про місце зустрічі.
Так думав Пак Чон Су про себе і збирався запропонувати супроводжувати мисливця.
- Ми особисто для вас знімемо готель вищого класу з віп-комнатою і оплатимо її.
Проте Джін Ву не хотів погоджуватися на це, бо йому не потрібно було робити таку довгу подорож автомобілем. Йому було достатньо помістити одного зі своїх тихих солдатів в тінь Пак Чон Су і все, проблема була б вже вирішена.
І ніякої йому втрати часу, і ніякого затримки в дорозі, ніяких незручностей.
Джін Ву подивився вниз на підлогу, на тіньовий круг, який відкидав Пак Чон Су, і обережно обернув навколо нього тіні свого тенденового солдата, поміщаючи його всередину.
— У мене заплановано деякі справи, тому мені важко поїхати туди сьогодні ввечері, — відповів він.
— Аха.
— Але хіба ж не існує ніяких справ, які б ви могли пропустити чи скасувати? Якщо тільки ви самі не є майстром гільдії.
У цей момент.
Чон Юн Тхе, віце-президент гільдії Рицарей, який тільки зайшов, раптом голосно закричав. Він почав швидко наближатися до них, перетинаючи весь зал засідання.
— Бра, братан!
Пак Чон Су, який був дуже здивований його несподіваним криком, швидко обернувся.
- Що? Що?
- Ваша тінь щойно зрушилася! Вона просто взяла і перемістилася з одного боку на інший.
Пак Чон Су на мить поспішив від таких слів, потім швидко схопився і втупився на Чон Юн Тхе.
— Юн Тхе....ти що, пив?
- ...
Чон Юн Тхе, який відчув, як змінився настрій його братана, не зміг нічого сказати. Щоб довести свою тверезість, він кілька разів торкався свого носа кінчиком вказівного пальця. Але промазав разок.
— Ты пил, я питаю?
- Ну там, у зоні відпочинку, я випив лише дві пляшечки пива, нічого такого.
- Хіба я не казав тобі раніше, що коли я займаюсь бізнесом ти повинен поводитися обережніше?
— Извини меня, брат.
Пак Чон Су схопив голову Чон Юнн Тхе. Поклонившись сам, змусив і його схилити голову, надавши йому на потилицю, перед Джін Ву.
- Вибачте нас, пане мисливець.
Пак Чон Су притиснув руку до голови Чон Юн Тхе і надавив сильніше, змусивши прогнутися ще більше.
- Він дійсно дуже хороший хлопець. Але коли він вип'є, він базікає таку нісенітницю. Тоді його просто неможливо зупинити. Ви, напевно, були здивовані, вибачте за це.
— Нет, все в порядке. Іноді тінь може рухатися.
І на такій теплій ноті вони повинні були б закінчитися.
Але тут.
Телефон Джин Ву, який лежав весь цей час на столі завибрував.
— Бззза...
« Хто це? »
Джін Ву подивився на вхідний виклик, але там був номер, який він до цього ніколи раніше не зустрічав.
- Ви не проти, якщо я відлучуся щоб поговорити?
— Так, звичайно.
Джін Ву, який попросив зрозуміти його гостей, швидко взяв телефон і вийшов з залу засідання. Пак Чон Су та Чон Юн Тхе, які підняли таку раптову метушню, і пережили вже через це багато напружених моментів, одночасно з полегшенням випали.
Потім, відразу ж після цього, Чон Юн Тхе пробурмотів собі під ніс:
- Але тінь справді ворушилася...
— Харе а!
Чон Юн Тхе хотів ще щось додати, але подивившись в очі Пак Чан Су, захлопнув свій рот.
Після хвилини мовчання.
Чон Юн Тхе, якому було цікаво дізнатися про результати переговорів з Сон Джин Ву, першим відкрив рот і запитав.
— Братан, ну так що, все ок?
- Чого це ти розпережився, що там таке? Ми вирішили співпрацювати.
Це чудово!
Обличчя Чон Юн Тхе, який теж дуже переживав з цього приводу, відразу стало веселішим.
Він знову запитав, бо просто не міг мовчати. Йому було дуже цікаво.
— Але хіба ви не хотіли запропонувати йому вступити в нашу гільдію?
— Ні, я не пропонував йому. Тому що цей хлопець збирається створити власну гільдію.
Пак Чон Су побачив файл (списків претендентів на членство в гільдії), який лежав на столі. Він згадав, що він колись так само як і Джін Ву проводив таке опитування.
Чон Юн Тхе хіхкнув.
— Зараз, коли Гільдій і так багато, до того ж є й великі гільдії з якими дуже важко конкурувати, він вирішив створити свою? Цікаво, скільки часу у нього піде, щоб піднятися? Якби він прийшов у нашу гільдію, з ним могли б поводитися як з королем.
— Я теж так думаю, — сказав його брат.