Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Підняти рівень поодинці

ТОМ Г. Глава 5. Частина 2

Прочитано 0% главы

Як же дивно, почувши адресу від свого співробітника, обличчя Ґо Гун Хі закрило.

Хіба офіс гільдії Мисливців Сон Джин Ву не поруч?

Джін Ву перебував у роздумах. Він не звертав уваги на те, що машини поруч з ним зупинялися один перед одним. Бампер до бампера.

Він все думав про цю жінку.

Ця тітонька. Вона щось бачила.

Леді Селнер. Жінка, яка бачила неймовірну кількість сильних мисливців. Навіть національний рівень. Побачивши його, вона злякалася так, що не могла дивитися йому в очі. Що вона в них побачила? Сліди системи? Навіть якщо система і просила від нього чогось складного, нічого страшного в цьому не було

“Я боюся, що вона мені дуже допоможе.

Але як це виглядає в очах інших? Він згадав слова заступника директора:

- Ми можемо зв'язатися з вами пізніше?

Як тільки жінка почула його слова, все її тіло затремтіло. Жах валив з неї, як пару. Здавалося, що якщо він знову вирішить побачити її, леді зробить все, щоб уникнути цього. Мова її тіла говорив про це. Джін Ву стало цікаво. Може, її сили не працювали на ньому? Зрештою, він дуже відрізнявся від інших мисливців.

Якщо справа в цьому, то більше не треба витрачати час.

Він сказав заступнику, що не має жодного сенсу знову зв’язуватися з ним. Після того як він відмовився, з ними попрощався. Загибель заступника все ще була свіжою в пам'яті Джін Ву.

що за проблема з корками? він звернув увагу на те, що відбувається навколо.

Сзирнувши на машини, що стоять перед ним, Джін Ву насуплював брови.

“ Ось тому мені більше подобається метро, а це ще раз він переконався.

Він подумав, що можливо попереду сталася аварія...

Але тут його телефон, підключений до заряду, завибрував. Джін Ву глянув, хто це йому дзвонить.

Президент Асоціації?

Вони бачили один одного всього пару годин тому на траурній службі. Чому він дзвонить йому? Джін Ву відповів.

- Господин мисливець, це Го Гун Хі. - Він почув голос президента.

Президент пояснив, що відбувається в центрі Сеула спокійним голосом.

— Сэр? Врата прямо посеред дороги?

Це мало сенс. Він подумав, що стан трафіку було куди гірше, ніж в звичайна година пік. Джін Ву обернувся назад, у спробі розвернути фургон. На жаль, машини оточили його і навіть зрушилися з місця. Мисливець закачав головою і повернувся вперед. У цей момент, на телефон прийшла оновлена пропозиція, як рукою що зняло все його роздратування.

— За нашими даними, це підземелля рангу В. Пане Мисливець, ви не могли б подбати про нього?.

— Пффф...

Джін Ву помазувавмішок, почувши такі радісні новини.

— Ох.

Йому не слід так радіти з події, що створює такий дискомфорт для мешканців міста. Приховуючи своє щастя, Джін Ву обережно запитав:

— Я можу йти туди без дозволу на рейд?

— Ха, ха, мисливець, а хто видає дозвіл? — почувся сміх президента.

— Асоціація? — запитав мисливець.

— А я по-твоєму хто? — глузливо запитав Ґо Ґун Хі.

Джін Ву помазував смішок і сказав:

—Президент асоціації Мисливців, зрозуміло.

Не хвилюйся про такі дурні речі і заходь у ворота.

- Дякую за підго... Тобто, дякую вам, сер.

Джін Ву стиснув кулаки. Оскільки фургон був у центрі пробки, немає сенсу паркуватися. Покинувши фургон, він пішов слідами магічної сили з врат. Він рушив уперед.

— Так, як ви можете бачити, чорна діра з'явилася в центрі міста...

Згідно з нашими доповідьми, ворота оцінюються в ранг B. Це високорівні ворота, що вимагають втручання гільдії... -повідомлювалось у новинах.

Репортери оточили ворота, аж поки працівники Асоціації та поліцейські обташували місцевість довкола.

— Хм...

Коли Джін Ву проходив повз цілі зашарки з репортерів, строго на вигляд співробітниця органів перешкоджала йому йти дорогою.

— Вибачте, а хто ви? — запитала вона.

Вона штовхнула Джін Ву в груди і впевнено заговорила:

- Не можна просто приходити сюди, як до себе додому!

Проте, як би її маленькі ручки не штовхали його, Джин Ву не зрушився ні на дюйм. Тому вона і зрозуміла, що людина перед нею був мисливцем... Та ще й високоранговим.

— Вы... мисливець?

Джін Ву показав їй свою ліцензію. Очі дівчини швидко розширюються.

— Ранг S? Сон Джин Ву?

Отже це той чоловік, що... Ті мурашки на острові Чеджу... Коли співробітниця зрозуміла, хто стоїть перед нею, то підняла голову. Джин Ву виглядав зовсім інакше, ніж телевізор. Навіть будучи співробітницею Асоціації, вона не змогла дізнатися в ньому S-рангового мисливця. Проте серед натовпу були й ті, хто зміг дізнатися про мисливця.

— А? Це хлопець.. він що?

- Це Сон Джин Ву!

— Сам Сон Джин Ву прийшов розібратися з Ворітами!

Роздратована і втомлена стояти на місці натовп почала дізнаватися обличчя Джин Ву. Люди повеселіли. Деякі з них навіть почали шуміти, особливо ті, що поспішали на зібрання. Однак, незважаючи на реакцію людей, дівчина не змінила свого грубого слова. Через мить роздумів, вона заговорила:

- Чому... Чому ви тут?

- Чому? А чому, взагалі, мисливець може стояти перед воротами? - Здивувався хлопець.

Джін Ву підняв палець і вказав на ворота позаду дівчини. Вона озирнулась і стала ще серйознішою.

https://literna.net/uk/books/254-pidnyati-riven-poodintsi

Предыдущая главаСледующая глава