Він буквально зізнався, що це він був відповідальний за видовище з монстром посеред Сеула пару днів тому. Таким чином, в майбутньому йому стало б можливо пересуватися верхи на Кайсел.
— Розумію, — кивнув президент Асоціації. Вони зрозуміли, що Джін Ву був здатний панувати над силою мертвих монстрів.
"Якщо Мисливець може керувати істотами, які можуть літати, то цілком логічно, що він буде на ньому рухатися."
Він задовольнив свою цікавість. Настав час поговорити про нагальні справи.
- Ти хотів мене бачити?
— Да.
- Що сталося?
- Я знищив усіх мурашок на острові Чеджу.
- Що? — Президент від здивування підскочив, — чи ти сказав би, що перебив усіх цих мурашок?
— Так, — рішуче відповів Джін Ву. — Тепер ви можете коли завгодно поїхати на острів Чеджу.
— Как..?
"Хоча ні, якщо він скористався ними, то тоді я можу це уявити..." - і президент повільно опустився назад в крісло. Перед його очима пройшли численні ряди тіньових підлеглих цього хлопця, яких він тоді бачив на екрані. Якщо він зачищав острів Чеджу з допомогою цієї непереборної сили, то не було б проблем у такий короткий час очистити залишок мурашок.
"Якщо ми тепер можемо йти на острів Чеджу..."
Це означало, що мурашник міг би витягнути тіло Мін Бун Гу. У Ґо Гун Хі на очі навернулися сльози від усвідомлення того, що тіло Мисливця Мін Буна Ґу не було породжене цими комахами.
Потім він протверезно сказав: « Дякую тобі, Мисливець Сон Джин Ву.
У найпрестижчішому готелі Кореї.
Томас виключив репортаж про рейди на острові Чеджу.
Він вже бачив його тричі.
Лаура, його помічниця, яка завжди була поряд з ним, спробувала запитати: « Що ви думаєте?
— Ну. Ти сама бачила запис, що тут ще сказати? — Він відкинувся на спинку дивана і витягнув ноги на кавовому столику.
У нього був роздертий, точений ніс, і густе світле волосся. Хоч він і був у приміщенні, на ньому були темні окуляри. Він ніколи їх не знімав. При цьому він намагався майже завжди посміхатися своєю широкою посмішкою.
— Це не та людина, за якою спостерігав містер Хван?
— Да.
Хіба він не питав нас, які будуть наслідки того, що вб'є когось у Кореї?
— Питав, — і Лаура, яка таємно розслідувала зв’язок між Хваном Дон Су та Сон Джин Ву, представила Томасові всю інформацію, яку змогла дістати.
Їх зв’язувало тільки одне: брат Хвана Дон Су, Хван Дон Сок.
Вони разом з Джіном Ву вирушили в підземелля. Сон Джін Ву вибрався звідти, а від Хвана Дон Сока ніколи більше не було ніяких вістей. У підземеллі могло статися що завгодно. Це було загальноприйнятою думкою по цілому світі.
- Тобто це помста.
- Думаю, що так.
— Я думав, що Хван не виживав. Мені ніколи не розповідали про його брата.
— Здається, містер Хван доклав усіх зусиль, щоб приховати своє з братом споріднення.
— Звучить, ніби він намагався залишити те життя позаду, га?
Якби "захоплення" Хван Дон Сока вислизало назовні, то репутація його брата була б похована.
Лаура тільки замовкла.
- І після всієї цієї заварки на острові Чеджу Хвану буде набагато важче дістатися до Сон Джин Ву. Навіть набагато складніше для всіх, насправді.
- Я теж так думаю.
Томас - це всесвітньо відомий Мисливець і майстер гільдії Іскачів. Через Джін Ву він навіть взяв окрему відпустку, щоб приїхати в цю невелику країну. Точніше, його метою було визначити, що трапиться якщо містер Хван коли-небудь зустрінеться з Сон Джин Ву.
А тепер офіцери різних гільдій звідусіль хотіли взяти корейського S-рангового Мисливця собі. Томас не міг нічого вдіяти, крім як гірко про себе поспілкувати.
- Я так хотів з ним зустрітися, а тут сталося ось це.
- Було б краще, якби ми не допустили і зустрічі містера Хвана з Мисливцем Соном Джин Ву?
— Ну... — Томас посміхнувся, втративши підборіддя, — схоже, що Корея врятувала містера Хвана.
Південна Корея відмовила у в’їзді Хвану Дон Су, який вже давно залишив країну для переїздів до США. Томас сам мало не спровокував дипломатичну кризу, вирішивши приїхати в Корею. Але містер Хван був не з тих, хто так просто готовий здатися, хоч Томас і попередив його.
Жага помсти була сильною мотиватором.
Томас теж не був праведним. У нього не було наміру зупиняти Хвана від помсти за свою сім’ю.
Але він був важливим членом шукачів. Отже, Томас вирішив у дусі захисту своїх власних інтересів знати про можливості Сон Джин Ву.
Якби містер Хван зазнав невдачі, в цьому не було б нічого доброго. А тепер у Томаса з'явилось враження, що Сон Джін Ву був би першим фаворитом.
- Ніколи не впускайте містера Хвана до Кореї. Так вони навіть не зустрінуться, - дав він розпорядження своїй помічниці.
— Добре, я відкличу рекомендаційну для його візи, - заговорила вона.
— Я ж не можу поспілкуватись з містером Хваном. Він може бути запальним. Так що буде краще, якщо я особисто впевнюся, що у нас не буде ніяких проблем.
Лаура добре записала слова свого керівника. Потім вона прийшла на думку, яка глибоко зворушила її.
- А якщо... Так вийде, що ви до нього не досягаєте? Що тоді ви будете робити, якщо вони почнуть битися?
— Лауро, хіба ти мене не знаєш? Пан Хван - власність Гільдії Іскачів. А гільдія Іскачів - власність моя.
Його губи розпливалися в усмішку, але очі були холодні. Він завжди носив темні окуляри, тому що зазвичай вистачало одного погляду в його очі, щоб у звичайної людини від жаху затремтіли коліна. Томас знизив голос, випростившись на дивані.
— Я не прощу нікого, хто псує мою власність. Навіть якщо це буде уряд Сполучених Штатів.
Це був такий впевненість, як і кілька людей по цілому світі. Це була людина, сила якої дорівнювала силі цілої країни.
Томас Андре.
Один з п'яти Мисливців національного рівня.