— Аа! С-спасі-і...! — Тільки й змогла викрикнути Юн Джі Мін. Дівчина відступила назад. - Ні, будь ласка! Він же вб'є мене...
Вона, звичайно, могла спробувати втекти. Але вона розуміла, що не зможе цього зробити. Джін Мін відчула, ніби її ноги підвісили гірі. Дівчинка почала голосно ридати.
Вбивця оглянувся з боків. До його задоволення, поруч не було нікого. Значить ніхто їх не помітить. У цьому темному перевулку не було жодної камери. Тому він міг закінчити все прямо тут. Його жертва була перед ним. Вона плакала і не могла поворухнутися від страху.
— Ось, за що я люблю цей округчик! — Дружиною проморозив він.
Чоловік усміхнувся, направляючи ніж прямо в живіт дівчині. У цей момент з темряви з'явилася рука і схопила ніж за лезо.
- Що? - Серійний вбивця підняв погляд.
Він побачив чоловіка, який стояв перед ним. Цей хлопець був добре складений. Більшість його обличчя переховував довгий каптур. Вбивця витріщився на ніж. Потім подивився на руку, яка його міцно тримала.
"Цей хлопець... в рукавичках, чи що?" - люльки подумав злочинець.
З долоні, яка тримала лезо, не впала ні краплі крові.
- Якого біса? Хто ти? - Вбивця смикнув рукою кілька разів. Треба було звільнитись від цього чоловіка. Але коли ніж навіть не піднявся, він відпустив руки. Потім швидко розгорнувся і побіг.
— Чертов псих... - Убивця кілька разів озирнувся на біг. Цей чоловік переслідував його і був вже зовсім близько.
"Що він таке ...?"
Зловмисник упав в паніку. Він вирішив змінити план дій. І побіг в іншому напрямку. Вбивця заманював свого противника туди, куди він збирався відвести дівчину.
"Якщо його рука чимось захищена, то мені просто потрібно вдарити кудись ще", - соображав він.
Коли злочинець прибув до місця призначення, то трохи сповільнився біг. Відстань між ними швидко скоротилась. Зрештою залишився лише один крок.
— Отримай, сукин ты сын! - Раптом вбивця розвернувся. У його руці з’явився викруток, який він ховав у рукаві. Він ударив нею в груди дивної людини, доклавши всю свою силу.
- Хочеш мене дістати? Отримай!
— Дзинь!
Повертка просто відскочила від грудей дивного гонителя, не нанісши йому шкоди. Рука вбивці затремтіла, він просто стиснув на місці від шоку.
"Що це було? Що може бути настільки твердим? Захисний костюм?" - намагався створити вбивця.
— Гей, ти що там носиш під одягом? — поспішав він.
Розумій він відчувати ману, або ж просто якби трохи порозумівся, то не ставив би таких дурних запитань. Він двічі безуспішно атакував цього чоловіка. Але слово "Охотник" ніколи не проскочило в його голові. Таке грізне слово не зв’язувалося з таким мовчазним противником.
З-під капюшону пролунав низький голос:
- У мене до тебе теж є питання.
Це був голос Джин Ву. Без жодних зусиль він відібрав у чоловіка викрутку і кинув її під ноги.
- Навіщо ти це робиш? - Він запитав вбивцю.
На мить той застиг, ніби питання заважало його зненацька.
— Зачем? Що, ти хочеш, щоб я пояснив, чому я це роблю? -перепитав він.
— Я от думаю, чи була у тебе причина для цього.
Серійний убивця презирливо фирснув. Він думав, що хлопець чавить з себе героя. Тому несподівано з’явився і врятував дівчину.
"Це ж все показ, так? Цей хлопець, хіба він не такий же як і я?" - став співвідмовляти вбивця. Він подумав, що ця ніч все-таки може закінчитися добре.
— Зачем? Ну, якщо мені для цього потрібна причина... Тому що це весело?
— Весело? — здивувався Джін Ву.
— Коли я бачу когось слабшого за себе, то просто хочу їх помочити.
— Хаа-ха-га-хо... — Але сміх застряг в його горті і змінився криком.
— АААAa AanaГАГХ ХХ! — Він упав на землю і схопився за ліву щиколотку. Вона була жахливою стугою, кров рясно стекла на землю.
Коли він підняв погляд на нападника, то побачив у руці Джін Ву ніж.
- Коли ти встиг його підняти? Ти ж кинув його на землю!
Темна фігура Джин Ву на секунду зникла.
— АААAa AanaАДААЯАаАКАААХА! — Цього разу це була права щиколотка. Вбивця катався по землі, не в змозі стояти з розрізані п’яними сухожиллями. Мисливець обшукав його кишені. Потім дістав телефон і гаманець.
— Ты! Ти чого робиш, сучий ти сину? - Він голосно кричав вбивця.
Не звертаючи уваги на його крики, Джін Ву спокійно обійшов його. Потім викликав швидку. Він уважно вивчив документи вбивці. Після того як він закінчив читати, повернув телефон і гаманець чоловікові на землі.
- До сьогодні опівночі ти здасися поліції.
- Що?
— Роби. Якщо хочеш жити.
"Я сказав все, що потрібно."
Потім Джін Ву вставив одного воїна у тінь серійного вбивці. Перед тим як піти, він дав наказ Теневому Солдату. Ультиматум має бути виконано.
"Не знаю, наскільки терпляча буде тінь орки. Його головною справою в житті було захищати Таску".
І він дав тіні орка завдання.
— Я хочу, щоб цей чоловік жив аж до мого наказу.
“ Він повинен бути живий, щоб подумати про свої помилки і усвідомити власні гріхи Сполучених Штатів Америки.
- Що... Що ти таке? — Знову ж таки, чоловік запитав його глумливим голосом. Він продовжував корчитись на землі.
Джин Ву нічого не відповів. Хлопець неквапливо пішов від місця, де лежав серійний убивця, що стогнав від болю. Вдалині почувся виій сирени. Скорая. Відійшовши від того місця подалі і переконавшись, що навколо нікого немає, мисливець зняв капюшон.
"Ффух."
Солдат, захований у тіні вбивці, послав сигнал з новим умінням. Він оповіщав господаря про те, що може помінятися з ним місцями.
Навик "Обмен тінями".
"Дуже зручно. Все-таки це Камінь Рун вищого класу."
Мисливець останнім часом часто переконувався, наскільки корисним є "Обмен тінями". Він досить посміхнувся, подумавши про свої можливості.
А що, коли час відката може бути ще меншою? Як же це може стати корисним? Навіть він не міг сказати цього точно. Він вирішив поїхати додому.
"Що це?"
Коли він подивився на небо, то побачив місяць у зеніті.
"Хм... Як я розумію, вже настав завтра?"
Уже недовго залишилося до спільного рейда корейців з японцями. Навіть він нервував щодо цієї спроби очистити острів. Він представив, як же тоді повинні були відчувати себе самі учасники рейди? Хлопець згадав обличчя всіх тих учасників, яких він знав. Він щиро бажав безпечного повернення.
У той самий час Ґото стояв у центрі тренічного залу японської асоціації Мисливців. Він був оточений Мисливцями S-ранга. Двоє стояли перед ним і ще один був позаду. Гото, глибоко дихаючи, повільно відкрив очі.
— Аха! — І мисливці, відчувши момент для атаки, різко все розірвалися на нього. Но...
— Шмяк.
Всі три Мисливця впали на підлогу.
— А, відмінно!
— Як і очікувалось від Ґото!
- Здається, нам все ще далеко...
Три мисливці на дерев’яній підлозі вскочили назад на ноги. Звичайно, Гото стримувався. Він мовчки вклонився їм на знак поваги за їхню старанність.
"Ну, тоді з моїм станом точно немає проблем", - вирішив Мисливець.
Це був найкращий спосіб змиритися з подіями останніх кількох днів. Його настрій був піднятий від думки про спільне рейди і те, як Японія скоро поглине Корею. Але його турбує одна річ...
Сон Джин Ву.
"Хто ж він насправді?" - не міг зрозуміти японець.
Він згадав свій спарінг з ним і раптово відчув гіркоту.
Але Ґото відкинув ці думки.
"Ну, в будь-якому випадку, це не важливо."