- Це веде до ситуації, як з островом Чеджу? Монстри можуть зайняти частину нашої території?
Чиновники Японської асоціації мисливців почувалися досить спокійно. Вони заздалегідь обговорили справу зі своїм президентом і були готові почути пропозицію.
Але уряд Японії був шокований.
- Що за чортівня відбувається?
Чи продовжуватимуться військові дії, якщо це станеться?
— Наша країна протягом 60 років готувалася до тривалої і довгої війни!
— Ти повинен відповідати за свої слова!
З усіх боків голос урядових чиновників лунав дедалі гучніше.
Тепер вони не могли тягти кота за яйця, коли сталася аварія з мурашками. П’ятки їм ця подія знатно припікала. Потрібно було негайно знайти вирішення проблеми. Усе це добре розуміли.
Потрібно було якомога швидше дати чіткі коментарі по ситуації від імені прем'єр-міністра в ЗМІ. Інакше, серед населення країни могла виникнути паніка. А цього не можна було допустити!
Президент Асоціації мовчки дивився на галасливих чиновників.
Як президент Асоціації мисливців, йому подзвонили і попросили знайти рішення. А що? Комусь не подобається?
А як щодо острова Чеджу? Ніхто ще не дав чіткої відповіді на його пропозицію.
Мацумото вже починав дратуватися. А як він міг не злитися? Він стояв і говорив перед цими нібито зайнятими людьми про серйозні речі. Вони ж тільки і могли, що в паніці кричати йому у відповідь.
Старійцям хотілося вималюватися цим панікерам в обличчя. Його стримувало тільки присутність мисливців-охоронців, які стояли по обидва боки від нього, президента Мацумото Шиґео.
« Та як я допускаю такого ставлення? Віду себе, як справжній тепілу!" -- дуже думав літній чоловік.
Він навіть посміхнувся від такої свавільної критики на самого себе.
Але, по правді сказати, інша реакція на свої слова не повинна була сподіватися.
"Тск, тськ."
Мацумото цокнув парочку раз на знак роздратування. І нарешті відкрив свій рот, який весь цей час тримав закритим:
- Я не збираюся воювати з Кореєю в таких умовах. Сьогодні не те становище, щоб думати ще й про завоювання сусідніх територій.
- Що?
— Тоді що ж ви збираєтеся робити?
- Якщо є якась пропозиція, говоріть швидше.
Мацумото підвів куточок рота, неприємно посміхаючись:
— Корея сама повинна підготувати свою землю для нас.
Цинічна пропозиція Мацумото призвела до ще більш гарячої дискусії в переповненому конференц-залі.
Літній мисливець говорив чітко і впевнено. Його промова справила на мене велике враження.
«.......»
Заступник прем'єр-міністра, який прославився своєю холоднокровністю, вперше за сьогоднішній день подав голос:
— Президент Асоціації Мацумото!
Цей чоловік був найближчим радником і представником сучасного голови уряду.
На таких зібраннях він мав право робити зауваження і коментарі від імені прем’єра. Тому його слова мали важливе значення.
- Те, що Ви зараз сказали... Як Ви збираєтеся провернути цю справу?
Чоловік, який був представником кабінету міністрів Японії, висловив свою зацікавленість у словах президента асоціації мисливців.
“ Чи потрібен йому ще якийсь інший слухач? ” — відповів Мацумото терпеливо пояснив свою думку.
— Корея ніколи не могла справитися з силою вруга S. Що тоді не могла впоратися, чотири роки тому, коли відбулося перше нашестя мурашок, що зараз. Я впевнений, що вони все ще мають таку саму ситуацію.
Заступник прем'єр-міністра згідно кивнув на його слова.
- Острів Чеджу — це величезний шматок суші. Він складає значну частину від загальної площі всієї Кореї, - продовжив мисливець.
— Монстри забрали в них таку величезну територію. А корейці і вуса не дують і не пари з цього приводу! Хіба це не приклад того, що я кажу? Чи потрібні додаткові пояснення? - він окинув очі тих, хто уважно слухає його чоловіків.
— На початку нашестя монстрів було зроблено три спроби звільнити острів. Але всі вони закінчились невдачею. Після цього уряд Південної Кореї не офіційно відмовився від острова Чеджу.
Це було вірно. Ніхто не заперечував.
- У такій ситуації, як Ви думаєте, що вони будуть робити, якщо наші мисливці ранга S дадуть їм допомогу у знищенні мурашок і вигнанні їх з острова Чеджу? — попросив Мацумото.
- Інформацію про те, що деякі мурахи набули крила і стали здатні літати, вже пішло в Корею, --додав він.
— Атака мурах на корейський континент тепер лише питання часу. Люди, які приймають рішення в Кореї, не божевільні. Вони не відмовляться від можливості отримати допомогу ззовні, щоб вижити! — протримався президент.
Однак.
- Так ви думаєте, що Корея добровільно віддасть Чеджу нам? - Він почув питання віце-прем'єра.
У ідеальній теологічній колонці президента асоціації було багато підводних каменів.
Чиновники викрикували свою думку з різних сторін. Хтось посміявся.
Але віце-прем'єр не сміявся, не злився і не кричав. Він лише спокійно ставив запитання.
- Звичайно, ми можемо допомогти Кореєві з інцидентом із мурашками. Але хто знає напевно, чи зможемо ми знищити їх усіх до одного і повністю очистити острів? - з сумнівом вимовив він.
На відміну від нього, Мацумото був упевнений у успішному боротьбі з цими монстрами і беззастережною перемогою над ними. Адже він краще за всіх мав уявлення про силу японських мисливців.
У цьому питанні між ним і віце-прем'єром не було жодних суперечок.
- Допустимо, ми зробимо так само. Що ми можемо зробити з цього?
- Звичайно, Японія може постраждати пізніше від монстрів-муравалів. Але мурашки з острова Чеджу — це проблема, яка виникла в Кореї. Значить, їм і розбиратися! - віце-прем'єр не був готовий пожертвувати своїми мисливцями тільки заради допомоги Кореї. Він не вважав за потрібне ризикувати, плекаючи примарні надії заволодіти чужою землею.
« Похоже, це може бути корисним. Тільки якщо..."