Поворотна дорога виглядала нескінченно довгою.
Машина летіла з великою швидкістю. Джін Ву глянув у вікно на дерева й будинки, які швидко пропливали повз нього. М’яке світло місяця освітлював густі крони і дахи. Джін Ву стомився. Його переповнило жаль.
"Чорт ..." вирубався він про себе.
Цікаво, що це сталося тому що цілі для захоплення і у нього рівні дуже відрізняються?
Джін Ву зв'язав зуби від горішки. Як же він хотів отримати собі в армію Боса ельфів! Але дурний уміння не спрацював.
« У будь - якому разі, я не можу нічого з цим вдіяти. То чому б тобі не тужити за собою?
І, до того ж, завжди є можливість повернутися в те підземелля. І знову спробувати взяти собі тінь того боса.
Тепер на першому місці було зовсім інше. Потрібно було зменшити різницю, щоб не втратити жодних цілей. Для майбутніх подій.
Але він непогано підвищив рівень. Джін Ву знову засміявся. Звичайно, це була одна з найліпших його робіт.
І ще одне.
На мить у лівій руці Джін Ву з'явився вигнутий кинджал. Він красиво блищав у світлі жовтих ліхтарів.
[Предмет :ельфійський кинджал]
Складність: ранг А.
Тип: кинджал.
Цей кинджал використовує бос ельфів. У ньому є заспокійлива магія, яка дозволяє руху більш легкими і проворнішими.
АТК +110
Пастка +10
Все-таки, Джин Ву не залишив те місце з порожніми руками. Він отримав кинджал, який колись служив наймогутнішому ельфу підземелля.
"ельфійський кинджал"
Високі показники самозахисту і додавання до статистики спритності.
Це був кинджал, який не йшов ні в яке порівняння з Убивцем лицарів. А той. Між іншим, був ранга В. Ну, а Яд Василіска, взагалі здавалося дитячою грою порівняно з ним.
Не без причини він так наполегливо боровся.
Давно час було замінити Яд Василіска, який стає все менш і менше потужним.
"Зручна хватка" похвалив Джін Ву.
У думках про кинджала він і не помітив, як машина під'їхала до будинку Хан Сон І.
Вжик.
Дівчина, яка весь цей час тихо сиділа на своєму місці, повільно вийшла назовні. Потім повернулася до Джин Ву.
— Добре Вам дістатися до будинку, - скромно сказала вона.
— Да.
Хан Сон І відвернулася і пішла до себе додому, схиливши голову.
Джін Ву з сумом дивився на її опухлі плечі і безсилі походи.
“ У неї було трохи помилкове уявлення про цю роботу. А я показав їй, що відбувається насправді.
Джін Ву був майже упевнений, що в недалекому майбутньому відмовиться від цієї професії.
Іронія долі. Їй неймовірно "повело", адже перше підземелля, в які їй пощастило зайти, виявилося Червоними воротами.
З цими думками Джін Ву було збирався поїхати, як тут передні двері тихо відчинилися.
«...? »
Джін Ву повернувся в сторону відчинених дверей. Перед ним стояла Ган Сон І.
"Чому вона повернулася?" - запитав Джін Ву.
Йому було дуже цікаво. Але жодна здогадка в голові не виникла.
Хан Сон І схилила голову в якості вдячності:
- Велике тобі спасибі за сьогодні, оппа.
Джін Ву задумався. У першу зустріч вона називала дядьком, а тепер це все змінилося на "оппа".
- Так, він не знав, що їй відповісти.
- Я... вона запнулася.
- Що таке?
— Завтра... Ні, ще побачимося. Ем .. Пізніше.
Пізніше? Вау.
Перш ніж Джин Ву встиг запитати, що вона мала на увазі, Хан Сон І вже зачинила двері з іншого боку.
Тільки після того, як спина дівчини зникла з виду, до нього дійшло.
« Ахаха»
З сьогоднішнього дня рейди для Ю Джин Хо та інших учасників минулої команди мали закінчитися. Тому для Хана Сон І, яка була членом цієї команди, не було можливості побачитися з ним найближчим часом.
« Ось що вона мала на увазі»
Але Джін Ву був навіть радий цьому.
Якби у цей момент Хан Сон і залишилася вдома, вони б не зустрілися більше ніколи.
І вона б не отримала цього уроку.
"Добре, що так все збігло"- подумав Джін Ву.
Звичайно, невиконані рейди все ще залишалися. Але чи буде в них Хан Сон і інше питання
Джін Ву почав думати про те, що він міг би зачищати підземелля класу з ще швидше.
Він був упевнений, що вони закінчать свою працю в короткий час.
Крім того, Джін Ву з нетерпінням чекав першої зустрічі Ю Джин Хо і тихих солдатів. Він посміхнувся, поставивши собі його реакцію. А вона не змусить себе чекати.
« Якщо згадати, реакція того мисливця в підземеллі Юн Кі Джуна була дійсно цікавою»- він тихо розсміявся.
Потім повільно повернув кермо і вивернув на дорогу.
***
Ласкові промені сонця зафарбувалися в кімнату. Сонячні зайчики грали на обличчі Джин Ву.
Він прокинувся і повільно вийшов на ґанку.
Як тільки він відкрив очі, то побачив перед собою людину. Молодец, не опоздал ни на секунду.
- Доброго ранку, брате! сказав той радісним і живим голосом.
Це був ніхто інший, як Ю Джин Хо.
- У тебе ж не було машини,- згадав той. — На чому ти приїхав?
Джін Ву подумав, як вчора вночі тихо припаркував їх "бомбардировщик" для команди на сусідньому парковці. Але він не сказав про її розташування другові.
— Я приїхав на таксі, брате.
— А, таксі..
Сьогодні ж Джін Ву змінив свою позицію. Оскільки машина була у нього, він хотів поїхати і забрати Джін Хо, про що йому повідомив.
— Все в порядке, брат. Ти не зобов'язаний утруждатися. Навпаки, це я повинен так робити.
Ю Джин Хо посміхнувся і з радістю засміявся. Починалося їх звичайний ранок.
У цей момент Джін Хо щось знайшов під сидінням. Це було щось циліндричної форми.
Цікавість Джин Хо просто заскочила.
« Братан, а що це таке? » — не стримався.
— Ах, это?
Джін Ву взяв речіцю в руки і широко посміхнувся.
- Це те, що я збираюся сьогодні використовувати в підземеллі.
Пульс Джин Хо відбувся після його слів.
"Цікаво, яке братан буде використовувати в темниці?" з благоговінням подумав він.
Як правило, Джін Ву ніколи не показував своєї зброї. Джин Хо сам не помітив, як почав нервувати.
Глик.
Він проковтнув кому, що стояв у горлі, і рішуче вимовив.
— Пошли, братан.
- Почекай секунду, Джин Ву підняв вказівний палець вгору.
Потім він показав на циферблат годин на своїй руці.
— Давай візьмемо з собою ще одну людину.
— Що? - Кого?
— Доброго ранку, Сон І. Так, це Джін Ву. Виходь, ми чекаємо тебе біля твого будинку. Я збираюся відвезти тебе до шкільних воріт, - швидко сказав він в трубку.
“Сон І... Він говорить з Сон І? ''...'- подумав Джин Хо.
Джин Ву закінчив телефонний розмову і поклав трубку. Тоді Джін Хо запитав:
— Братан, хіба це не та дівчина, яка числилася в нашій команді по рейдам?
У відповідь Джін Ву лише кивнув головою.
У всякому разі, Хан Сон і живе недалеко від місця свого призначення, тому не так вже й важко заїхати по ньому. Причин добиратися окремо не було.
Але в цей момент у голову Джин Хо прийшла нова ідея. Можливо, було ще одне пояснення дивних подій, які з ними відбуваються.
“Хан Сон І......."
Перед очима відразу ж спалахнуло миле личко цієї дівчини, облямоване довгим волоссям, які вона зазвичай збирала в хвостик.
« Він знає її номер телефону і веде з нею дружню розмову, наче вони вже давно знайомі... Невже брат і ця дівчина так близькі?»
Звичайно, якщо подивитися на таких хлопців, як його друг, виглядають дуже навіть крутими і привабливими для дівчат.
"Особливо, коли у нього в руках кинджал, і він шибе на дрібні шматочки чергового страшного монстра."
Можливо, говорив Джин Хо, Джін Ву не цікавиться цією студенткою. Але те, що вона може бути закохана в нього, здавалося йому можливим.
Ю Джін Хо кивнув у думках, погоджуючись зі своїми висновками.
Але він все-таки вирішив поставити захоплююче його питання:
— Братан, от скажи мені... Як мені тепер називати Хан Сон І? Сестрою чи другом?
Джін Ву здивовано обернувся:
— Яка біла дитина з ранку об’їлася?
Навіть дуже знайома людина могла б легко помітити це, а Ю Джин Хо і поавально.