Бос ельфів витримав невелику паузу і продовжив:
— Просто віддай нам людей, що стоять позаду тебе. Пожертвуй ними, і тебе ніхто не зачепить. Я гарантую тобі життя. Слово короля ельфів. Ну так, як тобі нашу пропозицію?
Перед тим як відповісти, Джін Ву обернувся і подивився на своїх мисливців. Тоді він спокійно сказав:
- У мене теж є одне питання, - він схилив голову набік. - Якщо Ви не проти.
— Задавай.
- Хто ви такі? Звідки з'явилися і чому так нав’язливо намагається вбивати людей? Навіщо вам все це?
- Ми...- почав було Босс.
І тоді це сталося.
Обличчя ельфа, яке на мить зворушила легка усмішка, раптово застигло.
Бос просто мовчки стояв і дивився в одну точку, ніби перезавантажався.
Потім він повернувся до свого початкового виразу обличчя. І, як нї в чому не було, продовжував говорити:
— Ми не повинні боротися один з одним. Я теж не хочу битися з сородичем у марній бійці і наносити непотрібні один одному пошкодження. Ти не хочеш понести втрату в цьому бою, я також не хочу. Чому воно для нас, братів? Так, може, вислухаєш мою пропозицію?
"Чого?"
Джін Ву насупився.
Босс повторив ті самі слова, що й раніше. Нагадує персонажів, які задають свої питання без відповіді знову і знов, щоб отримати на них відповідь і далі йти сценарієм гри.
— Просто віддай нам людей, що стоять позаду тебе. Пожертвуй ними, і тебе ніхто не зачепить. Я гарантую тобі життя. Слово короля ельфів. Ну так, як тобі нашу пропозицію?
Абсолютно розслаблений і невимушені вираз обличчя.
Він ніби і не помітив, що Джін Ву знайшов його поведінку вкрай дивним.
Решта ельфів теж не помітили нічого незвичайного.
«...»
Поки Джин Ву оцінював ситуацію, Босс вирішив повторити своє питання:
— Ну так, як тобі наша пропозиція?
Джін Ву довго думав, але так і не зміг з'ясувати намірів монстрів.
"Ну, якщо так ..."- зітхнув він.
Залишається тільки один шлях.
Врешті-решт, Джін Ву відповів на його запитання єдиною вірною відповіддю:
— Я відмовляюсь.
Він цокнув язиком.
Його план був досить простий. Знищити Босса і забрати його тінь.
Ця ідея народилася у нього з моменту, коли він побачив головного ельфа.
- Ти серйозно збираєшся битися проти мене і моїх солдатів? Вважаєш, ти дійсно зможеш впоратися з усіма нами наодинці? Подумай. Нас багато, а ти один. Ты смешон.
Джін Ву розсміявся про себе, намагаючись приховати усмішку.
Солдати?
“ Якщо ти кажеш, що маєш солдатів... То і в мене вони є!
Заклик тихих солдатів.
Згідно з волею заклинача, солдати, що колись були захоплені в тіні Джін Ву, відразу почали виходити з його тіней.
— А, аа...
Джін Ву з задоволеним виразом обличчя слухав здивовані вигуки мисливців.
Голосніше всіх скрикнув Юнкі Джун. Він дуже злякався, коли поруч з ним раптом виросли тіні крижаного ведмедя. А коли з’явився і солдати, у нього взагалі щелепа відпала.
Джін Ву було трохи шкода бачити такі розгублені і перелякані особи блідих учасників цього рейди, але зараз був критичний час. І іншого виходу не було.
Він взагалі не збирався показувати комусь свою армію. Але ситуація вимагала такого ходу.
Позаду нього стояло 29 тіньових солдатів. Всі вони мовчки чекали наказів.
Джін Ву стояв на чолі свого теневого війська і дивився на Босса в упор.
— Ну, і хто тепер з нас виглядає більш смішним?
На що той йому просто відповів:
- Ти відмовився прийняти нашу пропозицію. Добре, тоді приготуйся до смерті.
Зрештою головні ельфи вирішили показати свою ворожість і бойовий дух. Хоч якісь емоції.
Бос витягнув два вишуканих кинджали, які були пристебнуті до його наделого поясу. Потім він встав у бійню.
Тепер була черга Джін Ву відповісти на цей жест.
Він не втратив свого часу даром і закликав два своїх кинджали. Вбивця Рицарів і Яд Василіска. Вони чудово спрацювали в парі. Все було готове до майбутньої битви.
Хоч військо Джін Ву і переважало за чисельністю армії ельфів, але сили йому явно не вистачало.
Джін Ву дуже добре це розумів.
Так і Босс теж оцінив ситуацію. Можливо, його впевненість у своїй перемозі походила з цього розуміння.
Джін Ву, щоб добре воювати, потребувала великої армії та сильних солдатів.
"Якби у мене була сильна команда, я б взагалі зараз не парився..."
Але в нього був лише один сильний воїн. Йому потрібен був хтось ще. Хоча... був хтось на прийомі.
Джін Ву непомітно відвів очі в сторону і подивився на те, що його цікавило. Кім Чоль все ще перебував у долині снів, милуючись снігом.
— На атаку!- скомандував Босс.
Почувши наказ, ельфи натягнули тетиву.
— Ведмеди в бій! - крикнув Джин Ву у відповідь.
Він першим у нападі пустив крижаних монстрів, а чарівників поки тримав при собі.
Бух! Бух! Бух! Бух!
Киїа!
Ведмеді почали рухатися вперед, але їхній рух дуже гальмував град стріл ельфів.
У них не було іншого вибору, як відбиватися і вони пригальмували. І, як тільки перший зал закінчився, відразу ж кинулися в атаку. Треба було встигнути до того, як ушасте́є перезарядити луки.
Тут і чарівники вступили у гру, засипаючи ельфів заклинанням.
Погляд Джин Ву все ще прикутий тільки до однієї людини.
« Мені потрібен тільки ти»